Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.06.2019 року у справі №0940/2323/18

УХВАЛА

31 травня 2019 року

м. Київ

справа №0940/2323/18

адміністративне провадження №К/9901/14803/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Усенко Є. А.,

суддів: Гімона М. М., Гусака М. Б.,

розглянув матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від
08.11.2018 №Ф15041-52,

УСТАНОВИЛ:

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від
07.05.2019, у задоволенні позову ОСОБА_2 визнання протиправною та скасування вимоги від 08.11.2018 № Ф15041-52 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску у розмірі 15'819,54 грн відмовлено.

Позивач подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
07.05.2019, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є правомірність вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 08.11.2018 №Ф-15041-52 у розмірі 15'819,54 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обставин, які б виключали можливість застосування положень частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, судом касаційної інстанції не встановлено. У касаційній скарзі посилань на наявність відповідних обставин немає.

У судовому процесі суди встановили, що позивач є адвокатом і здійснює адвокатську діяльність в Адвокатському об'єднанні "Скіф", де отримав дохід у вигляді дивідендів від розподіленого Об'єднанням доходу, отриманого за наслідками діяльності.

У касаційній скарзі зазначені обставини позивач не заперечує. Обґрунтовуючи довід про невідповідність ухвалених у справі судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій нормам матеріального і процесуального права, позивач посилається на те, що єдиний соціальний внесок сплачує тільки адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, і вважає, що незалежна професійна діяльність залежить від організаційної форми адвокатської діяльності.

Постановлені у справі судові рішення вмотивовані тим, позивач здійснює незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську у формі участі в адвокатському об'єднанні та за наслідками цієї діяльності отримав доход, а тому є платником єдиного соціального внеску незалежно від організаційно-правової форми здійснення адвокатської діяльності (індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання).

Такі висновки судів зроблені із застосуванням статей 1, 4, 13, 15 Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI, статей 1, 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI.

Правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Як зазначено вище, справа є справою незначної складності відповідно до встановленого пунктом 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України критерію. Позивач не обґрунтовує довід, що касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або що справа має виняткове значення для учасника справи.

Враховуючи, що судове рішення прийнято у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні, судові рішення першої та апеляційної інстанцій не підлягають касаційному оскарженню, відповідно у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 12, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2019.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................

Є. А. Усенко

М. М. Гімон

М. Б. Гусак,

Судді Верховного Суду