Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.07.2019 року у справі №814/474/18

УХВАЛА

09 серпня 2019 року

Київ

справа №814/474/18

адміністративне провадження №К/9901/21497/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби (ДФС) України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лидер Строй" до Державної фіскальної служби України про скасування рішення,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2018, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від
29.05.2019, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 28.12.2017 № 495339/37698220; зобов'язано ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних надіслану 06.12.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Лидер Строй" податкову накладну від
30.11.2017 № 703 за датою направлення для реєстрації (06.12.2017).

ДФС України подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від
29.05.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2019 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи характер правовідносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір, що є предметом судового розгляду у цій адміністративній справі, предмет доказування, обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, ця адміністративна справа підпадає під критерії визначення справи незначної складності.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, з приводу відмови в реєстрації якої виник спір, контролюючий орган не вказав конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, у зв'язку з чим зупиняється реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Правильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм права до встановлених обставин є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини, за яких судові рішення у справі незначної складності підлягають касаційному оскарженню, не встановлені. В касаційній скарзі доводи щодо наявності таких обставин не наведені.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що оскаржувані позивачем судові рішення прийняті у справі незначної складності, а передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статями 12, 248, пунктом 2 частини 5 статті 328, пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.05.2018 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від
29.05.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду