Главная Блог ... Консультации от юристов Права та обов’язки командирів щодо звільнення працівників ЗСУ під час дії воєнного стану Права та обов’язки командирів щодо звільнення прац...

Права та обов’язки командирів щодо звільнення працівників ЗСУ під час дії воєнного стану

Отключить рекламу
 - 323b3f2c70596fc874d20abaea4c7bd2.jpg

Починаючи з 24.02.2022 р. відповідно до Указу Президента України в державі був введений на 30 діб воєнний стан. Наразі його термін продовжено на 30 діб — до 25.04.2022 р. І якщо питання проходження служби військовослужбовцями досить чітко законодавством врегульовані, то звільнення та виконання обов’язків працівниками ЗСУ чітко не регламентовано.

Особливості звільнення працівників

Загалом Кодексом законів про працю України не врегульовано питання щодо трудових відносин між керівником та працівниками під час дії воєнного стану.

Порядок запровадження воєнного стану наразі регулюється Законом України «Про правовий режим воєнного стану», в якому передбачені певні обмеження прав і свобод громадян, зокрема, може обмежуватися право на працю, поряд із цим надаються гарантії щодо запобігання незаконному звільненню працівників.

Припинення трудових відносин із працівником у період дії воєнного стану відбувається з наступних підстав:

— розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника;

— за угодою сторін (може бути припинено такий трудовий договір, укладений як на невизначений строк, так і строковий трудовий договір, а дата закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою, підставою для складання наказу може бути заява або письмова угода сторін);

— у зв’язку із закінченням строку дії трудового договору (це стосується лише строкового трудового договору, проте в цьому законодавство не вимагає подання заяви працівника про припинення трудових відносин, адже своє бажання він виявив під час складання заяви про прийняття на роботу);

— розірвання трудового договору з ініціативи власника у випадку змін в організації виробництва і праці (тут мається на увазі ліквідація, реорганізація, перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників, якщо процедуру про наступне вивільнення працівника було розпочато до введення в дію воєнного стану і при цьому працівника попередили про звільнення належним чином).

— Якщо працівник бажає припинити трудовий договір за власним бажанням, він повинен надати відповідну заяву. У випадку неможливості фактичного подання її оригіналу, враховуючи початок військових дій, її необхідно надіслати поштою, тобто рекомендованим листом (бажано з описом вкладення) та повідомленням про вручення або надіслати фотокопію такої заяви на електронну адресу керівника чи підприємства, коли існує така технічна можливість, адже, враховуючи активну фазу ведення бойових дій, інколи це зробити неможливо. Також заяви працівників можуть подаватися в електронній формі з накладенням електронних підписів або за допомогою засобів телекомунікаційного зв’язку (електронна пошта, електронні поштові повідомлення тощо) без накладання вищезазначених підписів. Дата отримання такого повідомлення буде вважатись днем подання заяви про звільнення. Такі заяви можуть бути складені в будь-якій формі, проте мають містити чітке, однозначне і зрозуміле волевиявлення заявника, — розповів експерт з військового права Олександр Порва.

Розірвання трудових відносин як за ініціативи працівника, так і за ініціативи роботодавця, можливі за підстав, передбачених законодавством із дотриманням всіх передбачених процедур.

— Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, проводиться обов’язково в день звільнення із повідомленням про зазначені суми. Враховуючи вимоги статті 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини керівника належних сум у день звільнення, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Поряд із цим у день звільнення працівникові повинні видати копію наказу про звільнення, а також на його вимогу внести належні записи про звільнення до трудової книжки. Водночас повинна бути видана і довідка про його роботу на даному підприємстві із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати, — повідомив Олександр Порва.

Пользуйтесь консультацией: Приостановка трудовых отношений на время военного положения

Новації в законодавстві під час дії воєнного стану для працівників та державних службовців

15.03.2022 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

У відповідності до цього законодавства нині встановлюється певний порядок розірвання трудового договору:

— працівник може розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого строку попередження у зв’язку із веденням бойових дій у районі, в якому розташоване місце роботи та існує загроза для його життя і здоров’я (винятком є примусове залучення до суспільно-корисних робіт в умовах воєнного часу, а також якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах, віднесених до критичної інфраструктури);

— роботодавець може з власної ініціативи розірвати трудовий договір із працівником у період його тимчасової непрацездатності або відпустки з першого дня після завершення непрацездатності або відпустки (винятком є відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустка для догляду за дитиною);

— роботодавець може розірвати трудовий договір із працівником у зв’язку з ліквідацією місця роботи, що викликана знищенням унаслідок бойових дій.

Про таке звільнення працівника попереджують не пізніше ніж за 10 днів з виплатою вихідної допомоги в розмірі не менше середнього місячного заробітку.

— Під час дії воєнного стану в Україні не рекомендується звільняти працівників за прогул до моменту стабілізації ситуації в країні, адже під час звільнення працівника, який не з’являється на роботі, не виходить на зв’язок і не надає пояснень щодо причин своєї відсутності, роботодавцю необхідно в обов’язковому порядку дотриматися процедури, передбаченої трудовим законодавством — від працівника слід отримати письмове пояснення, — зазначив правник Олександр Порва.

Також Урядом була ухвалена Постанова від 12.04.2022 року № 440 «Деякі питання організації роботи державних службовців та працівників державних органів у період воєнного стану», яка передбачає запровадження дистанційної роботи для державних службовців та працівників державних органів у разі наявності організаційних і технічних можливостей для виконання їх посадових обов’язків за рішенням керівника в межах території України.

Робота державних службовців та працівників державних органів за межами України допускається лише в разі службового відрядження, оформленого в установленому порядку.

Водночас вищезгаданий нормативно-правовий акт передбачає, що в разі перебування державного службовця або працівника державного органу в робочий час в Україні поза межами робочого місця без рішення керівника або за кордоном, крім перебування у службовому відрядженні, до них може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.04.2022 року № 440 вже набрала законної сили, окрім пункту щодо застосування дисциплінарного стягнення, який набирає чинності з 25 квітня 2022 року.

Поряд з цим відповідно до вимог статті 23 Закону України ‘’Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, які є працівниками органів військового управління, військових частин, підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України.

Водночас, вищезгаданим нормативно-правовим актом визначені категорії громадян України, які під час мобілізації можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання, зокрема це:

— особи з інвалідністю, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають 3 і більше дітей віком до 18 років;

— жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину віком до 18 років;

— жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років, жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органу, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

— жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

— усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;

— зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

— які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

— опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

З огляду на вищевикладене, державні службовці та працівники апарату Міністерства оборони України, а також органів військового управління, установ та організацій, які безпосередньо підпорядковані Міністерству оборони України, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Проте, якщо державний службовець або працівник виявить бажання щодо захисту Батьківщини в якості військовослужбовця, призову його на військову службу має передувати звільнення з державної служби або з посади працівника.

Автор консультації: Ігор Березинський

Джерело: armyinform.com.ua

  • 1379

    Просмотров

  • 0

    Коментарии

  • 1379

    Просмотров

  • 0

    Коментарии


  • Поблагодарить Отключить рекламу

    Оставьте Ваш комментарий:

    Добавить

    Другие наши сервисы:

    Популярные консультации

    Смотреть все консультации
    Смотреть все консультации
    logo

    Юридические оговорки

    Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

    Полный текст