Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.07.2020 року у справі №260/1314/19

УХВАЛА

10 грудня 2020 року

Київ

справа №260/1314/19

адміністративне провадження №К/9901/16565/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М. В суддів: Губської О. А., Жука А. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Закарпатській області

на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року (головуючий суддя - Рейті С. І.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року (головуючий суддя - Довгополов О. М., судді: Гудим Л. Я., Святецький В. В. )

у справі №260/1314/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - ГУ НП у Закарпатській області) від 15 серпня 2019 року: №1602 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого СВ Берегівського ВП ГУНП ОСОБА_1" та №169 о/с в частині його звільнення з посади слідчого Слідчого відділення Берегівського відділу поліції ГУ НП у Закарпатській області; поновити його на службі в поліції на посаді слідчого Слідчого відділення Берегівського ВП ГУНП у Закарпатській області з 17 серпня 2019 року; стягнути з відповідача на його користь грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП у Закарпатській області від 15 серпня 2019 року №1602 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого СВ Берегівського ВП ГУНП ОСОБА_1". Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП у Закарпатській області від 15 серпня 2019 року №169 о/с частково - в частині звільнення слідчого слідчого відділення Берегівського ВП ГУНП у Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1. Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді слідчого слідчого відділення Берегівського ВП ГУНП у Закарпатській області з 17 серпня 2019 року. Стягнуто з ГУНП у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 17 серпня 2019 року по 28 січня 2020 року, в розмірі 68217,60 грн. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 12610,01 грн. звернуто до негайного виконання.

3. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4. У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 10 серпня 2011 року проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 6 листопада 2015 року - в поліції. Перед звільненням обіймав посаду слідчого Слідчого відділення Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області, спеціальне звання - старший лейтенант поліції.

6. Наказом ГУНП у Закарпатській області від 15 серпня 2019 року №1602 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого СВ Берегівського ВП ГУНП ОСОБА_1" за порушення вимог статей 1,12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", наказу МВС України від 9 листопада 2016 року №1179 "Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських", що проявилося в порушеннях службової дисципліни, перешкоджанні службовому розслідуванні шляхом відмови від надання пояснень, з метою ухилення від відповідальності та скоєнні вчинку (одержання неправомірної вимоги службовою; особою), який компрометує його, як поліцейського та дискредитує поліцію в цілому, слідчого Слідчого відділення Берегівського ВП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1, відповідно до підпункту 7 пункту 3 статті 13 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції", звільнено зі служби в поліції.

7. На реалізацію цього наказу ГУНП у Закарпатській області прийнято наказ від 15 серпня 2019 року №169 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено з слідчого Слідчого відділення Берегівського ВП ГУ НП у Закарпатській області.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.

9. Суди зазначили, що обставини, описані в повідомленні про підозру та висновку службового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_1 до вчинення протиправних дій, які мають ознаки кримінального правопорушення, не можуть бути належною підставою для висновку про наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку, оскільки такий висновок безпосередньо пов'язаний з необхідністю їх доведення в межах кримінального провадження, а застосування дисциплінарного стягнення не може ґрунтуватись на припущеннях або недоведених фактах.

10. Зокрема, ні у висновку службового розслідування, ні в оскарженому наказі не вказано обставин, часу, місця і наслідків вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням позивача та його наслідками, не наведено ступеня вини кожної з осіб, відносно яких проводилось службове розслідування, а також мотиви протиправної поведінки позивача і його ставлення до вчиненого. Тобто, висновком службового розслідування не обґрунтовано, в чому проявилося саме порушення позивачем службової дисципліни та вимог законодавства і якими це підтверджується доказами крім обставин, описаних в оголошенні про підозру позивачу.

11. Крім того, вчинення особою-поліцейським дій, за які передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.

Притягнення до різних видів юридичної відповідальності передбачає виконання/дотримання відмінних і самостійних (окремих) процедур, які передують ухваленню рішення про накладення певного виду стягнення.

12. Вчинення кримінального правопорушення у разі набрання законної сили відповідним рішенням суду є самостійною підставою для звільнення зі служби в поліції, що передбачена ~law12~, водночас, для звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення недостатньо одного факту відкриття кримінального провадження, а необхідним є підтвердження службовим розслідуванням відповідних обставин.

13. Проте в матеріалах справи відсутнє рішення суду, яким би позивача було визнано винним у вчиненні такого кримінального правопорушення та яке б набрало законної сили, що суперечить принципу презумпції невинуватості, регламентованому частиною 1 статті 62 Конституції України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

15. Зазначає, що вказана справа відноситься до категорії справ в яких вже склалась судова практика, що підтверджується правовими позиціями Верховного Суду викладеними в постановах від 23 січня 2020 року у справах №520/9937/18 та №440/1220/19, а оскаржувані рішення є протилежними по суті.

16. Звертає увагу, що в постанові Верховного Суду від 3 травня 2018 року №810/2073/16 визначено, що вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання офіцера поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію вцілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

17. Отже, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вказаних вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення

18. Посилається на незаконність рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони прийняті формально на підставі дослідження лише одного висновку службового розслідування, а не всіх матеріалів зібраних в процесі службового розслідування та наданих відповідачем в процесі судового розгляду.

19. Зазначає, що судом першої інстанції при винесенні рішення застосовано Дисциплінарний статут ОВС, який на поліцейських вже не поширюється та Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджених наказом МВС України від 12 березня 2013 року №230, який втратив чинність.

20. Позивач у відзиві на касаційну скаргу вважає її необґрунтованою, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

22. Касаційне провадження у справі відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України.

23. Оскаржуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідач посилаючись на постанови Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справах №520/9937/18 та №440/1220/19 зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки, зроблені Верховним Судом у вказаних справах.

24. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

25. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

26. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

27. Так, у справі №520/9937/18 Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області №1195 від 5 жовтня 2018 року про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з Національної поліції України позивача на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" відповідає нормам чинного законодавства та прийнятий у межах та у спосіб, передбачений Законом України "Про Національну поліцію", які знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

28. Крім того, Верховний Суд дійшов висновку, що в ході службового розслідування, проведеного стосовно позивача, було встановлено вчинення дисциплінарного проступку останнього, що виразилось у порушенні службової дисципліни, а саме абзаців 1,2,3 частини 1 статті 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, пункту 1 частини 1 статті 18 та пункту 4 статті 7 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 1 частини першої та пункту 1 частини другої розділу ІІ та розділу ІV пункту 3 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 9 листопада 2016 року №1179.

29. При цьому, звернув увагу на те, що наявність в діях позивача складу кримінального правопорушення не було підставою для звільнення позивача та не ототожнювалося з дисциплінарною відповідальністю. Зазначив, що вказана справа стосується наявності дисциплінарного проступку особи, а саме поведінки працівника поліції у відповідних умовах, відповідності дій працівника поліції службовій дисципліні.

30. Отже, у справі №520/9937/18 Верховний Суд дійшов висновку, що саме бездіяльність позивача як майора поліції була досліджена в ході службового розслідування та надано висновок з питань, чи відповідає вона високим стандартам працівника поліції, чи викликає довіру і підтримку у суспільства, чи не ганьбить авторитет поліції України, чи продемонстрував працівник поліції у відповідних умовах особисту дисциплінованість поліцейського, чи така поведінка працівника поліції сумісні з посадою працівника поліції.

31. Що ж стосується справи №440/1220/19 на яку також посилається відповідач у своїй касаційній скарзі, оскільки, на його думку, висновки наявні в ній не враховано судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, Верховний Суд зазначає наступне.

32. У справі №440/1220/19 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що наказ від 4 березня 2019 №157 о/с "По особовому складу" в частині звільнення лейтенанта поліції, інспектора роти №3 батальйону патрульної поліції м. Кременчука управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - Івка К. С. на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" відповідає нормам чинного законодавства та прийнятий у межах та у спосіб, передбачений Законом України "Про Національну поліцію", які знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи.

33. Крім того, Верховний Суд зазначив, що за наслідками проведеного службового розслідування наказом ДПП №213 від 4 березня 2019 року "Про застосування до працівників БПП в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП дисциплінарних стягнень" на позивача було накладено звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в грубому порушенні правил службової етики та допущенні поведінки, яка підриває авторитет як поліцейського, органів Національної поліції України, так і держави в цілому, а саме в порушенні підпунктів 1 та 6 пункту 1 розділу 3 Посадової інструкції інспектора роти №3 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, затвердженою наказом ДПП від 15 серпня 2018 року №3737, пункту другого розділу 2 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 9 листопада 2016 року № 1179, пунктів 3, 6, 7, 11 частини 3 статті 1 розділу 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України".

34. Водночас у справі, що розглядається, подібних обставин судами не встановлено.

35. Натомість, у розглядуваному спорі суди попередніх інстанцій встановили, що обставини, описані в повідомленні про підозру та висновку службового розслідування щодо можливої причетності ОСОБА_1 до вчинення протиправних дій, які мають ознаки кримінального правопорушення, не можуть бути належною підставою для висновку про наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку, оскільки такий висновок безпосередньо пов'язаний з необхідністю їх доведення в межах кримінального провадження, а застосування дисциплінарного стягнення не може ґрунтуватись на припущеннях або недоведених фактах.

36. Висновком службового розслідування не обґрунтовано, в чому проявилося саме порушення позивачем службової дисципліни та вимог законодавства і якими це підтверджується доказами крім обставин, описаних в оголошенні про підозру позивачу.

37. У зв'язку з чим, суди дійшли висновку, що наказ ГУ НП у Закарпатській області від 15 серпня 2019 року №1602 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності слідчого СВ Берегівського ВП ГУНП ОСОБА_1" є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

38. Зазначені обставини дають підстави стверджувати, що правовідносини в розглядуваній справі та в справах №520/9937/18 та №440/1220/19 не є подібними, оскільки виникли за різних фактичних обставин, що й потягло різні висновки судів за наслідками розгляду цих справ.

39. Наведене унеможливлює застосування у цій справі правових висновків, зроблених Верховним Судом у справах №520/9937/18 та №440/1220/19.

40. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 339 КАС України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

41. За таких обставин, касаційне провадження, відрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, підлягає закриттю.

Керуючись пунктом 5 частини 1 статті 339 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження К/9901/16565 /20 за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 січня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2020 року у справі №260/1314/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Судді М. В. Білак

О. А. Губська

А. В. Жук