Історія справи
Постанова ВССУ від 22.02.2024 року у справі №128/3691/16-ц
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 128/3691/16
провадження № 61-16245св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
заінтересована особа - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за заявою Акціонерного товариства «Сенс Банк» про заміну сторони у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Ковальчука О. В., Шемети Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У грудні 2022 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк», банк) звернулося до суду із заявою, в якій просило замінити сторону стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, а саме у виконавчому листі від 03 липня 2017 року № 128/369/16-ц, виданому Вінницьким районним судом Вінницької області, з Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - АТ «Укрсоцбанк») на АТ «Сенс Банк».
Обґрунтовуючи вимоги заяви, АТ «Сенс Банк» посилалося на те, що заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за додатковою угодою від 24 травня 2007 року № 051/8-5927 до генерального договору від 24 травня 2007 року № 051/8-5926 в розмірі 237 357,28 дол. США, що станом на 30 вересня 2016 року за курсом НБУ становило 6 150 373,12 грн, заборгованість за додатковою угодою від 12 травня 2008 року № 050/27-122 до генерального договору від 24 травня 2007 року № 051/8-5926 в розмірі 160 917,22 дол. США, що станом на 30 вересня 2016 року за курсом НБУ становило 4 169 667,53 грн, а також 154 800,61 грн судового збору.
На виконання цього рішення 03 липня 2017 року Вінницький районний суд Вінницької області видав виконавчий лист № 128/369/16-ц, який неодноразово був пред`явлений до виконання, зокрема 01 грудня 2017 року старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н. Ю. відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1.
23 травня 2018 року виконавче провадження № ВП НОМЕР_1 було завершено, виконавчий документ повернуто стягувачу через відсутність у власності боржника іншого майна, крім будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває в іпотеці АТ «Укрсоцбанк» на підставі іпотечного договору від 24 травня 2007 року № 5016334 та від 30 серпня 2007 року № 5574947, звернути стягнення на який неможливо у зв`язку із забороною, встановленою відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року № 5/2019, а також рішенням загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), протокол від 15 жовтня 2019 року № 4/2019, затверджено передавальний акт, згідно з яким унаслідок реорганізації шляхом приєднання правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» є АТ «Альфа-Банк». 01 грудня 2022 року змінено найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк».
З урахуванням наведеного банк просив заяву задовольнити.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 13 березня 2023 року в задоволенні заяви відмовив.
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що заява є необґрунтованою, оскільки право приватної власності на предмет іпотеки зареєстроване за іпотекодержателем АТ «Укрсоцбанк». Позасудове врегулювання шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки має наслідком припинення іпотечного зобов`язання з моменту державної реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем та зумовлює недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання (кредитного договору).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Вінницький апеляційний суд постановою від 12 жовтня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» залишив без задоволення. Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 13 березня 2023 року залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому документі, оскільки 10 квітня 2019 року державний реєстратор зареєстрував право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який є предметом іпотеки, за АТ «Укрсоцбанк», а 16 квітня 2019 року - на земельну ділянку, яка є предметом іпотеки та на якій розташований житловий будинок. У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про припинення зобов`язання ОСОБА_2 за додатковими угодами від 24 травня 2007 року № 051/8-5927 та від 12 травня 2008 року № 050/27-122 до генерального договору № 051/8-5926 від 24 травня 2007 року та, відповідно, відсутність підстав для заміни сторони стягувача у виконавчому листі з виконання рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за цими додатковими угодами до відкриття виконавчого провадження правонаступником АТ «Укрсоцбанк».
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила постанову Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року змінити: виключити з її мотивувальної частини посилання на те, що повернення предмета іпотеки у власність іпотекодавця є новою обставиною, яка може бути врахована при повторному зверненні АТ «Сенс Банк» із заявою про зміну сторони стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження; доповнити мотивувальну частину посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 та від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 та мотивувати нормами матеріального права, що в разі пропущення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання та непоновлення таких строків судом немає підстав для процесуального правонаступництва.
Підставою касаційного оскарження судових рішень зазначила те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 та від 18 січня 2022 року у справі № 34/425.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд мав би відмовити в задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому документі з посиланням на те, що АТ «Сенс Банк» пропустило строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, а тому підстав для процесуального правонаступництва немає. Також підлягає виключенню з мотивувальної частини посилання апеляційного суду на те, що повернення предмета іпотеки у власність іпотекодавця є новою обставиною, яка може бути врахована при повторному зверненні АТ «Сенс Банк» із заявою про зміну сторони стягувача у виконавчому документі.
У січні 2024 року представник АТ «Сенс Банк» подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, оскільки оскаржувана постанова є законною і обґрунтованою, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
05 січня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 19 квітня 2017 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованість за додатковою угодою від 24 травня 2007 року № 051/8-5927 до генерального договору від 24 травня 2007 року № 051/8-5926 в розмірі 237 357,28 дол. США, що станом на 30 вересня 2016 року за курсом НБУ становило 6 150 373,12 грн, заборгованість за додатковою угодою від 12 травня 2008 року № 050/27-122 до генерального договору від 24 травня 2007 року № 051/8-5926 в розмірі 160 917,22 дол. США, що станом на 30 вересня 2016 року за курсом НБУ становило 4 169 667,53 грн, а також 154 800,61 грн судового збору.
03 липня 2017 року на виконання вказаного рішення видано виконавчий лист № 128/3691/16-ц, який АТ «Укрсоцбанк» отримало 05 липня 2017 року.
07 листопада 2017 року ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_5 .
23 травня 2018 року виконавчий лист повернуто стягувачу, оскільки у власності боржника немає іншого майна, крім будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває в іпотеці ПАТ «Укрсоцбанк» на підставі іпотечного договору від 24 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Надольською Т. П. зареєстрованого в реєстрі № 5016334 та іпотечного договору від 30 серпня 2007 року № 5574947, звернути стягнення на який неможливо у зв`язку із забороною, встановленою відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право приватної власності на будинок АДРЕСА_1 , іпотекодержателем якого було АТ «Укрсоцбанк», 10 квітня 2019 року зареєстровано за АТ «Укрсоцбанк».
Рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року № 5/2019 та протоколом № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року затверджено передавальний акт, внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» стало АТ «Альфа-Банк».
12 серпня 2022 року АТ «Альфа-Банк» змінило назву на АТ «Сенс Банк».
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.
Відмовляючи в задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому документі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд виходив з того, що оскільки право приватної власності на предмет іпотеки зареєстровано за іпотекодержателем АТ «Укрсоцбанк», а позасудове врегулювання шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки має наслідком припинення іпотечного зобов`язання з моменту державної реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем та зумовлює недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання (кредитного договору).
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказувала на те, що апеляційний суд мав би відмовити в задоволенні заяви про заміну стягувача у виконавчому документі, оскільки АТ «Сенс Банк» пропустило строк пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Перевіряючи вказані доводи, Верховний Суд виходить з такого.
Частина перша статті 37 Закону № 1404-VIII містить вичерпний перелік обставин, які є підставою для повернення виконавчого документа. Так, згідно з пунктом 9 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяці.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п`ята статті 12 Закону № 1404-VIII).
На момент винесення державним виконавцем 23 травня 2018 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу через встановлену законом заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», яким було встановлено заборону на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого житлового майна, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань позичальника або майнового поручителя за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами в іноземній валюті.
23 квітня 2021 року набрав чинності Закон України від 13 квітня 2021 року № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого передбачено, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 23 вересня 2021 року.
На час звернення АТ «Сенс Банк» до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому документі (угрудні 2022 року) строк дії встановленої Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборони, з якою державний виконавець пов`язував неможливість виконання рішення суду, закінчився (23 вересня 2021 року), тому немає підстав вважати, що зазначена заява є такою, що подана поза межами строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.
У контексті наведеного необґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що оскаржувана постанова підлягає зміні шляхом доповнення її мотивувальної частини посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 та від 18 січня 2022 року у справі № 34/425, з мотивуванням нормами матеріального права, що у випадку пропущення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання та непоновлення таких строків судом немає підстав для процесуального правонаступництва.
Посилання апеляційного суду на те, що повернення предмета іпотеки у власність іпотекодавця є обставиною, яка може бути врахована при повторному зверненні із заявою про зміну сторони стягувача у виконавчому документі не впливає на правильність вирішеного питання про відмову в задоволенні заяви, а тому також не підлягає виключенню з мотивувальної частини оскаржуваної постанови.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Підстав для скасування постанови апеляційного суду касаційний суд не встановив.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов