Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоСамсіна І.Л.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом дочірнього підприємства «Радомишльський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» (далі -Лісгосп) до Малинської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (яка є правонаступником державної податкової інспекції у Радомишльському районі Житомирської області; далі - МДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

Лісгосп звернувся до суду з позовом до МДПІ, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 17 січня 2011 року № 0000282301/3 - про визначення підприємству суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 473 019 грн, з яких 315 346 грн - основний платіж та 157 673 грн - штрафні (фінансові) санкції, та № 0000372301/3 - про застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій у сумі 630 692 грн.

Суди встановили, що МДПІ провела планову виїзну перевірку Лісгоспу з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 1 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої склала акт від 27 липня 2010 року № 130-23/035-31124589 (далі - Акт).

На підставі Акта та за наслідками адміністративного оскарження контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2011 року № 0000282301/3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 473 019 грн, та № 0000372301/3, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 630 692 грн.

Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 6 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2011 року, адміністративний позов Лісгоспу задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2011 року №№ 0000282301/3, 0000372301/3; постановив відшкодувати з Державного бюджету України на користь позивача 3 грн 40 коп. сплаченого судового збору.

Вищий адміністративний суд України постановою від 16 липня 2015 року касаційну скаргу МДПІ задовольнив: скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняв нове, яким у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Лісгосп звернувся до Верховного Суду України з заявою про його перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 8-1 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 168/97-ВР) та підпункту 17.1.6-1 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2181-III).

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права заявник надав копії рішень Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2011 року (справа № 2а-5763/09/12370), 6 листопада 2013 року (справа № К/800/25778/13) та 22 червня 2015 року (справа № К/9991/68854/12).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21 травня 2013 року (№ 21-110а13) вже вирішував питання щодо неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України статті 8-1 Закону № 168/97-ВР.

Усуваючи розбіжності, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходила з такого.

Згідно зі статтею 8-1 Закону № 168/97-ВР спеціальний режим оподаткування може обрати сільськогосподарське підприємство, яке проводить підприємницьку діяльність, зокрема, у сфері лісового господарства.

Відповідно до цієї ж статті сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 % вартості всіх товарів, поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 Української кваліфікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі -УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовлюються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником (пункт 8-1.7 статті 8-1 Закону № 168/97-ВР).

Для цілей статті 8-1 цього Закону термін «діяльність у сфері лісового господарства (лісництво)» застосовується для позначення діяльності, пов'язаної з: а) залісненням, вирощуванням і доглядом за деревами або чагарниками чи вирубуванням дерев та/або чагарників; б) збиранням дикорослих грибів та ягід, інших дикорослих рослин, їх обробкою та консервацією.

Кабінет Міністрів України постановою від 21 січня 2009 року № 23 затвердив Перелік видів діяльності, на які поширюються норми статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Перелік).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для підприємств, які здійснюють діяльність у сфері лісового господарства, спеціальний режим оподаткування поширюється на операції, що здійснюються в межах видів діяльності, передбачених Законом № 168/97-ВР та Переліком, в результаті яких відбувається поставка сільськогосподарських товарів, що відповідають визначенню, наведеному у пункті 8-1.7 статті 8-1 Закону № 168/97-ВР.

Встановивши, що Лісгосп здійснював поставку деревини паливної соснової (колод, полін, сучків, хмизу, гілок тощо), отриманої внаслідок життєдіяльності лісових ресурсів та їх обробки, що належать до групи 44 УКТ ЗЕД та не є сільськогосподарськими товарами, які віднесені до

груп 1-24 УКТ ЗЕД, касаційний суд у справі, яка розглядається, дійшов правильного висновку, що така діяльність має оподатковуватися у загальновстановленому порядку.

Такий висновок суду касаційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України, зазначеній в постанові від 21 травня 2013 року № 21-110а13.

Стосовно доводів заяви про неоднакове застосування судом касаційної інстанції підпункту 17.1.6-1 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що обставини справи в цій частині відмінні від обставин, встановлених у справах, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наявність підстав для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 16 липня 2015 року.

Надані на порівняння рішення Вищого адміністративного суду України від 12 січня 2011 року (справа № 2а-5763/09/12370) та 6 листопада 2013 року (справа № К/800/25778/13) не містять правових висновків щодо застосування положень підпункту 17.1.6-1 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III, а також даних про те, що вказана в цій нормі штрафна санкція взагалі була застосована органом податкової інспекції до підприємств у цих справах.

З наданої на порівняння ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2015 року (справа № К/9991/68854/12) вбачається, що предметом оскарження в цій справі було прийняте митним органом податкове повідомлення-рішення щодо визначення експортного мита та правомірності застосування штрафних санкцій. При цьому суди надали оцінку митному оформленню товару, експортованого позивачем на підставі поданих ним документів, та використанню ним пільги, передбаченої міжурядовими угодами України про вільну торгівлю з Республікою Вірменія та Республікою Азербайджан.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії судових рішень в яких додано до заяви.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду заяви, не підтвердилися, та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви дочірнього підприємства «Радомишльський лісгосп АПК» Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. Самсін Судді:М.І. ГрицівО.А. КороткихО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький