Історія справи

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ситнік О.М., суддів: Леванчука А.О., Писаної Т.О.,Маляренка А.В., Юровської Г.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про визнання недійсним договору оренди землі, за касаційною скаргою ОСОБА_6, яка діє через представника ОСОБА_7, на рішення апеляційного суду Львівської області від 16 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 07 листопада 2005 року між нею та Колективним виробничо-комерційним підприємством «Сапсан» (далі - КВКП «Сапсан»), правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (далі - СТОВ «Прогрес»), був укладений договір оренди землі. Цей договір був зареєстрований у встановленому законом порядку в Радехівському відділі регіональної філії центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 грудня 2005 року за № 040545901101.

Відповідно по п. 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка розташована на території сільської ради с. Стремільче Радехівського району Львівської області.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23 травня 2013 року позивача було залучено в якості третьої особи до участі в справі за позовом СТОВ «Прогрес» до відділу Держземагенства у Радехівському районі Львівської області, Реєстраційної служби Радехівського районного управління юстиції Львівської області, третя особа - Приватне підприємство «Західний Буг».

Під час ознайомлення з матеріалами цієї справи позивачу стало відомо, що в договорі оренди без його відома та погодження були внесені дописки та викреслення, які не засвідчені її підписом в установленому законом порядку.

Зокрема, у п. 2.3 договору закреслено первинно вписану нормативну грошову оцінку, вказано іншу - значно меншу, а у п. 4.1 договору здійснено дописку. Згоди на внесення відповідних записів чи закреслення позивач не давала й відповідно про це їй не було відомо.

Наміру укладати договір на інших умовах, ніж ті, що були первинно зазначені в договорі без будь-яких дописувань та закреслень, позивач не мала. Якби позивачу було відомо про односторонню зміну умов договору, вона б не укладала цей договір оренди землі. Вважає, що КВКП «Сапсан» ввело позивача в оману щодо прав та обов'язків сторін, знаючи про яку позивач не укладала б оспорюваний договір, а тому просила визнати його недійсним.

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 15 січня 2014 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 07 листопада 2005 року, укладений між ОСОБА_6 та КВКП «Сапсан». Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 16 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано частково недійсним договір оренди землі від 07 листопада 2005 року, укладений між ОСОБА_6 та КВКП «Сапсан» в частині внесення дописки у п. 4.1 зазначеного договору, та визнано укладеним договір оренди землі п. 4.1 якого викладено у наступній редакції: «Орендна плата нараховується Орендарем та оплачується Орендодавцю в розмірі не меншому 10 (десяти) % від ціни вирощеного врожаю, але не нижче 250 грн за 1 га. У випадку неврожайних років орендна плата нараховується в розмірі не меншому ніж 250 грн за 1 га.».

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення апеляційного суду відповідає не у повній мірі з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 07 листопада 2005 року між ОСОБА_6 та КВКП «Сапсан», правонаступником якого є СТОВ «Прогрес», був укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території сільської ради с. Стремільче Радехівського району Львівської області.

16 грудня 2005 року договір зареєстрований у Радехівському відділі регіональної філії центру державного земельного кадастру.

Також судами встановлено, що після підписання цього договору сторонами 07 листопада 2005 року, до його реєстрації у встановленому законом порядку 16 грудня 2005 року, орендарем в односторонньому порядку, без згоди орендодавця, внесено зміни - п. 4.1 цього договору доповнено словами і цифрами: «умовних за весь пай 355,00 грн.».

Вказуючи на те, що орендодавцем в односторонньому порядку змінено істотну умову договору щодо орендної плати у випадку неврожайних років і без згоди орендодавця здійснено дописку в цьому договорі, разом з тим волевиявлення позивача при укладенні оспорюваного договору було вільним і відповідало її внутрішній волі, апеляційний суд дійшов висновку про визнання недійсним договору лише в частині дописування, у решті визнав його укладеним і виклав у новій редакції один із пунктів цього договору.

З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна з огляду на наступне.

Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначені істотні умови договору оренди землі. Так, зокрема, сторонами договору повинна бути погоджена орендна плата із зазначенням її розміру.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Звертаючись до суду з позовом до СТОВ «Прогрес», ОСОБА_6 ставила вимогу про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 07 листопада 2005 року між нею та КВКП «Сапсан», правонаступником якого є СТОВ «Прогрес», з огляду на те, що відповідач ввів її в оману щодо істотної умови договору, а саме розміру орендної плати.

У ч. 1 ст. 230 ЦК України визначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Так, судами було встановлено, що відповідачем без згоди позивача в оспорюваному договорі оренди після речення: «У випадку неврожайних років орендна плата нараховується в розмірі не меншому ніж 250 грн за 1 га» була здійснена дописка наступного змісту: «умовних, за весь пай 355,00 грн.». Вказаний умовний розмір орендної плати передбачений на випадок неврожайних років за оренду всієї земельної ділянки.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсним оспорюваний договір оренди землі, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок обману та помилки відповідачем в односторонньому порядку, без згоди орендодавця, внесено виправлення у договорі щодо нарахування орендної плати, ця зміна має істотне значення, внесенням змін порушуються права орендодавця.

Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив з того, що укладаючи оспорюваний договір оренди землі від 07 листопада 2005 року, волевиявлення ОСОБА_6 на його укладення було вільним і відповідало її внутрішній волі, вона була ознайомлена з умовами цього договору і бажала реального настання обумовлених ним правових наслідків. Тому правильним є висновок про відсутність підстав для визнання недійсним в цілому спірного договору.

Однак апеляційний суд вважав, що договір оренди є недійсним в частині внесення дописки у п. 4.1, оскільки, здійснивши вказану дописку, орендар в односторонньому порядку змінив розмір орендної плати за неврожайний рік з 250 до 355 грн, чим порушив права позивача на отримання обумовленої плати за використання землі у неврожайний рік. При цьому апеляційний суд, не звернув уваги на те, що в оскаржуваному пункті договору встановлено орендну плату у випадку неврожайних років у розмірі 250 грн за 1 га, а 355 грн - це орендна плата за весь пай, розмір якого 1,2745 га (250 грн х 1,2745 га = 318,62 грн). Таким чином, є недоведеною обставина, що внаслідок внесення змін до п. 4.1 договору у виді дописки щодо загального розміру платежу за весь пай, відбулася зміна істотної умову договору та порушені права орендодавця щодо отримання плати за землю у меншому від обумовленого в договорі розмірі.

Оскільки обставини, за наявності яких правочин підлягає визнанню недійсним, не встановлені, апеляційний суд безпідставно застосував до спірних правовідносин норми статей 203, 215, 217 ЦК України, у зв'язку з чим оскаржуване рішення апеляційного суду відповідно до ст. 341 ЦПК України необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 336, 341, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 16 червня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення у справі.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_6 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» про визнання недійсним договору оренди землі.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий О.М. СитнікСудді: А.О. Леванчук А.В. Маляренко Т.О. Писана Г.В. Юровська