Історія справи

Постанова ВССУ від 28.02.2024 року у справі №733/112/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 733/112/20

провадження № 61-16703св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Прилуцька районна державна адміністрація Чернігівської області, ОСОБА_2 ,

третя особа - Парафіївська селищна рада Прилуцького району Чернігівської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду

від 18 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Онищенко О. І., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області, ОСОБА_2 , третя особа - Парафіївська селищна рада Прилуцького районного суду Чернігівської області, про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації та відновлення меж земельної ділянки, що перебуває

в користуванні.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 єкористувачем земельної ділянки площею 27,0 га, що знаходиться на території Парафіївської селищної ради Чернігівської області (колишньої Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області), кадастровий номер 7421781200:02:000:0678, згідно з державним актом на право постійного користування землею, виданим 25 березня 1998 року на підставі рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 12 вересня 1997 року № 2-322 та зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 30.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 876832 від 18 грудня 2008 року, виданого на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2007 року № 396, земельна ділянка площею 3,64 га, кадастровий номер 7421781200:02:000:0019, належить ОСОБА_2 .

Згідно з повідомленням Ічнянської міської ради від 28 жовтня 2019 року

№ 03-07/2813 площа наданої позивачу в користування земельної ділянки зменшена з 27,0 га до 24,9195 га. Як зазначено у відповіді державного науково-виробничого підприємства «Картографія» від 18 листопада 2019 року № 1146, при проведенні інвентаризації відбулося зменшення належної позивачу земельної ділянки у зв`язку з ненаданням інформації та відповідних документів на земельну ділянку та за рахунок частини земельної ділянки

з кадастровим номером 7421781200:02:000:0019, тобто вказані земельні ділянки накладаються одна на одну.

Позивачу не було відомо про це накладення, оскільки фактично межу земельних ділянок ніхто не порушував, і відповідач не мав намірів захопити його земельну ділянку.

ОСОБА_1 з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2007 року № 396 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,64 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, кадастровий номер 7421781200:02:000:0019, та надання її у власність ОСОБА_2 ; визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯР № 576832, виданий ОСОБА_2 ; скасувати державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку з одночасним припиненням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2021 року, з урахуванням ухвали Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14 липня 2023 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації від 24 вересня 2007 року № 396 в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,64 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Парафіївської селищної ради Чернігівської області (колишньої Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області), кадастровий номер 7421781200:02:000:0019, та надання її у власність ОСОБА_2 .

Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 876832 від 18 грудня 2008 року, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 3,64 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Парафіївської селищної ради Чернігівської області (колишньої Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області), кадастровий номер 7421781200:02:000:0019, виданий ОСОБА_2 , та скасовано державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку.

Зобов`язано Парафіївську селищну раду Прилуцького району Чернігівської області скасувати реєстрацію земельної ділянки, що знаходиться на території Парафіївської селищної ради Чернігівської області (колишньої Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області), кадастровий номер 7421781200:02:000:0019, виключити відомості з Державного земельного кадастру на земельну ділянку, що знаходиться на території Парафіївської селищної ради Чернігівської області (колишньої Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області), кадастровий номер 7421781200:02:000:0019, та скасувати відповідні записи у поземельній книзі.

Зобов`язано Парафіївську селищну раду Прилуцького району Чернігівської області відновити межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), привівши її до меж, що відповідають земельній ділянці площею 27,00 га, яка перебуває

в постійному користуванні ОСОБА_1 згідно з державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованому у Книзі записів державних актів від 25 березня 1998 року за № 30.

Стягнено з Прилуцької районної державної адміністрації на користь

ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач первісно отримав у постійне користування частину тієї земельної ділянки, на яку відповідно до судової земельно-технічної експертизи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 7421781200:02:000:0019, що належить ОСОБА_2 , що

є порушенням права ОСОБА_1 як землекористувача. Суд зазначив, що не може існувати два державні акти на ту саму земельну ділянку з різними формами власності: право приватної власності на землю та право постійного користування землею.

Апеляційний перегляд справи

Не погодившись з рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2021 року, особа, яка не брала участі у справі, -

ОСОБА_3 у серпні 2023 року оскаржила його в апеляційному порядку.

На обґрунтування наявності порушеного права зазначала, що оскаржуване рішення суду порушує її права як спадкоємця ОСОБА_2 , який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 08 вересня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 11 вересня 2023 року підготовчі дії у справі закінчено і призначено її до розгляду.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2021 року закрито.

Ухвала суду мотивована тим, що оскаржуваним судовим рішенням не порушені права ОСОБА_3 , оскільки з дня винесення рішення до моменту смерті відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 пройшло понад 1 рік. За життя

ОСОБА_2 не скористався своїм правом на оскарження рішення суду,

а тому немає підстав уважати, що до складу спадщини увійшла земельна ділянка, яка була предметом спору цієї справи у зв`язку із скасуванням правовстановлювального документа.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У листопаді 2023 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2021 року порушуються права та інтереси ОСОБА_3 як спадкоємиці ОСОБА_2 , оскільки до спадкоємця переходять всі права та обов?язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Аргументи інших учасників справи

У січні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2021 року не порушено права

ОСОБА_3 . Аргументи, викладені в касаційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ічнянського районного суду Чернігівської області.

19 січня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Обставини, встановлені апеляційним судом

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прилуцької районної державної адміністрації Чернігівської області, ОСОБА_2 , третя особа - Парафіївська селищна рада Прилуцького районного суду Чернігівської області, про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації та відновлення меж земельної ділянки, що перебуває

в користуванні.

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2021 року, з урахуванням ухвали Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14 липня 2023 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Не погоджуючись із рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2021 року, особа, яка не брала участі у справі, -

ОСОБА_3 оскаржила його в апеляційному порядку.

Згідно з довідкою приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Могиленко Л. М. від 20 липня

2023 року № 388/01-16 після смерті ОСОБА_2 05 квітня 2023 року заведено спадкову справу № 27/2023, відповідно до якої спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла його онука ОСОБА_3 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала зазначеним вимогам закону повною мірою не відповідає.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та

у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Вказана конституційна норма конкретизована у статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від норм процесуального Закону.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина третя статті 352 ЦПК України).

У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою

з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ОСОБА_3 , яка є онукою ОСОБА_2 , зазначила, що вона є його спадкоємцем та згідно з довідкою приватного нотаріуса Могиленко Л. М. від 20 липня 2023 року № 388/01-16 прийняла спадщину. Разом з тим свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 3,64 га, що розташована на території Бережівської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, яка належала спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акта серії ЯГ № 876832 від 18 грудня 2008 року, отримати не може у зв?язку із скасуванням правовстановлювального документа рішенням суду першої інстанції.

Апеляційний суд, відхиляючи доводи ОСОБА_3 , уважав, що оскаржуваним судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося. Суд зазначив, що з дня винесення рішення пройшло понад 1 рік. За життя ОСОБА_2 не скористався своїм правом на оскарження рішення суду, а тому немає підстав уважати, що до складу спадщини увійшла земельна ділянка, яка була предметом спору цієї справи

у зв`язку із скасуванням правовстановлювального документа зазначеним рішенням.

Колегія суддів не може повністю погодитись із вказаними висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Із матеріалів справи відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер

ОСОБА_2 , який є відповідачем у цій справі та якому на праві власності належала спірна земельна ділянка.

Згідно з довідкою приватного нотаріуса Прилуцького районного нотаріального округу Чернігівської області Могиленко Л. М. від 20 липня

2023 року № 388/01-16 після смерті ОСОБА_2 05 квітня 2023 року заведено спадкову справу № 27/2023, відповідно до якої спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла його онука ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також

в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Суд апеляційної інстанції, зосередившись лише на наявності/відсутності порушених прав особи, яка не була залучена до участі у справі, не звернув уваги на основний довід апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що вона

є спадкоємцем (правонаступником) ОСОБА_2 , для якої усі дії, вчинені спадкодавцем у цивільному процесі, є обов`язковими так само, як були обов`язковими для особи, яку вона замінює, а тому висновок суду апеляційної інстанції про відсутність порушеного права ОСОБА_3 оскаржуваним рішенням суду першої інстанції є неправильним.

Разом з тим Верховний Суд зазначає таке.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не

є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності,

а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04,

§ 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо, та вживати наданих процесуальним законом заходів для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

ЄСПЛ зауважив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого

є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (MPP GOLUB v. UKRAINE,

№ 6778/05, ЄСПЛ, від 18 жовтня 2005 року).

Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Заінтересовані особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та

№ 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Із матеріалів справи відомо, що ОСОБА_2 було відомо про розгляд справи 28 жовтня 2021 року, оскільки його представник ОСОБА_5 подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи (т. 2, а. с. 11).

28 жовтня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області, повний текст якого було складено 05 листопада 2021 року.

ОСОБА_3 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , апеляційну скаргу на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня

2021 року подала 10 серпня 2023 року.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ зробив висновок про те, що в разі, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не

є переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише

з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Оскільки за обставин цієї справи ОСОБА_3 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу 10 серпня 2023 року, тобто після спливу більш ніж одного року з дня складення повного тексту судового рішення, випадків, коли апеляційна скарга може бути подана учасником справи після спливу одного року відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України, немає, підстав для відкриття апеляційного провадження у суду апеляційної інстанції не було.

Оскільки апеляційний суд дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження у справі, проте помилився щодо мотивів, ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення

у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.(частина перша статті 412 ЦПК України).

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. (частина друга статті 412 ЦПК України).

Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено порушення норм процесуального права, оскаржувана ухвала підлягає зміні у мотивувальній частині з викладенням її у редакції цієї постанови.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про зміну ухвали рішень лише

в мотивувальній частині, що не вплинуло на обсяг вирішених вимог, розподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України суд касаційної інстанції не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року змінити, викласти її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов