Щодо стягнення аліментів на користь бабусі: правові аспекти та висновки

Стягнення аліментів на користь бабусі – тема неочевидна, але глибоко вкорінена в реальність сучасного суспільства. Чи може бабуся вимагати утримання від онуків або ж батьків своїх онуків? Як це працює в Україні та які паралелі можна провести із зарубіжним досвідом?

Правові підстави для стягнення аліментів на користь бабусі

Українське законодавство передбачає обов’язок повнолітніх дітей утримувати своїх непрацездатних батьків. Однак що робити, коли батьків уже немає або вони самі не здатні виконувати цей обов’язок? У такому випадку виникає питання: чи можуть діти або навіть онуки брати на себе відповідальність за літніх родичів?

Відповідно до статті 265 Сімейного кодексу України, бабуся і дідусь можуть звернутися за стягненням аліментів із онуків, якщо доведуть свою непрацездатність, а також те, що не мають інших джерел для існування.

Тут важливо розрізняти дві ситуації:

1. Аліменти від дітей на користь батьків – коли батьки, тобто діти бабусі чи дідуся, не можуть або не хочуть допомагати своїм непрацездатним батькам.

2. Аліменти від онуків – коли не тільки діти, але й онуки можуть бути зобов’язані фінансово допомагати своїм бабусям і дідусям.

Це положення закону рідко застосовується, але воно є. І судова практика підтверджує: у разі, коли бабуся чи дідусь доведуть відсутність підтримки з інших джерел, суди можуть стягнути аліменти з онуків.

09 грудня 2024 року Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду виніс резонансне рішення у справі No672/186/24 (провадження No 61-13277св24) щодо стягнення аліментів на користь бабусі. Ця справа є важливою для розуміння механізму стягнення аліментів не лише на користь дітей, а й на утримання інших членів сім'ї, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Фабула справи

Бабуся подала позов про стягнення аліментів зі свого онука, мотивуючи це своєю непрацездатністю та потребою в матеріальній допомозі. Суд першої інстанції задовольнив її позов, визнавши правомірним покладення на онука відповідних фінансових зобов'язань. Це рішення викликало значний інтерес, оскільки аліментні зобов'язання традиційно асоціюються з відносинами «батьки — діти», але не «онуки — бабусі/дідусі».

Цікавою обставиною стала апеляційна скарга колишньої дружини відповідача. Вона не брала участі у розгляді справи, однак звернулася до суду з вимогою скасувати рішення першої інстанції, вважаючи, що виплата аліментів бабусі може негативно вплинути на його спроможність утримувати їхню спільну дитину.

Апеляційний суд відхилив скаргу, закривши провадження, мотивуючи це тим, що рішення суду не стосується прав та обов'язків скаржниці.

Правова оцінка рішення Верховного Суду

Верховний Суд підтримав висновки попередніх інстанцій, зазначивши такі ключові моменти:

1. Наявність аліментних зобов’язань перед кількома утриманцями не є підставою для автоматичного зменшення їх розміру. Суд підкреслив, що особа, на яку покладено аліментні обов’язки, повинна виконувати їх відповідно до свого матеріального стану, але не на шкоду вже існуючим виплатам на дитину.

2. Право на апеляцію та її допустимість. Верховний Суд чітко окреслив межі процесуальних прав сторін, наголосивши, що особа, яка не брала участі в справі та чиї права безпосередньо не зачіпає судове рішення, не може його оскаржити. Це підкреслює важливість принципу правової визначеності та захисту інтересів безпосередніх учасників спору.

3. Судова практика щодо утримання непрацездатних родичів. Це рішення підтверджує, що в Україні можливе стягнення аліментів не лише на дітей, а й на інших родичів, зокрема бабусь та дідусів. Це відповідає нормам Сімейного кодексу України (ст. 202), де передбачено обов’язок повнолітніх онуків утримувати непрацездатних бабусю чи дідуся, якщо ті потребують матеріальної допомоги.

Практичні висновки та рекомендації

1. При стягненні аліментів важливо враховувати фінансове становище платника та наявність інших утриманців. Хоча наявність інших аліментних зобов'язань не є підставою для їх автоматичного зменшення, суди можуть враховувати ці обставини при визначенні конкретного розміру виплат.

2. Оскарження судових рішень має відбуватися лише в межах процесуальної допустимості. Це рішення є прецедентним у контексті обмеження апеляційного оскарження сторонніми особами, які не є учасниками справи.

3. Важливість доказової бази. Для успішного стягнення аліментів на користь непрацездатних родичів необхідно довести не лише спорідненість, але й їхню реальну матеріальну неспроможність, що було ключовим аспектом у цій справі.

Як це працює за кордоном?

Україна – не єдина країна, де можливе стягнення аліментів на користь бабусі чи дідуся. У деяких державах такі механізми працюють значно ефективніше:

1. Німеччина. Тут діє принцип «потрійного покоління» – якщо батьки не можуть утримувати літніх родичів, то обов’язок лягає на онуків. У Німеччині суди активно стягують кошти з онуків, якщо вони фінансово спроможні.

2. США. У деяких штатах (наприклад, Пенсільванії) діють закони про обов’язок утримання батьків і навіть дідусів і бабусь. Якщо суд доведе, що внук має змогу допомагати, але відмовляється, його можуть змусити робити це через суд.

3. Франція. Там існує спеціальний правовий механізм, за яким дорослі діти й онуки несуть відповідальність за утримання своїх родичів. Суд може призначити як грошову допомогу, так і обов’язок піклуватися про бабусю чи дідуся фізично.

Рішення Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі No672/186/24 (провадження No 61-13277св24) є важливим етапом у розвитку української судової практики щодо аліментних зобов’язань. Воно чітко окреслює межі відповідальності утримувачів, підкреслює принцип правової визначеності та забезпечує баланс інтересів між різними категоріями утриманців.

З точки зору практикуючого адвоката, це рішення є орієнтиром для майбутніх справ у сфері сімейного права та аліментних зобов'язань. Воно демонструє, що судова практика розширює межі аліментних обов’язків, але водночас захищає права тих, хто має інші фінансові зобов’язання.

Стягнення аліментів на користь бабусі – складний, але реальний механізм захисту прав літніх людей. В Україні він поки що мало використовується, однак у разі потреби це цілком можливо. Головне – правильно підготувати доказову базу й обґрунтувати позов.

Зарубіжний досвід демонструє, що такі механізми можуть працювати ефективніше, якщо їх правильно застосовувати. В українському контексті подібні справи, хоча й поодинокі, мають важливе значення для формування майбутньої судової практики.

Автор консультації: Зенкін Дмитро Олександрович