Історія справи

Постанова ВСУ від 09.09.2014 року у справі №3-71гс14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 вересня 2014 року м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоБарбари В.П., суддів:Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Жайворонок Т.Є., Шицького І.Б., -

за участю представників:

товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Комуненерго» - Котляра А.О.,

публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Ткачука О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.03.2014 р. у справі

№ 922/3658/13 за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Комуненерго» про стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - Банк) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Комуненерго» (далі - ТОВ «Еко-Комуненерго») про стягнення заборгованості у сумі 71 802 259,87 грн на підставі укладеного 22.09.2008 р. договору кредиту № 805/618/8-116 (далі - Договір кредиту), посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитних зобов'язань.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.10.2013 р. у справі № 922/3658/13 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з

ТОВ «Еко-Комуненерго» на користь Банку суму заборгованості за кредитом у розмірі 45 121 774,19 грн., суму заборгованості за процентами в розмірі 20 596 156,34 грн, пеню за кредитом у розмірі 1 905 332,11 грн, пеню за процентами в розмірі 1 417 153,79 грн, судовий збір у розмірі 68 820,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від

04.12.2013 р. у справі № 922/3658/13 частково скасовано рішення господарського суду Харківської області від 22.10.2013 р. і прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2014 р. касаційну скаргу Банку залишено без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 р. - без змін.

Вищий господарський суд України у своїй постанові погодився з висновками апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.

При цьому Вищий господарський суд України зазначив, що оскільки рішенням господарського суду від 16.12.2009 р. у справі № 27/362-09 за позовом акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБ СР «Укрсоцбанк») в особі Харківської обласної філії АКБ СР «Укрсоцбанк» до ТОВ «Еко-Комуненерго» про стягнення 48 544 435,96 грн, яке набрало законної сили, було задоволено вимоги банку про стягнення заборгованості за Договором кредиту з іпотекодавця шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, то у справі № 922/3658/13 фактично порушується питання про стягнення заборгованості за кредитним договором одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, що є стягненням за Договором кредиту у подвійному розмірі.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 04.03.2014 р. заявник посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 33 Закону України «Про іпотеку» у правовідносинах щодо стягнення заборгованості за Договором кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.06.2014 р. вирішено питання про допуск справи № 922/3658/13 до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.03.2014 р. із підстав неоднакового застосування статті 33 Закону України «Про іпотеку».

Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначених вище норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 18.12.2013 р. у справі № 922/754/13-г, від 18.11.2010 р. у справі № 23/91-09-2506, від 08.08.2012 р. у справі

№ 5013/982/11, від 03.07.2013 р. у справі № 5009/3760/12, ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.09.2012 р. та від 12.06.2013 р. і постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 04.09.2013 р.

У постановах Вищого господарського суду України від 18.12.2013 р. у справі № 922/754/13-г та від 08.08.2012 р. у справі № 5013/982/11 суд касаційної інстанції за подібних правовідносин дійшов протилежного правового висновку, а саме: щодо задоволення позову банку одночасно, як у частині стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, так і в частині стягнення заборгованості з майнового поручителя, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що прийняття судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки за відсутності доказів його реального виконання не припиняє зобов'язальних правовідносин між сторонами кредитного договору й не звільняє боржника від виконання зобов'язань за цим договором і не позбавляє кредитора права на отримання суми заборгованості безпосередньо від основного боржника.

Посилання на постанову Вищого господарського суду України від 03.07.2013 р. у справі № 5009/3670/13, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.09.2012 р. та від 12.06.2013 р., а також ухвалу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 04.09.2013 р. Вищий господарський суд України відхилив із тих підстав, що вони за змістом не можуть бути доказами неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у розумінні статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 22.09.2008 р. між АКБ СР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», і ТОВ «Еко-Комуненерго» було укладено Договір кредиту, за умовами якого Банк надав кредитні кошти позичальнику у сумі 5 772 005 доларів США зі сплатою LIBOR (12М) +10,0 % річних із переглядом станом на 06 серпня кожного року з метою купівлі нежитлового приміщення загальною площею 17 323,2 кв. м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, літ Р/1-7, зі сплатою відсотків та комісій і порядком повернення кредиту рівними частинами в розмірі 80 167 доларів США з кінцевим терміном погашення кредиту 21 вересня 2015 року.

Відповідно до пункту 1.2 Договору кредиту кредит надавався відповідачеві для купівлі нежитлового приміщення загальною площею 17 323,2 кв. м, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, літ Р/1-7, яке належало на праві власності ДП «Завод ім. В.О. Малишева».

Згідно з підпунктами 1.3.1-1.3.3 пункту 1.3 Договору кредиту в якості забезпечення виконання зобов'язань відповідача щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших втрат на здійснення забезпеченої заставою вимог Банк уклав:

- з відповідачем договір іпотеки нежитлового приміщення загальною площею 17323 кв. м., розташованого за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126,

літ. Р/1-7, та придбаного за рахунок кредитних коштів, заставною вартістю

30 000 000,00 грн, що в еквіваленті становить 6 184 291,90 доларів США за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату укладання цього договору;

- з майновим поручителем ТОВ «ВТЦ ІСЖМ» договір іпотеки нежитлового приміщення загальною площею 8 420,5 кв. м, розташованого за адресою: Харків, вул. Каштанова, 14, літ. Б-2, належного на праві власності майновому поручителю ТОВ «ВТЦ ІСЖМ», заставною вартістю 17 000 000,00 грн., що в еквіваленті становить 3 504 432,08 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього договору;

- з фінансовим поручителем ТОВ «Машгідропривід» договір поруки;

- з фінансовим поручителем ТОВ «Будгідропривід» договір поруки.

Згідно з п. 2.6 Договору нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в період.

За змістом п. 4.2 Договору кредиту у разі прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених цим Договором, і комісій, визначених тарифами, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1, 3.2.4, 4.5, 5.4 Договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі один процент, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язання за цим Договором.

Згідно з п. 7.3 Договору кредиту сторони погодили, що Договір діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Відповідно до п. 1.1 Договору кредиту сторони визначили кінцевим терміном повернення заборгованості - 21 вересня 2015 року.

За змістом ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Із метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Договором від 22.09.2008 р. між АКБ СР «Укрсоцбанк» і ТОВ «Еко-Комуненерго» було укладено договір іпотеки № 805/13/18-5/8-846(далі - Договір іпотеки).

За змістом п. 1.1 Договору іпотеки відповідач передав в іпотеку Банку нежитлову будівлю літ. Р/1-7 загальною площею 17 323,2 кв. м, за адресою:

м. Харків, вул. Плеханівська, 126, та належить відповідачу на праві власності.

Згідно з п. 1.2 Договору іпотеки вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 30 000 000,00 грн, що еквівалентно 6 184 291,90 доларів США за офіційним курсом НБУ.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань Банк направив відповідачеві 14.04.2009 р. вимогу про дострокове погашення кредиту та відсотків, яка не була задоволена, у зв'язку з чим за позовом АКБ СР «Укрсоцбанк» господарський суд Харківської області 16.12.2009 р. прийняв рішення у справі № 27/362-09 про задоволення позовних вимог АКБ СР «Укрсоцбанк» в особі Харківської обласної філії до ТОВ «Еко-Комуненерго» у розмірі 6 025 548,00 доларів США за Договором кредиту від 22.09.2008 р. про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю літ. Р/1-7 загальною площею 17 323,2 кв. м, за адресою:

м. Харків, вул. Плеханівська, 126. Також цим рішенням визначено спосіб реалізації предмета іпотеки за оціночною вартістю шляхом застосування процедури продажу предмета іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; надано Банку - іпотекодержателю право на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, а також право проведення усіх дій, пов'язаних зі збереженням та реалізацією предмета іпотеки; надано АКБ СР «Укрсоцбанк» в особі Харківської обласної філії до моменту продажу предмета іпотеки право на господарське управління предметом іпотеки, з правом укладання у якості орендодавця договорів оренди з фізичними та юридичними особами та направленням отриманих від управління коштів на задоволення своїх вимог за кредитним договором; з метою збереження предмета іпотеки до його реалізації надано АКБ СР «Укрсоцбанк» в особі Харківської обласної філії право обладнання предмету іпотеки новими охоронними пристроями, а також укладання договорів на охорону зі спеціалізованими підприємствами, однак це рішення не виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент розгляду справи

№ 922/3658/13 рішення господарського суду Харківської області від

16.12.2009 р. у справі № 27/362-09 не було виконано, а предмет іпотеки не реалізовано, і відповідно, погашення вимог Кредитора за рахунок іпотеки не відбулося.

Отже, зобов'язання відповідача за кредитним договором не припинилися, право вимоги Банку про повернення кредиту і сплату процентів залишалося дійсним і підлягало судовому захисту. Покладаючи в основу рішення висновок про подвійне стягнення, суд касаційної інстанції не врахував, що за змістом

ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання як такого, що вважається виконаним згідно зі ст. 599 ЦК України.

Забезпечувальне зобов'язання має похідний характер, а не альтернативний основному.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.

Вищий господарський суд України при розгляді справи викладеного не врахував, що призвело до неправильного застосування наведених норм матеріального права, а тому заява ПАТ «Укрсоцбанк» підлягає задоволенню, постанова Вищого господарського суду України від 04.03.2014 р. - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 11123-11126 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 04.03.2014 р. у справі

№ 922/3658/13 скасувати, а справу направити на новий касаційний розгляд.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 11116 ГПК України.

Головуючий В.П. Барбара

Судді: М.І. Балюк І.С. Берднік В.С. Гуль Т.Є. Жайворонок І.Б. Шицький

Правова позиція

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне, а тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно чи за наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не може мати наслідком подвійного стягнення за основним зобов'язанням.

Отже звернення стягнення на предмет іпотеки повинно привести сторони до задоволення вимог кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання як такого, що вважається виконаним згідно зі ст. 599 ЦК України.

СуддяІ.Б. Шицький