Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.11.2019 року у справі №1340/5320/18

УХВАЛА

05 листопада 2019 року

Київ

справа №1340/5320/18

адміністративне провадження №К/9901/29617/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Пасічник С. С., Гімона М. М.,

розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби (ДФС) у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 у справі за адміністративним позовом Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Санаторію "Прикордонник-Немирів" (Військова частина 1487) Державної прикордонної служби України до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Дочірнього підприємства "Санаторій "Немирів" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про припинення податкової застави,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 адміністративний позов Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, Санаторію "Прикордонник-Немирів" (Військова частина 1487) Державної прикордонної служби України задоволено.

Відповідач оскаржив це рішення, подавши апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 14.06.2019 повернув, оскільки недоліки апеляційної скарги не були усунуті (до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору).

Відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2019 повторна апеляційна скарга відповідача залишена без руху як така, що подана з порушенням вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України: відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а вказані ним підстави у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Цією ж ухвалою скаржнику встановлено десятиденний строк з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.03.2019 у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження; в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено.

Головне управління ДФС у Львівській подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019, у якій просить скасувати зазначене судове рішення.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на незадовільне матеріальне становище та вказує, що пропуск строку для надання доказів сплати судового збору має об'єктивний та незалежний від скаржника характер, що позбавив можливості скерувати своєчасно на адресу суду документ про сплату судового збору.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності наведених відповідачем причин пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі. Такий висновок судом апеляційної інстанції зроблено з врахуванням тієї обставини, що відповідач, маючи платіжне доручення від 20.06.2019, повторно звернувся до суду 01.08.2019.

Скаржник не навів обґрунтованих підстав пропуску цього строку та не зазначив причин зволікання подання апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у зв'язку з чим касаційна скарга визнається необґрунтованою, що, в свою чергу, відповідно пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.09.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

С. С. Пасічник

М. М. Гімон,

Судді Верховного Суду