Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,

суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП) до Державної фінансової інспекції України (далі - Держфінінспекція) про визнання нечинною вимоги,

в с т а н о в и л а:

Держфінінспекція провела ревізію фінансово-господарської діяльності ДП та його 13 відокремлених підрозділів за період з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої склала акт від 27 жовтня 2010 року № 05-21/168.

На підставі зазначеного акта ревізії відповідач направив на адресу позивача оскаржувану вимогу про усунення порушень (всього з 47 пунктів).

У грудні 2010 року ДП звернулося до суду з позовом до Держфінінспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати більшість вимог відповідача від 1 грудня 2010 року № 32-14/403 про усунення порушень, виявлених у ході ревізії фінансово-господарської діяльності позивача.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що оскаржувана вимога прийнята відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 12 червня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 29 квітня 2014 року рішення суду першої інстанції скасував в частині відмови у задоволенні адміністративного позову ДП до Держфінінспекції в частині визнання протиправним та скасування пункту 7 вимоги відповідача щодо завищення вартості договірних робіт таких підрядних організацій: АТЗТ «Луч» в сумі 57 841 грн 20 коп.; ТОВ «ІнтерПроІнвест» в сумі 68 987 грн 95 коп.; ПП «Проект-технології» в сумі 205 378 грн 6 коп.; ТОВ ІВП «Відеотехсервіс-Тест» в сумі 14 513 грн 69 коп.; ЗАТ «Електропівденмонтаж-10» в сумі 1 408 671 грн 99 коп.; ТОВ «Вестрон» в сумі 1 313 621 грн 30 коп.; ТОВ «СП «Енергосистема» в сумі 13 971 грн 6 коп.; ТОВ «Високовольтний союз Україна» в сумі 499 грн 21 коп.; дочірнього підприємства «Західноукраїнського» монтажного управління» відкритого акціонерного товариства «Південьтеплоенергомонтаж» в сумі 83 903 грн 18 коп.; ТзОВ «Аква-Інсталбуд» в сумі 72 947 грн 11 коп.; ЗАТ «Укратоменергобуд» в сумі 123 710 грн 4 коп.; ВАТ «Київський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» в сумі 391 грн 89 коп.; ЗАТ «Електропівденмонтаж-10» в сумі 8396 грн 72 коп.; ТОВ «ГОЛДЕН ЕПЛ» в сумі 3118 грн 8 коп.; ТОВ «Аверс Голд» в сумі 22 375 грн; ТОВ «Падіма» в сумі 103 219 грн 68 коп.; ВП «Атомремонтсервіс» в сумі 338 253 грн; Київський науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут «Енергопроект» в сумі 265 038 грн 38 коп.; ТОВ «ВГЦ Піраміда» в сумі 222 054 грн; державного вищого навчального закладу «Придніпровська державна академія будівництва та архітектури» в сумі 774 770 грн 59 коп.; ПП «Рематоменерго» в сумі 156 150 грн; ТОВ «Атомремонтбуд» в сумі 980 720 грн 44 коп.; ЗАТ «Укренергохімізоляція» в сумі 195 175 грн; селянського фермерського господарства «Артур» в сумі 850 328 грн 40 коп.; ВАТ «Вознесенська пересувна механізована колона» в сумі 72 313 грн 20 коп.; приватної виробничо-комерційної фірми «Тектоніт» в сумі 45 873 грн 60 коп.; акціонерного товариства закритого типу управління механізованих робіт «Гідроенергобуд» в сумі 20 407 грн 20 коп. Суд апеляційної інстанції не погодився з рішенням суду першої інстанції та скасував його частково: пункти 8, 10, 12, 18, 20, 24 - в частині встановленого порушення щодо оплати жінкам - працівницям ВП «Южноукраїнська АЕС» - одного додаткового дня відпустки до Міжнародного жіночого дня 8 Березня на загальну суму 161 296 грн 61 коп.; пункти 25 і 29 - в частині проведення розрахунку нестачі по ВП «Управління справами» на суму 20 384 грн 74 коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 жовтня 2014 року рішення суду апеляційної інстанції скасував, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2013 року залишив у силі.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ДП з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернулось із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 7 жовтня 2014 року, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції. На обґрунтування заяви на підставі пункту 1 частини першої зазначеної статті КАС додало копії рішень Вищого адміністративного суду України [постанов від 18 лютого 2015 року (№ К/800/8441/13), 4 березня 2015 року (№ К/800/64737/14), 5 березня 2015 року (№ К/800/33119/14), 5 березня 2015 року (№ К/800/40062/13), 12 березня 2015 року (№ К/800/2828/15), 17 березня 2015 року (№ К/800/40043/13) та ухвали від 10 березня 2015 року (№ К/800/32950/13)], які, на його думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом статті 2, пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-XII) та пунктів 45, 46, 50 Порядку проведення інспектування державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550.

Суть заяви про перегляд рішення зводиться до такого: вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, що розглядається, Держфінінспекція пред'явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії позивача.

При цьому оскаржувана вимога відповідача вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

У наданих для порівняння рішеннях Вищого адміністративного суду України касаційний суд у подібних відносинах виходив із того, що в органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, касаційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про правомірність спірної вимоги.

Вирішуючи питання про наявність розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції пункту 7 статті 10 Закону № 2939-XII, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 2 зазначеного Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення), Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Таку правову позицію колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України висловила при перегляді аналогічних справ, зокрема, у постановах від 15 квітня 2014 та 20 січня 2015 року (справи №№ 21-40а14, 21-603а14 відповідно).

На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, Держфінінспекція пред'явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії ДП. При цьому у своїх вимогах, зокрема у пункті 7, вона вказує на виявлені збитки, їх розмір та зобов'язання ДП вжити заходів щодо повернення цих коштів.

Правова позиція суду касаційної інстанції у цій справі наведеній правовій позиції не протирічить, як і вимоги Держфінінспекції - закону.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність неоднакового застосування норм матеріального права.

При цьому колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України зазначає, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 7 жовтня 2014 року не може бути переглянута Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 5 частини першої статті 237 КАС, оскільки перегляду Верховним Судом України з цієї підстави підлягають лише ті рішення суду касаційної інстанції, які ухвалені цим судом після набрання чинності Законом України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», тобто після 28 березня 2015 року.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький

Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких В.В. Кривенко П.В. Панталієнко І.Л. Самсін М.І. Гриців О.В. Кривенда В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко