Історія справи

Ухвала КАС ВП від 04.02.2020 року у справі №440/3113/19

УХВАЛА

04 лютого 2020 року

Київ

справа № 440/3113/19

адміністративне провадження № К/9901/3322/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М. М.,

суддів: Гусака М. Б., Усенко Є. А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі № 440/3113/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

29.01.2020 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, предметом спору у якій було визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень про визначення податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік в розмірі 47913,06 гривень.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 КАС України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд першої інстанції, врахувавши вимоги статей 12, 257, 262 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями, предметом спору у цій справі є визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу, на підставі якого може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (47 913,06 грн < 192 100 грн). Отже, ця адміністративна справа підпадає під критерій, встановлений пунктом 6 частини 6 статті 12 КАС України, для визначення справи незначної складності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі міститься посилання на те, що зважаючи на предмет доказування зазначена справа набуває важливого значення для відповідача, оскільки результати її розгляду матимуть вплив на аналогічні правовідносини, що виникають між контролюючим органом та платниками податку. Зазначено, що незабезпечення реалізації ГУ ДФС права на касаційне оскарження позбавить можливості скасувати незаконні та необґрунтовані судові рішення, що негативно вплине на процес забезпечення надходжень до Державного бюджету України. Отже, вказане є підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту "а" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки на поточний день ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. А посилання скаржника на існування обставин, визначених підпунктом "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, має загальний характер та притаманне кожній аналогічній справі, а тому не може прийматись судом, як виключний випадок.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що позивач як власник нежитлового приміщення має обов'язок зі сплати земельного податку, який виник з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Проте, враховуючи, що відповідач в порушення вимог частини 2 статті 77 КАС України не надав належної інформації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки станом на дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, тобто не обґрунтував розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб, а тому дійшли висновку про наявність підстав для визнання протиправним і скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Отже, підставою для задоволення позову стало не відсутність у позивача обов'язку зі сплати земельного податку, а те, що відповідач не довів правильність його розрахунку, тому доводи касаційної скарги, які зводяться до того, що судами ухвалено судові рішення не у відповідності з висновками Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, не знаходять свого підтвердження.

Крім того, ГУ ДФС не погоджується з судовими рішеннями в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу з тих підстав, що суди дійшли помилкового висновку про належне підтвердження їх понесення позивачем. З огляду на доводи касаційної скарги та зміст судових рішень можна зробити висновок, що касаційна скарга обґрунтована тими ж доводами, які були предметом розгляду судами, та яким була надана правова оцінка.

Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду.

Касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів, які б спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанції щодо розподілу судових витрат і їх співмірності із заявленою ціною позову у даному майновому спорі та відповідності складності малозначної справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі № 440/3113/19.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.........................................

М. М. Гімон

М. Б. Гусак

Є. А. Усенко,

Судді Верховного Суду