Історія справи
Ухвала КАС ВП від 29.03.2020 року у справі №520/9779/19

УХВАЛА01 квітня 2020 рокуКиївсправа №520/9779/19адміністративне провадження №К/9901/6990/20Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:судді-доповідача - Усенко Є. А.,суддів: Білоуса О. В., Гусака М. Б.,розглянув матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИЛ:Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2019, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.05.2019 №109350-5806-2038.Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по справі №520/9779/19 відмовлено.10.03.2020 ОСОБА_1 подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020 скасувати.Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина
3 статті
2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною
1 статті
13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.Відповідно до частини
1 статті
328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини
1 статті
328 Кодексу адміністративного судочинства України.Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.Пунктом
5 частини
1 статті
333 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.Відповідно до частини
2 статті
333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 відкрито провадження у цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.Відмовляючи в ухваленні додаткового судового рішення про розподіл судових витрат на професійну правову допомогу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів які б підтверджували такі витрати, зокрема, не надав детального опису виконаних адвокатом робіт з надання послуг, який би свідчив про витрати часу.Застосування апеляційним судом норм частини
9 статті
139 Кодексу адміністративного судочинства України, статті
30 Закону України "Про адвокатуру" є очевидним і не викликає розумних сумнівів.Суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду з питання застосування цих норм, викладених, зокрема в постанові Верховного Суду від13.08.2018 (справа №816/2096/17).Доводи позивача, наведені в касаційній скарзі, стосуються оцінки апеляційним судом доказів у справі, що, однак, відповідно до частини
2 статті
341 Кодексу адміністративного судочинства України знаходиться поза межами касаційного перегляду справи.
Посилання позивача на висновок Верховного Суду у додатковій постанові від07.12.2018 (справа №922/749/18) як на підтвердження своїх доводів про порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, не може бути прийняте, оскільки в цій постанові Верховний Суд вирішив питання щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу відповідно до усталеної судової практики, якій відповідає і оскаржувана ухвала.Вирішення судом апеляційної інстанції питання про розподіл судових витрат по-іншому, ніж в постанові Верховного Суду від 07.12.2018, обумовлено іншою оцінкою доказів, наданих стороною у справі на підтвердження понесених судових витрат.З огляду на викладене наявні підстави для визнання касаційної скарги необґрунтованою та для відмови у відкритті касаційного провадження.Керуючись статтею
248, пунктом
5 частини
1 , пунктом
2 частини
2 статті
333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргоюОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2020.Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.........................................
Є. А. УсенкоО. В. БілоусМ. Б. Гусак,Судді Верховного Суду