Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.06.2019 року у справі №826/4333/17

УХВАЛА

31 травня 2019 року

Київ

справа №826/4333/17

адміністративне провадження №К/9901/14784/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі №826/4333/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від
06.09.2016 №0009771306 та №0009781306, якими визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 184580,72 гривень, у тому числі: за основним платежем 147664,58 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 36916,14 гривень, визначено суму грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 13900,63 гривень, у тому числі: за основним платежем 11120,51 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2780,12 гривень.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.08.2018 позов задоволено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, Шостий апеляційний адміністративний суд виходив з того, що відповідач пропустив строк апеляційного оскарження і наведені ним підстави для поновлення цього строку є неповажними.

На вказане судове рішення відповідачем подано касаційну скаргу, (зареєстрована в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 22.05.2019), у якій заявник просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження її розгляду.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі згідно з пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України, позаяк вважає, що вказані ним причини пропуску строку апеляційного оскарження є поважними, а відтак, на думку податкового органу, оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню як незаконна та необґрунтована.

Водночас за приписами пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України встановлено, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до Пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також судових рішень, ухвалених у даній справі судами попередніх інстанцій, та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.

Рішення суду першої інстанції складене у повному обсязі 15.08.2018 та отримане відповідачем 20.08.2018.

20.09.2018 відповідачем подано апеляційну скаргу, яка, однак ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.12.2018 була повернута особі, яка її подала, у зв'язку з невідповідністю вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України стосовно надання документа про сплату судового збору й неусуненням цього недоліку в межах встановленого судом строку, який, до того ж продовжувався за клопотаннями податкового органу.

19.03.2019, тобто після закінчення строку апеляційного оскарження, Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві повторно звернулася до суду апеляційної інстанції й, порушуючи питання поновлення вказаного строку, посилалась на те, що отримала копію оскаржуваного рішення суду лише 20.08.2018.

Втім суд апеляційної інстанції визнав неповажними вказані відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження й відповідно до приписів частини 3 статті 298 КАС України ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019 залишив без руху апеляційну скаргу податкового органу, одночасно встановивши десятиденний з дня отримання копії ухвали строк, упродовж якого останній мав право вказати інші підстави для поновлення цього строку.

У межах встановленого судом строку податковий орган заявив клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, аргументоване тим, що вперше звернувся до суду апеляційної інстанції до закінчення зазначеного строку, однак, внаслідок здійснення перерозподілу повноважень структурних підрозділів на підставі наказу ДФС України від 19.10.2016 №875, яким передбачено передачу документів щодо супроводження судових справ від юридичних підрозділів Державних податкових інспекцій районних рівнів до Головного управління ДФС у м. Києві, а також зважаючи на відсутність достатньої кількості працівників, заявник був позбавлений можливості своєчасного виконання вимог процесуального закону і суду стосовно належного оформлення апеляційної скарги, яка через це була визнана неприйнятною і повернута особі, яка її подала. Разом з тим Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві наголошувала, що не позбавлена права на повторне подання апеляційної скарги в межах річного строку, встановленого частиною 2 статті 299 КАС України й у такому випадку, на думку податкового органу, пропущений тридцятиденний строк апеляційного оскарження підлягає поновленню.

Проте вказані відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані неповажними, а тому відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі.

Так, статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Зокрема відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Своєю чергою пунктом 1 частини 5 статті 296 КАС України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

Невиконання цих вимог процесуального закону є підставою для залишення апеляційної скарги без руху й, у разі неусунення цього недоліку упродовж встановленого судом строку зумовлює її повернення особі, що таку подала (пункт 1 частини 4 статті 169, частина 2 статті 298 КАС України).

Процесуальний закон не позбавляє права на повторне подання апеляційної скарги, що виплаває з приписів частини 8 статті 169 КАС України.

У відповідності ж з положеннями частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Окрім цього пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Відтак органи влади (податкові органи зокрема), що, діючи від імені Держави як суб'єкти владних повноважень і маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Висновок суду апеляційної інстанції щодо неповажності вказаних відповідачем підстав для поновлення строку апеляційного оскарження ґрунтується на тому, що такі повинні бути пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги, в той час як наведені податковим органом доводи свідчать про неналежний стан організації претензійно - позовної роботи установи й не відповідають вказаним вище критеріям.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку обґрунтовано визнані неповажними.

Не спростовує наведених висновків суду апеляційної інстанції й посилання відповідача на передбачену процесуальним законом можливість повторного подання апеляційної скарги упродовж строку, визначеного у частині 2 статті 299 КАС України, оскільки такі засновані на помилковому розумінні цієї правової норми, до предмету регулювання якої не належать питання, пов'язані з визначенням часових меж, обчисленням і поновленням строку апеляційного оскарження.

За таких обставин касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019 у справі №826/4333/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. С. Пасічник

Судді: І. А. Васильєва

В. П. Юрченко