Історія справи

Постанова ВССУ від 21.02.2024 року у справі №215/8472/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 215/8472/21

провадження № 61-2685св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 напостанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року в складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця»), у якому просила стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час простою у розмірі 672 275,97 грн.

Позовні вимоги мотивувала тим, щоз 01 березня 1988 року працює бухгалтером вагонного депо «Луганськ» ДП «Донецька залізниця».

У липні 2014 року, у зв`язку з початком проведення антитерористичної операції на території міста Луганська, вона переїхала на підконтрольну Україні територію.

Наказом вагонного депо «Луганськ» ДП «Донецька залізниця» від 25 липня 2014 року № 879 на структурному підрозділі оголошено простій не з вини працівників з 26 липня 2014 року до дати припинення обставин, що призвели до зупинення підприємства для всіх працівників вагонного депо «Луганськ». За весь час простою заробітна плата їй не виплачувалася, у зв`язку з чим були грубо порушені її права та законні інтереси.

Заочним рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 грудня 2016 року стягнуто з вагонного депо «Луганськ» ДП «Донецька залізниця» на її користь середньомісячний заробіток за час простою у розмірі 95 169,96 грн.

З урахуванням викладеного вважала, що відповідач має сплатити їй середній заробіток за час простою за період з квітня 2016 по грудень 2021 року включно, що становить 672 275,97 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2022 року позов задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час простою за період з квітня 2016 року по березень 2017 року в розмірі 107 174,43 грн.

Судовий збір компенсовано за рахунок держави.В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час простою за період з квітня 2016 року по березень 2017 року. Водночас з 20 березня 2017 рокунеможливість виконання відповідачем обов`язків, передбачених законодавством України про працю, спричинена впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), тому підстав для задоволення позову в іншій частині немає.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 червня 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у позові відмовлено в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при обставинах, що склалися у позивача, вона з липня 2014 року мала можливість, переїхавши на підконтрольну Україні територію, перевестись на роботу за своїм фахом до будь-якого підрозділу підприємства відповідача або працевлаштуватись на інше підприємство за фахом, вирішити питання про розірвання трудового договору, однак цього не зробила, оформила пенсію по інвалідності, тобто має засоби до існування, тому підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час простою за період з квітня 2016 року по грудень 2021 року немає.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У лютого 2023 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року й направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм прав без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі № 910/4518/16, від 08 червня 2022 року в справі № 750/958/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 757/58583/19-ц, від 14 грудня 2022 року в справі № 501/4019/21-ц, від 25 січня 2023 року в справі № 209/3103/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, не врахував факт оголошення роботодавцем простою не з вини працівника. Не звернув уваги на те, що заробітна плата виплачується не лише за фактично виконану роботу, а й за час, коли робота повинна була бути виконана, але не виконувалась з незалежних від працівника причин.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

27 квітня 2023 року справа № 215/8472/21 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 з 01 березня 1998 року перебуває у трудових відносинах з вагонним депо «Луганськ» ДП «Донецька залізниця», з жовтня 2011 року працює на посаді бухгалтера.

Згідно з наказом вагонного депо «Луганськ» ДП «Донецька залізниця» від 25 липня 2014 року № 879 на структурному підрозділі оголошено простій не з вини працівників з 26 липня 2014 року до дати припинення обставин, що призвели до зупинення підприємства для всіх працівників вагонного депо «Луганськ».

АТ «Укрзалізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця» з 21 жовтня 2015 року.

Заочним рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 02 грудня 2016 року, яке набрало законної сили 12 квітня 2017 року, стягнуто з вагонного депо «Луганськ» ДП «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час простою у розмірі 95 169,96 грн (за період з жовтня 2014 року по квітень 2016 року за 18 місяців).

Відповідно до довідки № 1240-5000178223 від 19 серпня 2019 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою МСЕК від 02 травня 2019 року ОСОБА_1 при повторному огляді, у зв`язку з загальним захворюванням, безстроково встановлено другу групу інвалідності з 26 квітня 2019 року, за висновком якої їй протипоказана важка фізична праця.

Висновком Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) щодо АТ «Укрзалізниця», засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, не підконтрольній українській владі, у тому числі в містах Донецьку та Луганську. Початком дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною четвертою статті 43 Конституції України передбачено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частиною першою статті 94 КЗпП України встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частинитретьої статті 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці. Аналогічне положення закріплено в частині п'ятій статті 97 КЗпП України.

Зазначені норми трудового законодавства свідчать про пріоритет виплати заробітної плати перед іншими виплатами та про підвищену захищеність таких виплат. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством (зокрема, у випадку простою).

За змістом статті 12 Закону України «Про оплату праці» норми оплати праці (зокрема за час простою, який мав місце не з вини працівника) встановлюються КЗпП України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та КЗпП України, є мінімальними державними гарантіями.

Згідно зі статтею 34 КЗпП України (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Відповідно до частини третьої статті 84 КЗпП України у разі простою підприємства (установи, організації) з незалежних від працівників причин власник або уповноважений ним орган (роботодавець) може у визначеному колективним договором порядку надати відпустки без збереження або з частковим збереженням заробітної плати. За цих умов надання відпустки не ставиться у залежність від подання працівником заяви і термін перебування в цій не входить до часу оплачуваного простою, якщо це передбачено колективним договором.

Згідно з частиною першою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток (частина третя статті 113 КЗпП України).

Установлено, що з 25 липня 2014 рокуна структурному підрозділі вагонного депо «Луганськ» ДП «Донецька залізниця», у якому працює позивач, оголошено простій не з вини працівників з 26 липня 2014 року.

Доказів про скасування наказу про оголошення простою від 25 липня 2014 року № 879 або доказів звільнення позивача з роботи в матеріалах справи немає.

Так само матеріали справи не містять доказів оплати позивачу часу простою за спірний період - з квітня 2016 року по грудень 2021 року.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на відсутність у нього обов`язку оплачувати позивачу час простою у зв`язку із настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). На підтвердження цих обставин надав суду висновок Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2.

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (частина перша статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Водночас у постанові від 26 жовтня 2022 року в справі № 905/857/10 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки виплата заробітної плати працівнику - це обов`язок роботодавця, стаття 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не може застосовуватись до правовідносин щодо виплати заробітної плати.

Обов`язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату не є відповідальністю у розумінні статті 617 ЦК України, від якої може бути звільнений роботодавець внаслідок випадку або непереборної сили.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, не врахував, що обов`язок роботодавця виплатити працівнику заробітну плату, у тому числі в разі простою (присутність або відсутність працівника на роботі під час простою не впливає на оплату праці за цей час), не є відповідальністю, від якої може бути звільнений роботодавець внаслідок настання обставин непереборної сили, тому передчасно відмовив позові.

Апеляційний суд не з`ясував належним чином розмір середнього заробітку позивача. При цьому долучена ОСОБА_1 до позовної заяви роздруківка з особистого кабінету органу Пенсійного фонду України, у якому зазначено про середньомісячний заробіток у розмірі 9 743,13 грн, не може бути взята до уваги при обчисленні середнього заробітку за час оплати позивачу простою за спірний період. Роздруківка містить відомості про перерахунок позивачу пенсії у червні 2021 року. Зі змісту роздруківки неможливо встановити, яким чином був визначений зазначений у ній розмір середнього заробітку та за який період.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки допущені апеляційним судом порушення норм процесуального права унеможливили ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення по суті розгляду спору, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого суду належить врахувати вищенаведене та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов