Прокурорів-"інвалідів" на нари

Сьогодні в суспільстві набирає обертів скандал з прокурорами-«інвалідами» Хмельницької обласної прокуратури. Вже подав у відставку Генеральний прокурор Андрій Костін. Вже розформовано МСЕКи. Причому розформування МСЕКів видається поспішним, виключно політично зумовленим рішення, адже ніхто не говорить, що нові комісії «по європейським стандартам» не будуть брати хабарі? Про них, гарантії й механізми ніхто ж не говорить.

Причини цієї історії прості: згідно ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, у тому числі, особи визнані у встановленому порядку інвалідами. Дії прокурорів, які оформлювали сумнівні, з позиції їх стану здоров’я, інвалідності також зрозумілі: в прокурорському кабінеті сидіти значно краще ніж в штабі, а тим більше – окопі.

Особливого резонансу історії додає те, що прокурор згідно Конституції та законів України як раз і зобов’язаний неухильно слідкувати за законністю. А тут, з інформації в ЗМІ, більше схоже на діяльність ОЗГ.

Але чи адекватна та законна реакція влади на заклики суспільства? Переконаний, що ні. Адже недопустимо говорити про дисциплінарну відповідальність чи якісь службові перевірки там, де вбачаються ознаки низки тяжких злочинів. Зокрема, в осіб, які оформлювали собі «липові» інвалідності вбачаються, як мінімум, ст. 336 Кримінального кодексу (ухилення від призову на військову службу під час мобілізації), ст. 191 Кримінального кодексу (привласнення державних грошових коштів, доплати за інвалідність), ст. 364 Кримінального кодексу (зловживання владою або службовим становищем), ст. 369-2 Кримінального кодексу (зловживання впливом) тощо. Тут механізм може бути один – розслідування та кримінальне покарання.

Згадайте новину: Андрій Костін - "Турист" подав у відставку: у чому була головна помилка генпрокурора, хто його замінить

Чому саме на нари? Не подумайте, автор як адвокат і вчений у сфері кримінального права стоїть на позиції суворого дотримання кримінального судочинства. Але всі перелічені мною вище статті Кримінального кодексу передбачають як покарання реальне позбавлення волі. Відповідно, у випадку доведення вини таких відповідних осіб, закон передбачає саме реальне позбавлення волі – себто тривале перебування на нарах. У той же час, їх посади, точніше їх використання при ситуації війни в державі, по закону точно не дозволяє застосувати до них умовне покарання.

Чи окремі працівники прокуратури єдині, хто таким чином ухиляється від мобілізації? Переконаний, що ні. Просто в інших відомствах, де інвалідність перешкоджає службі, оформлюють інвалідність дружини, перебування з якою в шлюбі за ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» може виступати окремою підставою не підлягати призову.

Які можливі методи дій? Думаю, вини чітко визначені Кримінальним процесуальним кодексом України: швидке та повне розслідування відповідних злочинів, і притягнення винних осіб, не залежно від займаних посад, до кримінальної відповідальності. Відповідно, операційний порядок дій також очевидний:

• призначення професійного Генерального прокурора (а на це точно погодяться депутати колишнього ОПЗЖ, без яких в партії правлячої коаліції в ВРУ просто не вистачає голосів);
• створення в Офісі Генерального прокурора окремого відділу для процесуального керівництва в таких справах, підпорядкованого безпосередньо Генеральному прокурору;
• швидке, разом з іншими відповідними підрозділами: СБУ, НАБУ, ДБР розслідування відповідних фактів і недопущення «відкупу»;
• у випадку наявності доказів вини, швидка передача справ до суду (два-три місяців);
• безперервний (як визначено законом) розгляд таких справ судом і винесення відповідного вироку (винуватий чи не винуватий).

Не можу погодитися з думкою, що політична влада «боїться прокурорських кланів». Думаю причини інші. По-перше, непрофесіоналізм окремих осіб, яких влада пропонувала чи пропонує на посаду Генерального прокурора чи його заступників. І, по-друге, нестримне бажання політичної влади мати Генерального прокурора, який за політичної потреби підпише окремі, сумнівні з позиції Кримінального кодексу, підозри. А останнє, на жаль, є несумісним з професіоналізмом.

Всі останні соціологічні дослідження яскраво демонструю, що проблема корупції стоїть в суспільстві зараз другою після війни. Навіть гостріше, ніж мова, національність, віра – тези політично взяті на озброєння чинним Президентом після початку повномасштабного вторгнення. Відповідно, відсутність реакції на такі кричущі факти свідчить про дуже загрозливі тенденції, як для самих представників політичної влади, так і суспільства в цілому.

Автор статті: Буняк Валерій Сергійович