Історія справи

Постанова КАС ВП від 14.12.2023 року у справі №640/8366/20
Ухвала КАС ВП від 07.04.2021 року у справі №640/8366/20
Постанова КАС ВП від 14.12.2023 року у справі №640/8366/20

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа №640/8366/20

провадження №К/9901/10575/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Коваленко Н. В., Кравчука В. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2021 у справі № 640/8366/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перерахунок розміру пенсії;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року згідно з вимогами абзацу першого частини 2, частини 3 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та частини 12 статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України" в редакції цієї частини, яка була чинною до 01 січня 2004 року, при цьому: при розрахунку розміру пенсії за віком ОСОБА_1 за період страхового стажу, набутого до 01 січня 2004 року, застосувати розмір заробітної плати працюючого народного депутата України за жовтень 2017 року 32 000,00 грн;

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити ОСОБА_1 різницю між фактично отриманою пенсією та належною до виплати пенсією згідно з абзацом першим частини 2, частини 3 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та частини 12 статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України" в редакції цієї частини, яка була чинною до 01 січня 2004 року, з 01 лютого 2020 року по день перерахунку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, внаслідок чого:

- визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перерахунок розміру пенсії;

- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року згідно з вимогами абзацу першого частини 2, частини 3 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та частини 12 статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України" в редакції цієї частини, яка була чинною до 01 січня 2004 року, виходячи із розрахунку розміру пенсії за віком ОСОБА_1 за період страхового стажу, набутого до 01 січня 2004 року, застосувавши розмір заробітної плати працюючого народного депутата України за жовтень 2017 року 32 000,00 грн;

- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2021, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві задоволено. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.09.2020 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, натомість, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Дослідивши зміст касаційної скарги ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Приписи пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Цей принцип конкретизований у положеннях частини 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) та частини 1 статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд має передусім з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.

Приписами пунктів 1, 2, 3, 4 частини 4 статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 2, 3, 4 частини 4 статті 328 КАС України.

Колегією суддів встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

При касаційному оскарженні судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження необхідно наводити обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження відповідно до частини 4 статті 328 і частини 5 статті 328 КАС України.

Частиною 3 статті 125 Конституції України визначено конституційно-правовий статус Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України.

Тобто переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави.

Отже, завдання Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, насамперед, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у їхній процесуальній діяльності конкретної норми матеріального права, або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і в такий спосіб скерувати судову практику задля єдиного та правильного правозастосування (вказати напрям, у якому слід здійснювати реалізацію матеріальної чи, відповідно, виконання процесуальної правової норми).

Навіть більше, забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу юридичної визначеності, що є одним з інтегративних складників верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється способом однакового застосування та/або виконання судом тієї самої норми закону в аналогічних справах щодо різних осіб.

Одним з механізмів забезпечення Верховним Судом єдності судової практики є можливість виняткового (екстраординарного) касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Частиною 3 статті 125 Конституції України розглядаються за правилами загального позовного провадження), у тому разі, якщо суд касаційної інстанції з'ясує, що: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Частиною 3 статті 125 Конституції України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Аналіз аргументів касаційної скарги у їхньому логічному взаємозв'язку з обставинами справи, встановленими в судових рішеннях, дає підстави для висновку про наявність фактів, наведених у підпунктах "а ", "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, які б могли слугувати підставою для відкриття касаційного провадження у справі, розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, і Верховний Суд, як виняток, здійснить касаційний перегляд постанови суду апеляційної інстанції, ухваленої у цій справі.

Окрім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування у сукупності норм абзацу першого частини 2, частини 3 статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та частини 12 статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України" в редакції цієї частини, яка була чинною до 01 січня 2004 року, при перерахунку розміру пенсії за віком позивача. У своїй касаційній скарзі заявник також наводить низку фактів неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, які, на думку колегії суддів, потребують ретельної перевірки.

Згідно з вимогами частини 3 статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, з-поміж іншого, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є аргументи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а також наявність обставин, наведених у підпунктах "а ", "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись положеннями пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України та підпунктів "а ", "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2021 у справі № 640/8366/20.

2. Витребувати з Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 640/8366/20.

3. Надіслати особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги.

4. Установити десятиденний строк з моменту отримання учасниками справи цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу. Роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та долучених до нього документів іншим учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя Н. В. Коваленко

Суддя В. М. Кравчук