Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.05.2020 року у справі №808/3214/16

УХВАЛА

08 травня 2020 року

Київ

справа №808/3214/16

адміністративне провадження №К/9901/11602/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Ханової Р. Ф., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС) на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23.03.2020 у справі за адміністративним позовом ГУ ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Мелітопольські теплові мережі" про стягнення податкового боргу,

УСТАНОВИЛ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2017 адміністративний позов задоволено: стягнуто з рахунків ТОВ "Мелітопольські теплові мережі" у банках, обслуговуючих такого платника податків, кошти в сумі податкового боргу в розмірі 11848678,47 грн; розстрочено виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2017 на строк тридцять шість місяців.

10.09.2019 ГУ ДФС звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з клопотанням про заміну способу та порядку виконання судового рішення у справі шляхом стягнення суми податкового боргу в порядку, передбаченому пунктами 95.3, 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, без розстрочення сплати податкового боргу.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.09.2019 у справі №808/3214/16 замінено первинного позивача по справі (Мелітопольську об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС) на його правонаступника - ГУ ДФС. У задоволенні заяви про заміну способу та порядку виконання постанови суду Запорізького окружного адміністративного суду від 21.02.2017 відмовлено.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 апеляційну скаргу ГУ ДФС залишено без руху як таку, що подана з пропуском встановленого частиною 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України строку на апеляційне оскарження, а підстави, наведені позивачем у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не є поважними. Цією ж ухвалою запропоновано позивачу протягом десяти днів з моменту отримання її копії надати до апеляційного адміністративного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції з обґрунтуванням інших причин пропуску строку за їх наявності.

17.03.2020 ГУ ДФС подало до апеляційного суду клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 18.09.2019.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, ГУ ДФС посилалось на те, що вперше з апеляційною скаргою звернулося у межах визначеного Кодексом адміністративного судочинства України строку. Однак, через відсутність належного фінансування витрат на сплату судового збору ГУ ДФС було позбавлене можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.03.2020 наведені ГУ ДФС причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнано неповажними; відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від
18.09.2019 на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (позивач не усунув недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від
10.02.2020, не навів поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 18.09.2019).

16.04.2020 ГУ ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23.03.2020, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу.

На обґрунтування вимог касаційної скарги ГУ ДФС посилається на те, що вперше апеляційну скаргу подало в межах визначеного частиною 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України строку, що свідчить про те, що ГУ ДФС вживалися усі можливі заходи щодо реалізації права на апеляційне оскарження ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 18.09.2019. Проте, у зв'язку з відсутністю належного фінансування витрат на сплату судового збору, позивач був позбавлений можливості усунути недоліки апеляційної скарги в межах строку, визначеного ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від
30.10.2019.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.

Доводи ГУ ДФС, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності причин пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору в контексті завдань адміністративного судочинства не може бути розцінена як непереборна перешкода, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Позивач, який діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний час, шляхом зволікання у виконанні процесуальних обов'язків, в тому числі, і щодо сплати судового збору.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Отже, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і органи Державної податкової служби зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, і не можуть отримувати режим "послаблення" при вирішенні судом питання про поновлення строку на оскарження судових рішень.

Законодавче обмеження строку на оскарження судового рішення в адміністративній справі обумовлено, насамперед, специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до пункту 5 частини 1 та пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись пунктом 5 частини 1 , частиною 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 23.03.2020.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню.........................................

Є. А. Усенко

Р. Ф. Ханова

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду