Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Коротких О.А.,суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Херсон Інвест Агро» (далі - Товариство) до Антонівської селищної ради м. Херсона Херсонської області (далі - Селищна рада), третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП) про визнання незаконними та скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року Товариство звернулося до суду з позовом до Селищної ради про визнання незаконними та скасування рішень від 19 червня 2007 року № 205 «Про погодження місць розташування об'єктів, надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди площею у межах 0,78 га під розміщення автопаркувального майданчика за адресою: АДРЕСА_1 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.» (далі - рішення № 205) та 21 травня 2010 року № 728 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки та внесення змін до деяких пунктів рішень селищної ради на умовах оренди площею у межах 0, 5821 га під розміщення автопаркувального майданчика у АДРЕСА_1 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.» (далі - рішення № 728), визнання недійсним договору оренди та скасування його державної реєстрації.

Дніпровський районний суд міста Херсона постановою від 19 грудня 2013 року позовні вимоги задовольнив частково: визнав незаконним та скасував пункт 1.4 рішення № 205; визнав незаконним та скасував пункт 2 рішення № 728; в задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 листопада 2014 року апеляційні скарги Селищної ради та ФОП задовольнив: постанову Дніпровського районного суду міста Херсона від 19 грудня 2013 року скасував; прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 9 липня 2015 року касаційну скаргу Товариства задовольнив частково: постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року скасував, провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Селищна рада та ФОП звернулись із заявами про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 2 частини першої статті 237 КАС, в яких просять скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 9 липня 2015 року та передати справу на розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме положень пункту 1 частини першої статті 157 та пункту 7 частини першої статті 223 КАС.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2014 року, яка, на думку заявників, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

В ухвалі від 18 листопада 2014 року Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що спір у справі є господарським і суди помилково розглянули його в порядку адміністративного судочинства, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС.

У справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції зазначив, що суди дійшли помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею, може бути розглянуто за правилами КАС, оскільки вирішення цього спору не належить до юрисдикції адміністративних судів і його розгляд повинен здійснюватися в порядку господарського судочинства. Проте за наслідками касаційного розгляду прийняв рішення лише щодо скасування рішення апеляційного суду.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних Верховного Суду України дійшла висновку про наявність неоднакового застосування касаційними судами одних і тих самих норм процесуального права.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судами касаційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

Як установили суди, предметом позову Товариства було визнання незаконними та скасування рішень №№ 205 та 728, визнання недійсним договору оренди та скасування його державної реєстрації.

Суд касаційної інстанції, перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку, що спір у справі є господарським і суди помилково розглянули його в порядку адміністративного судочинства. Разом з тим скасував лише рішення апеляційного суду й закрив провадження у справі.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 223 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і закрити провадження.

Згідно з частиною першою статті 228 КАС суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстави, встановленої статтею 157 цього Кодексу, а саме якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що зазначений спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Водночас, скасувавши постанову суду апеляційної інстанції, та закривши провадження в справі, касаційний суд, в порушення вимог статті 223 КАС, не прийняв рішення щодо постанови суду першої інстанції.

Оскільки у цій справі суд касаційної інстанції неправильно застосував процесуальний закон, таке рішення підлягає скасуванню із направленням справи на новий касаційний розгляд.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяви Антонівської селищної ради м. Херсона Херсонської області та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 9 липня 2015 року скасувати, справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.А. КороткихСудді: М.І. ГрицівО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький