Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоМаринченка В.Л., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - Товариство) до Криворізької митниці (правонаступником якої є Дніпропетровська митниця Державної фіскальної служби України; далі - Митниця), Головного управління Державного казначейства України у м. Києві про визнання протиправним рішення про визначення митної вартості товарів, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, стягнення надмірно сплачених коштів,

в с т а н о в и л а:

У липні 2010 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило: визнати протиправним рішення про визначення митної вартості від 6 квітня 2010 року № 113000006/2010/000235/1 (далі - рішення); скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 6 квітня 2010 року № 113050000/0/00406 (далі - картка відмови); стягнути з Державного бюджету України суму надмірно сплачених податку на додану вартість у розмірі 13 504 грн 20 коп. та ввізного мита у розмірі 4726 грн 47 коп.

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що на підтвердження заявленої за першим методом визначення митної вартості товарів (метод вартості операції) надало всі належні документи, а Митниця неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості на підставі лише цінової інформації з бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України (далі - ЄАІС ДМСУ).

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 28 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року, відмовив у задоволенні позову.

Постановою від 29 квітня 2015 року Вищий адміністративний суд України скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання нечинним рішення та скасування картки відмови та задовольнив позов у зазначеній частині. В іншій - залишив без змін.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Митниця, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом пункту 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, та пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339, просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 29 квітня 2015 року, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити в силі.

На обґрунтування заяви додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 жовтня 2011 року, 14 листопада 2013 року, 19 лютого і 24 грудня 2014 року (К/9991/23944/11, К/800/26634/13, К/800/3218/13, К/800/4885/14 відповідно).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на нижченаведене.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, касаційний суд вказав на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо доведеності з боку митного органу наявності підстав для невизнання митної вартості, заявленої позивачем, з огляду на інформацію щодо здійснення митного оформлення ідентичних товарів за цим же контрактом за іншою митною вартістю та ненадання додаткових документів. Так, визнаючи протиправним рішення та скасовуючи картку відмови, суд дійшов висновку, що суди не встановили, а Митниця не обґрунтувала неможливості визначити митну вартість імпортованого товару за ціною угоди на підставі документів, наданих Товариством.

Водночас у справах, на рішення в яких посилається Митниця, обґрунтовуючи наявність різного правозастосування, підставами для визнання правомірними рішень митних органів про визначення митної вартості за іншим, ніж зазначили декларанти, методом, стало доведення у ході судового розгляду зазначеними органами наявності у них обґрунтованого сумніву щодо правильності заявленої декларантами митної вартості товару, ненадання на вимогу митних органів документів для підтвердження такої вартості та наявності іншої цінової інформації в базі даних ЄАІС ДМСУ.

Отже, ухвалення судом касаційної інстанції різних за змістом судових рішень стало наслідком встановлення різних обставин справ, тому підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах немає.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.Л. Маринченко Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.В. Кривенко П.В. Панталієнко І.Л. Самсін О.О. Терлецький