Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Панталієнка П.В., суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_8 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому

(далі - управління ПФУ) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У січні 2014 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила: скасувати рішення управління ПФУ від 29 серпня 2013 року № 476 про припинення виплати пенсії; зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії ОСОБА_8 з дня її припинення, тобто з 1 серпня

2013 року; перерахувати та виплатити невиплачену пенсію з 1 серпня 2013 року по дату розгляду справи судом.

На обґрунтування позовних вимог вказала, що рішенням про припинення виплати пенсії відповідач порушив її права, оскільки при оформленні їй пенсії у 2008 році було подано весь комплект необхідних документів, відповідач провів зустрічну перевірку, її стаж та заробітна плата були підтверджені всіма необхідними відомостями.

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 24 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2014 року, позовні вимоги задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 червня 2014 року, на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України

(далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою управління ПФУ на вказані судові рішення.

18 червня 2015 року управління ПФУ звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд зазначеної ухвали суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2015 року (справа № К/800/53295/14), яка, на думку управління ПФУ, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_65/ed_2012_10_16/pravo1/T178800.html?pravo=1>, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява управління ПФУ не підлягає задоволенню, оскільки для цього немає підстав, передбачених частиною першою статті 237 КАС.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 цього Кодексу однією з підстав перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності у різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, суди, задовольняючі позовні вимоги про протиправність рішення відповідача про припинення виплати пенсії, виходили із встановленого факту, що усі подані позивачем управлінню ПФУ документи для призначення його пенсії у 2008 році (зокрема трудова книжка та довідка про уточнюючий характер) відповідають вимогам, встановленим Законом.

Натомість у рішенні від 26 травня 2015 року, наданому на підтвердження наведених у заяві доводів, суд касаційної інстанції погодився із висновком суду апеляційної інстанції про правомірність рішення відповідача про припинення виплати пенсії, з огляду на те, що первинні документи, про які йдеться у довідці про уточнюючий характер роботи позивача, не підтверджують його роботу на посаді, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, рішення в якій додано на підтвердження наведених у заяві доводів, то підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах немає.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий П.В. ПанталієнкоСудді:М.І. ГрицівО.А. Коротких В.В. КривенкоВ.Л. Маринченко І.Л. Самсіна О.О. Терлецький