Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.04.2020 року у справі №300/1814/19

УХВАЛА

13 травня 2020 року

Київ

справа №300/1814/19

адміністративне провадження №К/9901/11918/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Ханової Р. Ф., Гусака М. Б.,

розглянув касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020 у справі за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від
19.02.2020, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

27.04.2020 ФОП ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального провадження) крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є правомірність податкового повідомлення-рішення від 16.05.2019 №0025355213 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3 912,00 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, є справою незначної складності.

Виключні обставини, за наявності яких згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, ухвалені у справі незначної складності, можуть бути оскаржені в касаційному порядку, у цій справі відсутні.

Довід позивача, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не знайшов підтвердження. Позивач, в обґрунтування зазначеного доводу посилається на різне правозастосування судами норм підпункту 295.5 статті 295 Податкового кодексу України за відсутності правової позиції щодо застосування цієї норми до подібних правовідносин (правовідносини щодо сплати єдиного податку платником цього податку за час відпустки) Верховного Суду.

Однак, одне тільки застосування Першим апеляційним адміністративним судом в постанові від 21.08.2019 (справа №360/405/19) (на цю постанову посилається позивач в касаційній скарзі) зазначених норм по іншому, ніж в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020, не свідчить про фундаментальне значення питання, якого стосується касаційна скарга позивача, для правозастосовчої практики. До того ж, відмовляючи позивачу в позові, суди першої та апеляційної інстанції виходили із встановленого у справі факту, що позивач заяв про періоди відпусток чи інших документів, які б підтверджували його перебування у чергових відпустках протягом 2016-2018 років, контролючому органу не надав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 248, пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

Р. Ф. Ханова

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду