Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В., суддів:Гриціва М.І., Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_11 до Державної судової адміністрації України (далі - ДСА), територіального управління ДСА в Донецькій області (далі - теруправління ДСА), Державного казначейства України (далі - Держказначейство), Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, третя особа - Головне управління Держказначейства в Донецькій області, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та щомісячного грошового утримання,

в с т а н о в и л а:

У травні 2010 року ОСОБА_11 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність теруправління ДСА щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (далі - постанова № 865) щодо нарахування посадового окладу суддям відповідно до встановленої мінімальної заробітної плати та додаткового посадового окладу за період з 1 січня 2006 року по час звернення до суду;

- зобов'язати теруправління ДСА провести перерахунок та виплату недоплаченої суми заробітної плати, відпускних, інших виплат, що підлягають виплаті, виходячи з посадового окладу, додаткового посадового окладу за період з 1 січня 2006 року по час розгляду справи з урахуванням фактично отриманих сум відповідно до вимог пункту 4-1 постанови № 865, обчислюючи посадовий оклад виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої у відповідний місяць, за який нараховується заробітна плата;

- визнати неправомірними дії теруправління ДСА щодо нарахування за період з

1 січня 2006 року по час звернення до суду надбавки за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи;

- зобов'язати теруправління ДСА здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років відповідно до статті 44 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (чинного на час виникнення спірних відносин;

далі - Закон № 2862-ХІІ) за період із 1 січня 2006 року по час розгляду справи.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 2 серпня 2010 року позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність ДСА щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_11 заробітної плати з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України від 20 грудня 2005 року

№ 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (далі - Закон № 3235-IV), Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі - Закон № 489-V), Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI), Закону України від 26 грудня 2008 року № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» (далі - Закон № 835-VI), Закону України від 27 квітня 2010 року № 2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік»

далі - Закон № 2154-VI) за період із 1 січня 2006 року по 1 червня 2010 року; зобов'язав ДСА здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_11 недоплаченої суми заробітної плати за період із 1 січня 2006 року по 1 червня 2010 року відповідно до вимог пункту 4-1 постанови № 865, обчислюючи посадовий оклад виходячи з розміру мінімальної заробітної плати відповідно до законів №№ 3235-IV, 489-V, 107-VI, 835-VI, 2154-VI. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 28 жовтня 2010 року скасував рішення суду першої інстанції, позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність ДСА щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_11 заробітної плати з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону № 835-VI за період з 19 серпня 2009 року по 1 червня 2010 року; зобов'язав ДСА провести перерахунок та виплату недоплаченої позивачеві суми заробітної плати за період з 19 серпня 2009 року по 1 червня 2010 року; зобов'язав Міністерство фінансів України, ДСА профінансувати та виділити теруправлінню ДСА кошти для проведення перерахунку заробітної плати ОСОБА_11 шляхом нарахування з 19 серпня 2009 року по 1 червня 2010 року заробітної плати з урахуванням посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні. У задоволенні решти позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 27 листопада 2013 року скасував рішення судів попередніх інстанцій, позов задовольнив частково: зобов'язав теруправління ДСА провести перерахунок і виплату ОСОБА_11 надбавки за вислугу років відповідно до положень частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин, з 22 травня 2008 року по 31 грудня

2011 року. У задоволенні позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання провести перерахунок розміру заробітної плати, щомісячного довічного грошового утримання з розрахунку посадового окладу у розмірі 7,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, відмовив.

Не погоджуючись із постановою Вищого адміністративного суду України, теруправління ДСА звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме через неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ та постанови № 865 у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви додано копії постанов Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2013 року (справа № К-41374/10), 3 квітня 2013 року

справа № К-37233/10), 5 листопада 2013 року (справа № К/9991/11309/11, К/9991/6944/11) та ухвали цього ж суду від 14 листопада 2013 року

справа № К-40446/10), які, на думку теруправління ДСА, підтверджують неоднакове правозастосування.

Ухвалою від 13 березня 2014 року Вищий адміністративний суд України допустив цю справу до провадження Верховного Суду України з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ та постанови № 865 у постанові про перегляд якої подано заяву та у постановах від 29 жовтня, 5 листопада 2013 року.

Так, у справі, що розглядається, касаційний суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалюючи нове - про часткове задоволення позовних вимог, виходив із того, що при визначенні розміру надбавки за вислугу років застосуванню підлягають положення Закону № 2862-ХІІ, а не постанова № 865, якою передбачено виплату надбавки за вислугу років у відсотках від посадового окладу, що істотно зменшує визначений законом розмір.

У рішеннях від 29 жовтня, 5 листопада 2013 року, наданих на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України в частині, що стосується позовних вимог про зобов'язання нарахувати надбавку за вислугу років, дійшов протилежного висновку щодо застосування частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ та постанови № 865.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених вище норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).

Відповідно до частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2862-ХІІ. Зокрема, в абзаці другому частини четвертої слова «загальної суми щомісячного заробітку» замінено словами «посадового окладу».

Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (далі - Рішення № 10-рп/2008) Конституційний Суд України визнав неконституційними низку положень Закону

№ 107-VI, в тому числі й пункту 61 розділу II Закону № 107-VI щодо внесення зазначених вище змін.

Водночас пунктом 2-2 постанови № 865 установлено, що суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків.

Таким чином, Закон № 2862-ХІІ і постанова № 865 по-різному врегульовують питання виплати суддям надбавки за вислугу років.

Проаналізувавши наведені норми права та виходячи із визначених в частині четвертій статті 9 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що в частині визначення бази обчислення надбавки за вислугу років слід застосовувати положення Закону № 2862-ХІІ, який має вищу юридичну силу, а не підзаконний нормативний акт - постанову № 865.

Оскільки касаційний суд правильно застосував норми матеріального права при вирішенні цієї справи, то у задоволенні заяви теруправління ДСА слід відмовити.

З урахуванням наведеного та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кривенко Судді:М.І. Гриців О.А. КороткихМ.Б. Гусак О.В. Кривенда В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко П.В. Панталієнко О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов