Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.05.2019 року у справі №826/10112/17

УХВАЛА

11 червня 2019 року

м. Київ

справа №826/10112/17

адміністративне провадження №К/9901/15730/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від
25.03.2019 у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 26.10.2018 адміністративний позов задовольнив.

Відповідач оскаржив це рішення, подавши апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції повернув на підставі пункту 1 частини 4 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (ухвала від 18.01.2019), як таку, що подана з порушенням вимог статтей 58, 59 Кодексу адміністративного судочинства України (не надано документ, що підтверджує повноваження особи, яка підписала апеляційну скаргу).

14.02.2019 відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою, яка ухвалою суду апеляційної інстанції від 01.03.2019 була залишена без руху як така, що подана з порушенням вимог статтей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України: відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження, а вказані ним підстави у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження (первинну апеляційну скаргу подано у межах встановленого законом строку), не є поважною; відповідач не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено десятиденний строк з дня отримання її копії для усунення зазначених недоліків.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 (оприлюднена
27.03.2019) відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2018 у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження за відсутності підстав для його поновлення.

03.06.2019 відповідач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019, у якій просить скасувати зазначене судове рішення, а матеріали справи направити до апеляційного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що ситуація з обмеженим фінансуванням судового збору унеможливила реалізацію права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, постановлених у цій адміністративній справі, від розгляду якої залежить питання наповнення державного бюджету. Зазначає, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства згідно з підпунктом 6 пункту 3 частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. У своїх доводах відповідач вказує, що у зв'язку із незадовільним матеріальним положенням, контролюючий орган був позбавлений можливостей здійснення будь-яких платежів, у тому числі і щодо сплати судового збору.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Беручи до уваги, що державний орган (установа), який фінансується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, обставини, пов'язані з фінансуванням витрат цього органу (установи), зокрема необхідність дотримання певної процедури погодження та/або встановлення бюджетного фінансування за видатками та/або недостатність коштів, призначених для сплати судового збору, не є безумовною підставою для поновлення строку на оскарження судового рішення, Держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду