Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.05.2020 року у справі №520/13485/19

УХВАЛА

06 травня 2020 року

Київ

справа №520/13485/19

адміністративне провадження №К/9901/10895/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н. М.,

суддів - Жука А. В., Мельник-Томенко Ж. М.,

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі №520/13485/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про поновлення на посаді.

І. Суть справи

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, в якому просив:

- визнати незаконним і скасувати наказ Державної митної служби України №103-к від 25 січня 2012 року "Про припинення перебування на державній службі" в частині припинення з 25 січня 2012 року ОСОБА_1 перебування на державній службі в митних органах на посаді заступника начальника Митної Варти Харківської митниці;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Митної Варти Харківської митниці;

- зобов'язати правонаступника Державної митної службу України в особі Митної служби Державної фіскальної служби України виплатити ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 25 січня 2012 року.

Оскільки позивач пропустив строк звернення до суду із зазначеним позовом, то просив його поновити, як такий, що пропущений з поважних причин.

Розглянувши клопотання про поновлення строку Харківський окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 13 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху, надав позивачу строк у десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку, в якій повинен був вказати інші підстави для поновлення строку та надати докази на підтвердження поважності причин пропуску строку.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач подав заяву про поновлення строку. Обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку зазначив, що пропустив його через незадовільний стан здоров'я. На підтвердження зазначених у заяві обставин позивач надав довідку Комунального некомерційного підприємства "Міська поліклініка №6", з якої вбачається, що ОСОБА_1 у лютому 2012 року (оскаржуваний наказ про звільнення від 25 січня 2012 року) направлений на стаціонарне лікування до Міської клінічної лікарні №8 лікарем-кардіологом. У травні 2012 року невропатологом поліклініки направлений на стаціонарне лікування в неврологічне відділення Міської клінічної лікарні №18. У листопаді 2012 року позивач лікувався у терапевтичному відділенні Міської клінічної лікарні №18; у січні 2013 року оглянутий спеціалістами МСЕК, позивача визнано інвалідом ІІІ групи з 8 січня 2013 року і він пройшов амбулаторний курс лікування у лікаря-невропатолога. З 24 квітня 2013 року до 10 травня 2013 року позивач лікувався на денному стаціонарі від хронічних хвороб. У листопаді 2013 року направлявся на стаціонарне лікування до Міської клінічної лікарні №8. У вересні 2014 року лікарем-кардіологом ОСОБА_1 направлявся на стаціонарне лікування в Міську клінічну лікарню №8. У жовтні 2015 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в Міській клінічній лікарні №8. У липні 2016 року позивача було госпіталізовано до Центральної районної лікарні міста Валки. 28 квітня 2017 року, оглянуто на дому спеціалістами МСЕК і визнано інвалідом І групи "Б" безстроково.

Однак суд першої інстанції з наданих доказів не встановив, що позивач не мав змоги оскаржити наказ відповідача про звільнення ОСОБА_1 протягом більш ніж семи років, тобто з 25 січня 2012 року, коли він був прийнятий. Суд першої інстанції зазначив, що з наданої довідки не вбачається, що позивач безперервно знаходився на лікуванні у медичних закладах. Між стаціонарними лікуваннями ОСОБА_1 були тривалі проміжки часу для можливості оскарження наказу Державної митної служби України №103-к від 25 січня 2012 року у відповідній частині й у позивача був час звернутися з цим позовом до суду раніше.

Тому Харківський окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 14 січня 2020 року позовну заяву повернув з підстав ненадання позивачем належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом.

Не погодившись з таким судовим рішенням ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Однак Другий апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 11 березня 2019 року залишив без змін ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2019 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилається позивач, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки не перешкоджали своєчасному зверненню до суду. Жодних інших причин пропуску строку звернення до суду, які б унеможливлювали своєчасно звернутись за судовим захистом, колегія суддів апеляційної інстанції не встановила, а позивач таких доказів не надав, тому ухвала суду про повернення позовної заяви є законною. Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначив, що, як випливає з вироку Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 грудня 2013 року у справі №2011/5456/12, ОСОБА_1 брав участь у судових засіданнях під час розгляду матеріалів кримінальної справи, порушеної стосовно нього. Згідно з відомостями, розміщеними в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ОСОБА_1 брав участь і в інших судових засіданнях у справі №2011/5456/12, чим підтверджується те, що стан здоров'я позивача на той час дозволяв йому брати участь у судових засіданнях. Це спростовує неможливість подання ним позову в цій адміністративній справі у встановлений процесуальним законом строк.

Ознайомившись із доводами касаційної скарги і судовими рішеннями першої й апеляційної інстанцій, Верховний Суд вважає необхідним відмовити у відкритті касаційного провадження.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції послався на відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду і відсутність доказів, які підтверджують, що причина пропуску цього строку має об'єктивний і незалежний від ОСОБА_1 характер. Натомість позивач додатково таких доказів не подав, оскільки обставини, на які він посилався, суд не визнав непереборними чи такими, що об'єктивно не дали йому можливості своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду. Аналогічного висновку дійшов і суд апеляційної інстанції.

Верховний Суд зазначає, що дотримання встановлених строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку звернення до суду особа, яка має намір подати відповідну позовну заяву, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Водночас Верховний Суд звертає увагу, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Оскільки протягом семи років (суди встановили, що про існування оскаржуваного наказу позивач дізнався ще у 2012 році) позивачем не ставилося питання щодо правомірності прийнятого Державною митною службою України наказу №103-к від 25 січня 2012 року, то подання позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин тривалого зволікання з його оскарженням матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на принципову позицію Європейського суду з прав людини у цьому питанні.

Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежено судом.

Верховний Суд вважає, що в цій справі застосування строку давності переслідує "законну мету" і співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою є пропорційними (Ashingdane v. the United Kingdom). Тобто, згідно з практикою Європейського суду з прав людини непоновлення судом строку звернення до адміністративного суду не становить порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів встановлені судом апеляційної інстанції обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів поважності пропуску строку звернення до суду, які б зумовлювали об'єктивну неможливість вчасного звернення ОСОБА_1 за судовим захистом.

За змістом частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частини 1 статті 122 КАС України або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи частини 3 статті 122 КАС України та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Предметом спору у цій справі є наказ Державної митної служби України №103-к від 25 січня 2012 року "Про припинення перебування на державній службі" в частині припинення з 25 січня 2012 року ОСОБА_1 перебування на державній службі в митних органах на посаді заступника начальника Митної Варти Харківської митниці, а також правовідносини з приводу поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Митної Варти Харківської митниці та виплати йому середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу з 25 січня 2012 року.

Суди попередніх інстанцій встановили, що про існування оскаржуваного наказу позивач був обізнаний ще у 2012 році, проте за судовим захистом звернувся лише у грудні 2019 року.

Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, Верховний Суд констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували положення статті 122 КАС України і частини 2 статті 123 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом частини 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання і обставин справи у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити.

Керуючись статтями 122, 123, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі №520/13485/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України про поновлення на посаді.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.........................................

Н. М. Мартинюк

А. В. Жук

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду