Главная Блог ... Аналитические статьи Статьи Презумпції права спільної сумісної власності, можливості її спростування й доведення права особистої приватної власності на майно набуте в шлюбі, проте за особисті кошти одного із подружжя. Презумпції права спільної сумісної власності, можл...

Презумпції права спільної сумісної власності, можливості її спростування й доведення права особистої приватної власності на майно набуте в шлюбі, проте за особисті кошти одного із подружжя.

02.12.2021
Сказать спасибо
Автор: Адвокатське об'єднання "Вишневий і Партнери"
Подписаться на автора
Просмотров : 3517
Добавить в избраное
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube
Презумпції права спільної сумісної власності, можливості її спростування й доведення права особистої приватної власності на майно набуте в шлюбі, проте за особисті кошти одного із подружжя. - tn1_0_44427300_1638442416_61a8a5b06c7c4.jpg

Наразі розповсюджена думка, що усе майно осіб, які перебувають одне з одним у шлюбі, є спільною власністю подружжя. Але насправді законодавством визначено перелік майна, яке є особистою приватною власністю чоловіка/дружини (глава 7 Сімейного кодексу України).

Сімейним кодексом України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Навіть якщо один з подружжя з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) не мав самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, вважається об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, крім речей індивідуального користування. До спільного майна подружжя входять і їх заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи. Якщо одним з подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, гроші або інше майно, які були одержані за цим договором, також є спільною сумісною власністю. До спільного майна належать також речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя.

Особиста приватна власність кожного з подружжя – це майно, яке належить лише одному з подружжя та на яке не поширюється сімейно-правовий принцип спільності майна подружжя. Щодо цього майна кожен із подружжя має право самостійно здійснювати будь які правочини (укладати договори), в тому числі продавати.

Отже, законодавець встановлює презумпцію спільності майна, придбаного подружжям під час шлюбу. Однак з кожного правила є виключення.

Поряд з загальними положеннями, Сімейний кодекс України містить перелік майна і обставин, що визначають певне майно особистою приватною власністю одного з подружжя, навіть якщо воно придбане в період шлюбу.

Так, особистою приватною власністю одного з подружжя є:

  • майно, набуте до шлюбу;
  • майно, набуте за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
  • майно, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто;
  • житло, набуте одним з подружжя за час шлюбу внаслідок приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
  • земельна ділянка, набута внаслідок приватизації, що перебувала у її/його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана з земель державної і комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Отже розберемо питання презумпції права спільної сумісної власності, можливості її спростування й довести право особистої приватної власності на майно набуте в шлюбі, проте за особисті кошти одного із подружжя.

Відповідно до ст. 57 Сімейного кодексу України визначено, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

При тому, що відповідно до ст. 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В статті 70 Сімейного кодексу України, зазначено, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 Сімейного кодексу України, майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Натомість, заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.

Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Судова практика у справах про поділ майна подружжя вказує на те, що придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам собою факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя. Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Зокрема, правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 711/2302/18, висновок якої полягає у наступному:

Судді ВС зауважили, що конструкція норми статті 22КпШС України та статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Також ВС наголосив, що у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об’єктів права спільної сумісної власності.

Застосовуючи норму статті 22 КпШС України або статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Вирішуючи спір, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що спірна квартира була набута у власність позивачем до 1 січня 2004 року, тобто до набрання чинності СК України, в результаті відповідних правочинів приватизації, міни, купівлі-продажу належної йому нерухомості, за рахунок належних йому особистих коштів, а не створена спільними зусиллями чи спільною працею сторін, тому особа_1 є її єдиним власником.

Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене, в разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

А тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя та в такому випадку спростовує презумпцію права спільної сумісної власності подружжя.

Однак, спростування презумпції права спільної сумісної власності подружжя, у разі «побиття горщиків», що вирішуватиметься в судовому процесі обов’язок доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

При цьому, окремо варто зауважити, що способом убезпечити подружжя від майбутніх непорозумінь і суперечок з приводу того, яке майно є спільним, а яке — особистою власністю одного з подружжя, може бути укладення шлюбного договору. За своєю природою цей інструмент покликаний не тільки вирішити майнові відносини подружжя під час шлюбу, але й попередити можливі судові тяганини щодо поділу майна у разі розлучення. Звісно, як і будь-який правочин, шлюбний договір можна оспорити, й тоді судових процесів не уникнути, але це вже зовсім інша історія.

Автор статті: Адвокатське об'єднання "Вишневий і Партнери"

3517
Просмотров
0
Коментарии

Оставьте Ваш комментарий:

Добавить
logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст