Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.11.2018 року у справі №9901/851/18

УХВАЛА

01 листопада 2018 року

Київ

справа №9901/851/18

адміністративне провадження №П/9901/851/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мороз Л.Л., перевіривши позовну заяву Акціонерного товариства "Сбербанк" до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною та скасування ухвали від 25.09.2018 №10130/0/18-18, -

ВСТАНОВИВ:

29 жовтня 2018 року до Верховного Суду надійшла позовна заява представника Акціонерного товариства "Сбербанк" (вул. Володимирська, 46, м. Київ, 01601)- адвоката Кошлія Романа Васильовича, у якій просить визнати протиправною та скасувати ухвалу члена Вищої ради правосуддя ОСОБА_2 від 25.09.2018 №10130/0/18-18 "Про залишення без розгляду та повернення скарги АТ "Сбербанк" в особі представника Кошлія Р.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 02.04.2018 №968/2дп/15-18 про відмову у притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Ковбеля Максима Миколайовича".

При вирішенні питання про відкриття провадження у справі за цим позовом суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення №6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт 1 резолютивної частини Рішення №9-зп від 25 грудня 1997 року; та пункт 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).

У рішенні №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України).

Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, системне тлумачення статті 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що частина друга цієї статті гарантує "кожному" захист "своїх прав", які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Адже саме в такому контексті сформульовано частини 3, 5 та 6 статті 55 Конституції України.

Згідно із частиною 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 КАС є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За змістом частини 1 статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС , звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Відповідно до частини 2 статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Тобто, виходячи зі змісту наведеної норми, оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Таке ж правило має застосовуватись і до актів індивідуальної дії, що приймаються Вищою радою правосуддя, особливості провадження у справах щодо яких встановлено статтею 266 КАС України.

Як передбачено пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин 1, 2 статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.

Разом з тим, право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Отже, судовому захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси, належні безпосередньо заявникам.

Конституцією України встановлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення, зокрема, розгляду справ щодо їх дисциплінарної відповідальності (ч. 10 ст. 131 Конституції України).

Порядок дисциплінарного провадження щодо судді врегульовано Законом України від
02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, частиною 7 статті 107 визначено право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа.

Згідно зі статтею 108 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України "Про Вищу раду правосуддя", з урахуванням вимог Законом України "Про Вищу раду правосуддя".

За правилами статті 42 Закону України від 21.12.2016 № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.

Законом України "Про Вищу раду правосуддя" встановлено процедуру оскарження рішень, ухвалених Дисциплінарними палатами.

У відповідності до Законом України "Про Вищу раду правосуддя" за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Частиною 1 статті 51 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" встановлено, що право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення. Скаржник має право оскаржити рішення Дисциплінарної палати у дисциплінарній справі до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу Дисциплінарної палати на таке оскарження.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що предметом розгляду Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя були матеріали дисциплінарної справи, відкритої на підставі відомостей, викладених в окремій ухвалі апеляційного суду Київської області від 05.10.2016 стосовно судді Васильківського міськрайонного суду Київської області Ковбеля Максима Миколайовича.

Рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 02.04.2018 №968/2дп/15-18 відмовлено у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Ковбеля М.М. Дисциплінарне провадження припинено. Роз'яснено порядок оскарження цього рішення.

У пункті 12.39 Регламенту Вищої ради правосуддя зазначено, що рішення Дисциплінарної палати повинне відповідати вимогам частини восьмої статті 50 Закону. При ухваленні рішення Дисциплінарна палата може надати дозвіл скаржнику на оскарження рішення палати, зокрема у разі, якщо рішення прийнято не одноголосно та/або якщо прийняте рішення не співпадає з позицією доповідача. У рішенні про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Дисциплінарна палата може встановити порядок його виконання.

Отже, про надання дозволу на оскарження рішення має бути прямо зазначено у його резолютивній частині.

Відтак, наведення у рішенні Дисциплінарної палати загального правила про можливість його оскарження до Вищої ради правосуддя не може вважатися дозволом на оскарження цього рішення, у даному випадку - АТ "Сбербанк".

Проте, АТ "Сбербанк" в особі представника Кошлія Р.В. не погоджуючись із вказаним рішенням Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя звернулось зі скаргою до Вищої ради правосуддя, а також до Другої Дисциплінарної палати із заявою про надання дозволу на його оскарження.

Оскаржуваною у даному позові ухвалою залишено без розгляду та повернуто скаргу АТ "Сбербанк" в особі представника Кошлія Р.В. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 02.04.2018 №968/2дп/15-18.

Відповідно до п.13.1 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 №52/0/15-17 право оскаржити рішення Дисциплінарної палати до Ради не пізніше тридцяти днів із дня його ухвалення має суддя, а також за наявності дозволу Дисциплінарної палати - скаржник.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що право на оскарження рішення Дисциплінарної палати до Вищої ради правосуддя не є абсолютним.

Судова практика у справах щодо оскарження рішень Вищої ради правосуддя свідчить, що оцінювати дії судді при виконанні посадових обов'язків має право виключно Вища рада правосуддя й рішення останньої щодо притягнення судді до відповідальності або відмови у цьому створюють правові наслідки виключно для такого судді.

Отже, рішення Другої Дисциплінарної про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Ковбеля М.М. є актом індивідуальної дії і породжує права та обов'язки тільки для суб'єкта, якому його адресовано.

Крім того, з матеріалів, доданих до позовної заяви, вбачається, що АТ "Сбербанк" скористалось своїм правом на подання дисциплінарної скарги на дії судді Ковбеля М.М., за результатами розгляду серед інших якої, відмовлено у відкритті дисциплінарної справи ухвалою Першої Дисциплінарної палати від 20.07.2018 №2351/1дп/15-18 і саме таке рішення може бути оскаржено до Вищої ради правосуддя як таке, що прийнято за результатами розгляду скарги АТ "Сбербанк" за наявності у останнього дозволу Дисциплінарної палати.

ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Більше того, стаття 6 Конвенції застосовується у дисциплінарних провадженнях, проте у випадку притягнення особи до такої відповідальності [як приклад, рішення ЄСПЛ від 23 червня 1981 року у справі "Ле Комт, Ван Левен і Де Мейер проти Бельгії" (заяви № 6878/75; 7238/75)].

За наведених вище обставин та правового регулювання рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 02.04.2018 №968/2дп/15-18 могло бути оскаржено до Вищої ради правосуддя особою, якої воно стосувалось.

Отже, у розумінні статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, у відкритті провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Акціонерного товариства "Сбербанк" до Вищої ради правосуддя про визнання протиправною та скасування ухвали від 25.09.2018 №10130/0/18-18.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження..............

Л.Л. Мороз,

Суддя Верховного Суду