Історія справи

Ухвала КАС ВП від 11.11.2018 року у справі №826/11193/16

УХВАЛА

08 листопада 2018 року

Київ

справа №826/11193/16

адміністративне провадження №К/9901/65123/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 у справі №826/11193/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛ:

У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило: зобов'язати відповідача зняти податкову заставу на майно позивача, накладену відповідно до акту опису від 28.04.2016 №16, внесену до Державного реєстру обтяжень нерухомого майна згідно з витягом від 29.04.2016 №49517878, та подати заяву про припинення обтяження і виключення запису із Державного реєстру обтяжень нерухомого майна реєстратору - філія міста Києва та Київської області державного підприємства "Національні інформаційні системи" (04053, м. Київ, вул.

Бульварно-Кудрявська, буд. 4); зобов'язати відповідача скасувати податковий борг за нараховану частину чистого прибутку у розмірі 189530100 гривень та вчинити дії щодо коригування даних в інтегрованій картці, а саме вилучити із інтегрованої картки платника податків - відповідача запису про наявність податкового боргу по сплаті частини чистого прибутку у розмірі 189530100
гривень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2017 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про опис майна в податкову заставу від 28.04.2016 року №16, зобов'язано Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві подати заяву про припинення обтяження і виключення запису із Державного реєстру обтяжень нерухомого майна реєстратору - філія міста Києва та Київської області державного підприємства "Національні інформаційні системи" (04053, м. Київ, вул.

Бульварно-Кудрявська, буд. 4), вчинити дії щодо коригування даних в інтегрованій картці, а саме вилучити із інтегрованої картки платника податків - відповідача запису про наявність податкового боргу по сплаті частини чистого прибутку у розмірі 189530100 гривень. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.

За приписами підпункту тринадцятого пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Абзацом першим частини 2 статті 186 КАС України в редакції, чинній станом на день прийняття судом першої інстанції оскаржуваної постанови, було встановлено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини 2 статті 186 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Питання, пов'язані з набранням судовим рішенням законної сили до 15.12.2017 були врегульовані статтею 254 КАС України у відповідній редакції, за змістом частини п'ятої якої постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також ухвал, постановлених у даній справі Харківським апеляційним адміністративним судом й наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.

Постанова суду першої інстанції прийнята за наслідками розгляду справи в порядку письмового провадження й отримана відповідачем 27.11.2017.

У межах строку апеляційного оскарження відповідач подав апеляційну скаргу, яка, однак ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2018 була повернута особі, яка її подала, з огляду на невиконання у межах строку, встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги, вимог процесуального закону і суду стосовно надання документа про сплату судового збору, як це передбачено пунктом 1 частини 5 статті 296 КАС України.

В подальшому 05.07.2018 відповідач повторно подав апеляційну скаргу разом з заявою про поновлення строку апеляційного оскарження, в обґрунтування якої посилався на те, що пропуск цього строку обумовлено наявністю поважних причин, а саме неможливістю своєчасної сплати судового збору у зв'язку із здійсненням органами Державної казначейської служби України безспірного списання коштів з рахунків податкового органу та зупиненням через це операцій з бюджетними коштами.

Втім наведені відповідачем причини пропуску строку апеляційного оскарження визнані неповажними, у зв'язку з чим та відповідно до приписів частини 3 статті 298 КАС України ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2018 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишено без руху і встановлено десятиденний з дня отримання копії ухвали строк, упродовж якого податковий орган мав право вказати інші підстави для поновлення цього строку.

До закінчення встановленого судом строку відповідач надіслав до апеляційного суду клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в якому, як на поважні підстави для цього, посилався на здійснення структурної реорганізації Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, у рамках якої відбувається перерозподіл функцій і обов'язків між районними податковими інспекціями і головними управліннями ДФС, в тому числі щодо супроводження судових справ, а також зазначав, що постійно вживав заходи, спрямовані на забезпечення сплати судового збору, й документ про сплату останнього було надано при повторному поданні апеляційної скарги, яка, до того ж надіслана до суду апеляційної інстанції до закінчення річного строку, встановленого частиною 2 статті 299 КАС України.

Наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані неповажними та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі згідно з положеннями пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, допустив порушення норм процесуального права та, як наслідок помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження у даній справі, оскільки підстави, вказані для поновлення строку апеляційного оскарження, на думку податкового органу, є поважними.

Водночас за приписами пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

В свою чергу згідно з пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, Київський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідач пропустив строк апеляційного оскарження і наведені ним підстави для поновлення цього строку є неповажними, оскільки останній мав достатньо часу для сплати судового збору при поданні первісної апеляційної скарги у межах строку, встановленого для усунення її недоліку, при цьому не звертався з клопотанням про продовження цього строку, як не вчиняв й інших дій, спрямованих на забезпечення належного та своєчасного виконання наведених вимог процесуального закону і суду. Надаючи оцінку доводам Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві стосовно здійснення реорганізації Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, а також щодо наявності у відповідача права на подання апеляційної скарги упродовж річного строку, встановленого частиною 2 статті 299 КАС України, апеляційний суд зазначав, що посилання заявника на вказану норму процесуального права, у даному випадку, є безпідставним, тоді як недоліки структурної організації установи не можуть свідчити про поважний характер підстав, вказаних для поновлення строку апеляційного оскарження.

Із такими висновками суду апеляційної інстанції погоджується й Верховний Суд.

Так, статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Зокрема статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а статтею 295 КАС України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

У відповідності з положеннями частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Частиною другою названої норми процесуального права встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.

В той же час до предмету правового регулювання наведеної норми КАС України не належать питання, пов'язані з визначенням часових меж, обчисленням і поновленням строку апеляційного оскарження, водночас остання лише визначає підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі й не встановлює можливості подання (повторного подання) апеляційної скарги у межах одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Для цього відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак, кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44,45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене податковий орган не позбавлений можливості упродовж усього бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення своєчасної сплати судового збору.

Окрім цього пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже держава в особі органів влади (податкових органів зокрема), що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Таким чином недоліки в організації претензійно - позовної роботи податкового органу, пов'язані, зокрема із здійсненням процесу його реорганізації, не виправдовують неналежне виконання останнім своїх процесуальних обов'язків стосовно дотримання строку апеляційного оскарження й надання документа про сплату судового збору.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, правильно застосував норми процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку визнані неповажними.

За таких обставин касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 у справі №826/11193/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. С. Пасічник

Судді: І. А. Васильєва

В. П. Юрченко