Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.05.2019 року у справі №826/17275/16

УХВАЛА

06 травня 2019 року

Київ

справа №826/17275/16

адміністративне провадження №К/9901/12265/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бевзенка В. М.,

суддів - Данилевич Н. А., Шарапи В. М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019

у справі № 826/17275/16

за позовом ОСОБА_2

до Військової частини А0105 (Командування Сухопутних військ Збройних Сил України)

про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,

установив:

Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини А0105 (Командування Сухопутних військ Збройних Сил України) про визнання протиправними дій щодо виплати йому, у зв'язку із виключенням 18.07.2016 із списків особового складу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50 відсотків його місячного грошового забезпечення за 30 повних календарних років без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків його грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій"; зобов'язання Командування Сухопутних військ Збройних Сил України виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену частиною 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 30 календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2018 адміністративний позов задоволено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу.

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Положеннями пункту 1 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пункту 1 частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України розглядаються за правилами загального позовного провадження), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком.

Відповідно до частини 2 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених Статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Враховуючи характер спірних правовідносин, предмет позову та категорію справи, Верховний Суд приходить до висновку про наявність законних підстав вважати дану справу такою, що є незначної складності.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою № 889 та Інструкцією № 550, має тимчасовий характер, а отже, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Зазначена винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати та виплачується тільки тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у вказаній Постанові, та лише тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати. Вона виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової допомоги при звільненні з військової служби.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.12.2018 переглянуто з урахуванням правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від
19.06.2018 у справі № 825/1138/17.

Таким чином, враховуючи те, що Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у відповідності з таким висновком, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість касаційної скарги.

Аналізуючи зазначені норми права та враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 248 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2019 у справі № 826/17275/16.

2. Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й не оскаржується.

Суддя-доповідач В. М. Бевзенко

Судді Н. А. Данилевич

В. М. Шарапа