Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.12.2020 року у справі №540/1565/20

УХВАЛА

10 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 540/1565/20

адміністративне провадження № К/9901/31944/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В. Е.,

суддів - Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року

у справі № 540/1565/20 за позовом ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Паскаля Олександра Олексійовича, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Овідіопольського відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області Боговика Євгенія Сергійовича про визнання дій протиправними, -

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Паскаля Олександра Олексійовича, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Овідіопольського відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області Боговика Євгенія Сергійовича про визнання протиправними дій.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року позовну заяву повернуто позивачеві.

Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року апеляційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про виправлення описки.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, позивачем подано касаційну скаргу.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з наступного.

У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та стаття 13 КАС України.

Згідно з частиною 3 статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року скаржнику відмовлено у задоволенні клопотання про виправлення описки у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Як вбачається із матеріалів касаційного провадження, скаржником було подано заяву про виправлення описки у постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року, в якій останній просив виправити описку, допущену у вказаній постанові, оскільки, на думку заявника, в описовій частині постанови помилково зазначено:

"На виконання вимог ухвали про залишення позову без руху, 01 липня 2020 року позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про усунення недоліків поданого позову. До даної заяви позивачем додано електронні документи, проте документ про сплату судового збору позивач не надав, мотивуючи це тим, що застосування положень частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" можливо лише після встановлення у законодавчому порядку Верховною Радою ставки судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру."

На думку позивача, замість терміну "позовної вимоги", суд невірно зазначив термін "позовної заяви", унаслідок чого просить виправити вказану описку.

Пунктом 3 частини 1 статті 294 КАС України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Відповідно до ч. 1 ст. 253 КАС України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

За правилами частин другої, третьої цієї ж статті питання про внесення виправлень суд може вирішити в порядку письмового провадження.

Проаналізувавши доводи позивача, зазначені у заяві про виправлення описки, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Апеляційний суд зазначив, що опискою вважається помилка, яка порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що має вплив на зміст судового рішення та його виконання. Описка може бути допущена у найменуванні органу чи особи, у назві та реквізитах рішення, яке визнано протиправним, тощо.

Очевидною синтаксичною помилкою є порушення правил синтаксису при недодержанні стійкості словосполучень офіційно-ділового мовлення тощо. Така помилка може призвести до неправильного визначення терміну або двоякого тлумачення, що неприпустимо в мові документів.

У спірному абзаці апеляційний суд посилався на частину 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір", в якій зазначено, саме позовної заяви, а не позовної вимоги.

Також, судом апеляційної інстанції зазначено, що зі змісту доводів заяви про виправлення описки вбачається, що заява фактично спрямована не на виправлення помилки у постанові, а на зміну його суті, що не відповідає змісту та меті статті 253 КАС України.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про виправлення описки керувався чинним законодавством та правильно застосував норми процесуального права (стаття 253 КАС України), що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, відповідно до частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" ( № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" ( № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" ( № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 253, 294, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 540/1565/20 за позовом ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Паскаля Олександра Олексійовича, поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 4 Овідіопольського відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області Боговика Євгенія Сергійовича про визнання дій протиправними.

Копію даної ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова