Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 липня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоМаринченка В.Л., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Служби автомобільних доріг у Сумській області (далі - Служба) до Державної фінансової інспекції в Сумській області (далі - Інспекція), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Промстройснаб», відкрите акціонерне товариство (далі - ВАТ) «Харківшляхбуд», ТОВ «Юнікобуд», про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2013 року Служба звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправними та скасувати пункти 3, 4, 7 вимоги Інспекції від 5 грудня 2012 року № 18-06-14-14/8746 про усунення виявлених у ході ревізії порушень чинного законодавства в частині забезпечення відшкодування зайвих виплат ТОВ «Юнікобуд» - у сумі 972 272 грн 12 коп., ВАТ «Харківшляхбуд» - у сумі 3 786 295 грн 5 коп., ТОВ «Промстройснаб» - у сумі 47 349 грн 76 коп.

Оскаржувану вимогу Інспекція пред'явила на підставі акта ревізії фінансово-господарської діяльності Служби за період із 1 квітня 2010 року по 31 липня 2012 року, у ході якої, зокрема, встановлено, що підрядником ТОВ «Юнікобуд» було зайво включено до актів форми КБ-2в по капітальному ремонту автомобільної дороги державного значення (М-02) Кіпті-Глухів-Бачівськ роботи з поливу водою ущільнювального ґрунту в насипах та поливу посівів трав водою, що призвело до завищення вартості виконаних робіт по об'єкту на суму 972 272 грн 12 коп.; підрядником ВАТ «Харківшляхбуд» не підтверджено первинними документами роботу механізмів та використання матеріалів, що призвело до завищення вартості виконаних робіт по капітальному ремонту автомобільної дороги державного значення (М-02) Кіпті-Глухів-Бачівськ на суму 3 786 295 грн 5 коп.; підрядником ТОВ «Промстройснаб» завищено виконання ремонтних робіт, зокрема, на суму 47 349 грн 76 коп.

Пунктами 3, 4, 7 вимоги зобов'язано відобразити в обліку Служби дебіторську заборгованість за завищену вартість робіт перед ТОВ «Юнікобуд» - у сумі 972 272 грн 12 коп., ВАТ «Харківшляхбуд» - у сумі 3 786 295 грн 5 коп., ТОВ «Промстройснаб» - у сумі 343 966 грн 95 коп.; провести претензійно-позовну роботу з підрядниками щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів на розрахунковий рахунок Служби або виконання відповідного обсягу робіт, в іншому випадку покрити завдану шкоду за рахунок осіб, винних у здійсненні зайвих виплат, у порядку та розмірах, встановлених статями 133-136 Кодексу законів про працю України.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 14 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 березня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін та погодився з їхніми висновками про визнання протиправними та скасування пунктів 3, 4, 7 вимоги в частині забезпечення відшкодування зайвих виплат, оскільки, як встановили суди, Служба не порушила вимог ДБН Д.1.1-1-2000 Правил визначення вартості будівництва, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27 серпня 2000 року № 174.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Інспекція, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, просить скасувати всі ухвалені у справі судові рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування заяви додано постанову Вищого адміністративного суду України від 3 лютого 2015 року (К/800/44872/13), в якій касаційний суд, врахувавши рішення Верховного Суду України у справі від 25 листопада 2014 року № 21-442а14, скасував рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову про визнання протиправним та скасування пункту вимоги щодо відшкодування збитків, оскільки правильність визначення цих збитків може бути перевірена виключно в межах розгляду справи за позовом Інспекції про стягнення цих збитків.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_47/ed_2014_10_14/pravo1/T293900.html?pravo=1> (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2939-ХІІ) та Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2011_04_23/pravo1/U499_11.html?pravo=1> (далі - Положення, Держфінінспекція відповідно) при вирішенні цим судом питань щодо правомірності визнання протиправною та скасування вимоги органу державного фінансового контролю, пов'язаної із вжиттям підконтрольною установою заходів, спрямованих на відшкодування збитків, завданих державі чи об'єкту контролю.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно з Положенням Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України та який входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (пункт 1 Положення).

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм права дає колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та зазначити про їх наявність у вимозі, а також звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже, такі збитки не можуть бути примусово стягнуті з підконтрольної установи шляхом вимоги, вони відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю і правильність їх обчислення, як і наявність підстав для відшкодування, перевіряє суд, який розглядає відповідний позов, а не позов підконтрольної установи про визнання протиправною вимоги про відшкодування збитків, яка не породжує безпосередньо права чи обов'язки для цієї установи, оскільки обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

За таких обставин висновок судів у справі, що розглядається, про можливість скасування пунктів оскаржуваної вимоги Інспекції про відшкодування Службою визначених у ній збитків у спорі за позовом підконтрольної установи про визнання такої вимоги протиправною є помилковим, тому колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України скасовує усі прийняті у справі судові рішення та ухвалює нове - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Державної фінансової інспекції в Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року та Вищого адміністративного суду України від 24 березня 2015 року скасувати.

У задоволенні позову Служби автомобільних доріг у Сумській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.Л. Маринченко Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.В. Кривенко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький