Історія справи

Постанова КЦС ВП від 14.06.2023 року у справі №646/6239/18
Постанова КЦС ВП від 14.06.2023 року у справі №646/6239/18
Постанова ВССУ від 07.02.2024 року у справі №646/6239/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 646/6239/18

провадження № 61-15078 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

відповідач за зустрічним позовом - приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал страхування»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2021 року у складі судді Янцовської Т. М.та постанову Харківського апеляційного суду

від 14 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Гєрцика Р. В., Курила О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовна заява мотивована тим, що о 20 год 45 хв 12 листопада 2017 року на перехресті провулку Подольського з вулицею Корпоративною у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «LEXUS GS 200Т», номерний

знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , та автомобіля «CHEVROLET EVANDA», номерний знак НОМЕР_2 , яким керував він.

Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася у зв`язку з порушенням ОСОБА_2 пункту 16.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, про що на місці події працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення

від 12 листопада 2017 року серії БР № 201026. Свідків на місці події не було.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 лютого

2018 року у справі № 646/8666/18 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за статтею 124 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2018 року у справі № 646/8666/18 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 лютого

2018 року скасовано, матеріали справи про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернуто управлінню патрульної поліції для належного оформлення.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 травня

2018 року у справі № 646/8666/17 провадження по адміністративній справі відносно нього та відповідача за статтею 124 КУпАП закрито, у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди його автомобіль отримав механічні пошкодження. Вартість завданих йому матеріальних збитків становить

52 986,71 грн, що підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз

від 02 січня 2018 року № 22345. Також він поніс витрати на оплату вказаного експертного автотоварознавчого дослідження у сумі 2 019,60 грн.

Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача йому завдано моральну шкоду, розмір якої оцінений ним у 100 000 грн.

З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути

з ОСОБА_2 майнові збитки, спричинені дорожньо-транспортною пригодою,

у розмірі 55 102,35 грн та моральну шкоду в сумі 100 000 грн.

У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» (далі - ПрАТ «СК «Арсенал страхування») про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що о 20 год 45 хв 12 листопада

2017 року на перехресті провулку Подольського з вулицею Корпоративною

у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «LEXUS GS 200Т», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував він, та автомобіля «CHEVROLET EVANDA», номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз від 31 жовтня 2018 року № 23308, виконаного на його замовлення, винними особами у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди є він та ОСОБА_1 . Отже, вони у рівних частках є відповідальними за заподіяну шкоду.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована

у ПрАТ «СК «Арсенал страхування» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

№ АК/7629822.

Вартість завданої йому майнової шкоди становить 504 055,71 грн, що підтверджується виконаним на його замовлення звітом автотоварознавчого дослідження суб`єкта оціночної діяльності ОСОБА_4 від 16 жовтня

2018 року № 59/1.

26 грудня 2017 року він звернувся до ПрАТ «СК «Арсенал страхування» з заявою про виплату страхового відшкодування. Листом від 04 червня 2018 року

ПрАТ «СК «Арсенал страхування» повідомило його про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки не встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

З врахуванням викладеного ОСОБА_2 просив суд стягнути

з ПрАТ «СК «Арсенал страхування» 100 000 грн страхового відшкодування, а також у зв`язку з простроченням виплати страхового відшкодування стягнути

21 545,20 грн - пені, 1 858 грн - 3 % річних та 3 118,15 грн - інфляційних втрат; стягнути з ОСОБА_1 152 027,85 грн - матеріальних збитків, 2 000,00 грн - витрат на оплату експертних послуг та 5 148,00 грн витрат на оплату судової експертизи.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харковавід 08 листопада

2018 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 .

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2021 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 , зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані сторонами висновок судової автотехнічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз від 31 жовтня 2018 року № 23308, проведеної за заявою представника ОСОБА_2 , та висновок експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 02 квітня 2019 року

№ 7/231СЕ-19, виконаний за заявою ОСОБА_1 , з урахуванням пояснень ОСОБА_2 , свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які в судовому засіданні показань не надали. Наявні у справі пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не містять дату, час та обставини їх складання, не зазначена уповноважена особа, яка здійснила допит зазначених осіб. Протокол про адміністративне правопорушення від 12 листопада 2017 року серії БР № 201026 не містить відомостей щодо свідків. Відповідно до вищевказаних висновків експертиз встановлено невідповідність дій водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вимогам Правил дорожнього руху, що знаходяться у причинному зв`язку зі спірною дорожньо-транспортною пригодою, разом з тим у висновках зазначено про неможливість встановлення причинно-наслідкового зв`язку водіїв із настанням дорожньо-транспортної пригоди.

Суперечності, які містяться у зазначених висновках, сторонами не спростовано, вони не скористалися своїм процесуальним правом на подачу клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження того, що кожному з них саме з вини іншого у результаті взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки завдана майнова шкода. Оскільки вимоги про відшкодування моральної шкоди, пені, 3% річних, інфляційних витрат є похідними від позовної вимоги про відшкодування майнової шкоди, тому районний суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню.

Постановою Харківського апеляційного судувід 13 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2021 року в оскаржуваній частині залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справа № 646/6239/18 (провадження № 61-984 св 22) касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що апеляційним судом не досліджено та не надано належної оцінки висновкам судових автотехнічних експертиз у сукупності з іншими доказами у справі, на які посилалися сторони, зокрема зі схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди, пояснення інспектора поліції, а також не встановлено винну особу (винних осіб) у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Тобто, спір між сторонами залишився невирішеним, що не відповідає завданню цивільного судочинства.

У касаційному порядку ОСОБА_1 судові рішення не оскаржував.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 14 вересня 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2021 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що надані сторонами висновок автотехнічної експертизи та висновок експерта не містять конкретного визначення винної особи та механізму виникнення спірної дорожньо-транспортної пригоди. Кожен з висновків містить два варіанти, які складені зі слів

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і виключають один одного, оскільки водії зазначали про рух його автомобіля на дозволений сигнал світлофора.

Отже, виходячи з обставин справі, а саме поведінки ОСОБА_2 на час складання протоколу про адміністративне правопорушення від 12 листопада

2017 року, в якому він вказував, що здійснив зіткнення не навмисно, оскільки не помітив автомобіль «Chevrolet Evanda», проте у подальшому змінив суть пояснень щодо обставин спірної дорожньо-транспортної пригоди, разом з тим добровільно відшкодував майнову шкоду унаслідок дорожньо-транспортної пригоди попередньому власнику автомобіля «Chevrolet Evanda», залучав свідків дорожньо-транспортної пригоди, про яких на момент складення протоколу про адміністративне порушення відомо не було, апеляційний суд дійшов висновку, що саме ОСОБА_2 є особою, яка допустила порушення Правил дорожнього руху та є винним у спричиненні шкоди унаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Оскільки саме на ОСОБА_2 законом покладено обов`язок відшкодувати шкоду, то відсутні правові підстави для стягнення коштів з потерпілої особи - ОСОБА_1 та його страховика.

Зважаючи, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 , проте помилково не вирішив питання про визначення вини сторін у дорожньо-транспортній пригоді, апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції у частині викладення мотивів залишення позову ОСОБА_2 без задоволення.

Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку переглядалося у частині зустрічного позову ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зі змісту постанови Харківського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року і постанови Верховного Суду від 14 червня 2023 року вбачається, що судове рішення переглядалося і справа направлялася на новий розгляд до апеляційного суду лишу у частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 , тому судові рішення у силу вимог статті 400 ЦПК України у частині вирішення позову ОСОБА_1 у касаційному порядку не переглядаються.

ОСОБА_1 у касаційному порядку судові рішення не оскаржив.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 646/6239/18 з Червонозаводського районного суду м. Харкова.

У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами необґрунтовано відхилено доводи ОСОБА_2 , підтверджені доказами, які мають значення для правильного вирішення справи, що свідчить про надання судами оцінки лише доводам ОСОБА_1 .

Апеляційний суд досліджував виключно докази, які вказують лише на вину ОСОБА_2 у спірній дорожньо-транспортній пригоді та безпідставно відхилив докази, які вказують на вину ОСОБА_1 у спірній дорожньо-транспортній пригоді. Відповідно до показань свідків ОСОБА_2 зупинився на жовтий сигнал світлофора, а ОСОБА_1 продовжив рух. Апеляційний суд помилково не взяв до уваги показання свідків і не враховує той факт, що у напрямку руху автомобіля «Chevrolet Evanda» сигнал світлофору міг змінитися з жовтого на червоний, тому що цей автомобіль здолав певну відстань згідно з план-схемою дорожньо-транспортної пригоди, до місця зіткнення, у той самий момент автомобіль «LEXUS GS 200Т» рухався на дозволений сигнал світлофору.

Судом не перевірено, на підставі яких саме доказів страховиком встановлено відсутність вини ОСОБА_1 у вчиненні спірної дорожньо-транспортної пригоди.

Доводи особи, яка подала відзив

У листопаді 2023 року ПрАТ «СК «Арсенал страхування» подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,

на їх законність не впливають. Апеляційний суд правильно встановив,

що ОСОБА_2 є відповідальним за заподіяння шкоди транспортним засобам, разом з тим відсутні докази вини ОСОБА_1 у вчиненні спірної дорожньо-транспортної пригоди, тому відсутній обов`язок ПрАТ «СК «Арсенал страхування» здійснення страхового відшкодування.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 листопада 2017 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 201026, відповідно до якого 12 листопада 2017 року о 20 год 45 хв на перехресті провулку Подольського та вулиці Кооперативної у м. Харкові

ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «LEXUS GS 200Т», номерний знак НОМЕР_1 , при включенні дозволеного сигналу світлофора не надав переваги автомобілю «Chevrolet Evanda», номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та не надав змоги завершити маневр через перехрестя, скоїв з ним зіткнення. Відповідно до відомостей, що зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення та доданій до нього схемі місця дорожньо-транспортної пригоди, пасажирів, свідків на місці пригоди не було (а.с. 10, т. 1).

30 листопада 2017 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 124488, згідно з яким 12 листопада 2017 року о 20 год 45 хв на перехресті провулку Подольського та вулиці Кооперативної у м. Харкові, зі слів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , водій автомобіля «Chevrolet Evanda»

ОСОБА_1 здійснив проїзд на заборонений сигнал світлофора та допустив зіткнення з автомобілем «Lexus GS 200Т», внаслідок чого транспортні засоби отримали технічні пошкодження.

На час вказаної дорожньо-транспортної пригоди власником автомобіля «Chevrolet Evanda», яким керував ОСОБА_1 , був ОСОБА_8 . Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 застрахована у ПрАТ «СК «Арсенал страхування» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/7629822.

З 08 грудня 2017 року власником цього автомобіля став ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 9, т. 1).

Власником автомобіля LEXUS GS 200Т є ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП не застрахована.

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 лютого

2018 року у справі № 646/8666/18 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн (а.с. 30-32, т. 1).

Постановою апеляційного суду Харківської області від 28 лютого 2018 року у справі № 646/8666/18 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 лютого

2018 року скасовано, матеріали справи про адміністративне правопорушення за статтею 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернуто управлінню патрульної поліції для належного оформлення (а.с. 33-39, т. 1).

Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 травня

2018 року провадження у справі № 646/8666/17 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. У мотивувальній частині судового рішення зазначено, що питання про доведеність вини осіб судом не вирішувалося (а.с. 40-41, т. 1).

Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз від 31 жовтня 2018 року № 23308, виконаного на замовлення представника ОСОБА_2 , запропоновано два варіанти дорожньо-транспортної пригоди. Перший варіант - згідно з поясненнями ОСОБА_2 та свідка - ОСОБА_5 , автомобіль «Chevrolet Evanda» рухався на сигнал світлофора, що забороняє рух, а автомобіль «Lexus GS 200Т» рухався на сигнал світлофора, що дозволяє рух. У цьому варіанті дорожньої ситуації

ОСОБА_2 не мав технічної можливості попередити зіткнення транспортних засобів. Технічна можливість попередити зіткнення зі сторони ОСОБА_1 визначалась виконанням вимог пункту 8.7.3 е) та пункту 8.10 Правил дорожнього руху та його дії не відповідали цим вимогам і знаходилися, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Другий варіант - відповідно до пояснень ОСОБА_1 автомобіль «Chevrolet Evanda» рухався на сигнал світлофора, що дозволяє рух, а автомобіль «LEXUS GS 200Т» рухався на сигнал світлофора, що забороняє рух. У цьому варіанті дорожньо-транспортної пригоди технічна можливість попередити зіткнення транспортних засобів зі сторони ОСОБА_2 визначалась виконанням вимог пункту 8.7.3 е) та пункту 8.10 Правил дорожнього руху і його дії не відповідали цим вимогам та знаходилися, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням цієї дорожньо-транспортної пригоди. Вирішити питання, чи мав ОСОБА_1 можливість попередити зіткнення неможливо (а.с. 87-92, т. 1).

Згідно з проведеним на підставі заяви ОСОБА_1 висновком

експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру

від 02 квітня 2019 року № 7/231СЕ-19 із заяви ОСОБА_1 у дорожній обстановці ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти зіткненню виконанням вимог пунктів 8.7.3 е), 8.10 Правил дорожнього руху. У діях водія ОСОБА_2 є невідповідності вимогам пунктів 8.7.3 е), 8.10 Правил дорожнього руху, які перебували, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. У цій дорожній обстановці ОСОБА_1 , з моменту виникнення небезпеки для руху, не мав технічної можливості запобігти зіткненню. Із пояснень ОСОБА_2 від 12 листопада 2017 року та ОСОБА_5 у дорожній обстановці ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти зіткненню виконанням вимог пунктів 8.7.3 е), 8.10 Правил дорожнього руху. У діях водія ОСОБА_1 є невідповідності вимогам

пунктів 8.7.3 е), 8.10 Правил дорожнього руху, які перебували, з технічної точки зору, у причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди. Вирішити питання, чи мав ОСОБА_2 можливість запобігти зіткненню

у дорожній обстановці немає можливості з причин відсутності вихідних даних

(а. с. 58-75, т. 2).

Листом від 04 червня 2018 року ПрАТ «СК «Арсенал страхування» повідомило ОСОБА_2 про відмову у виплаті страхового відшкодування, оскільки вину ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не встановлено (а.с.117, т. 1).

Згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного 22 січня 2018 року на замовлення ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» товариством з обмеженою відповідальністю «Експертно-Асистуюча Компанія «Фаворит», вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «LEXUS GS 200Т, номерний знак НОМЕР_1 , станом на 09 січня 2018 року з урахуванням податку на додану вартість на запасні частини, але без врахування величини втрати товарної вартості становить 287 246,80 грн (а.с. 168-174, т. 1).

Відповідно до звіту по визначенню вартості матеріального збитку власнику колісного транспортного засобу, складеного 16 жовтня 2018 року суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_2 , вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «LEXUS GS 200Т», номерний знак НОМЕР_1 , становить 504 055,71 грн з урахування податку на додану вартість (а.с. 93-109, т. 1).

30 листопада 2017 року ОСОБА_8 , колишній власник «Chevrolet Evanda», написав розписку, в якій зазначив, що він отримав від ОСОБА_2 25 000 грн в якості відшкодування майнової та моральної шкоди, спричиненої йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 12 листопада 2017 року, як власнику автомобіля «Chevrolet Evanda», номерний знак НОМЕР_2 . Вказав, що підтверджує, що майнову та моральну шкоду йому, як власнику автомобіля «Chevrolet Evanda», номерний знак НОМЕР_2 , відшкодовано у повному обсязі. Претензій до ОСОБА_2 за цією дорожньо-транспортною пригодою він не має та мати не буде (а.с. 76, т. 1).

Також, ОСОБА_8 , колишній власник «Chevrolet Evanda», склав нотаріально посвідчену заяву від 02 жовтня 2018 року про відшкодування ОСОБА_2

30 листопада 2017 року майнових та моральних збитків у повному обсязі, завданих йому, як власнику автомобіля «Chevrolet Evanda», номерний знак НОМЕР_2 , унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 12 листопада 2017 року, матеріальних, моральних та інших претензій не має, у суд з позовом про стягнення матеріальних та моральних збитків, звертатись не буде (а.с. 77, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанова апеляційного суду в оскаржуваних частинах ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим судами обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд

і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси

у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон

або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» в Україні одним із видів обов`язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Отже, апеляційний суд, виконавши положення статті 417 ЦПК України про те, що вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, обґрунтовано виходив з того, що висновок судової автотехнічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз від 31 жовтня 2018 року № 23308, виконаний за заявою ОСОБА_2 , та висновок експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 02 квітня 2019 року

№ 7/231СЕ-19, виконаний за заявою ОСОБА_1 , не містять конкретного висновку щодо винної особи та механізму виникнення спірної дорожньо-транспортної пригоди. Кожен з висновків містить по два варіанти виникнення спірної дорожньо-транспортної пригоди, вони були складені зі слів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і виключають один одного, оскільки кожен з водіїв вказував про рух його автомобіля на дозволений сигнал світлофора.

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що, враховуючи поведінку ОСОБА_2 на час складення першого протоколу про адміністративне правопорушення від 12 листопада 2017 року, в якому він вказував, що здійснив зіткнення не навмисно, оскільки не помітив автомобіль «Chevrolet Evanda», добровільно відшкодував майнову шкоду унаслідок дорожньо-транспортної пригоди попередньому власнику автомобіля «Chevrolet Evanda»,

а у подальшому змінив суть пояснень щодо обставин спірної дорожньо-транспортної пригоди та залучав свідків дорожньо-транспортної пригоди, про яких на момент складення цього протоколу про адміністративне порушення відомо не було, тому саме ОСОБА_2 є особою, яка допустила порушення Правил дорожнього руху та є винним у спричиненні шкоди унаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Суди вірно не взяли до уваги висновки експертиз, виконаних на замовлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а клопотання про призначення іншої автотехнічної експертизи (висновок судової автотехнічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз від 31 жовтня 2018 року № 23308, висновок експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 02 квітня 2019 року № 7/231СЕ-19) ОСОБА_2 у суді не заявляв, тому ним свої вимоги не доведено, що відповідно до статей 12 81 ЦПК України

є його процесуальним обов`язком.

Таким чином, відповідно до вищевказаних положень закону саме

на ОСОБА_2 покладено обов`язок відшкодувати шкоду завдану унаслідок спірної дорожньо-транспортної пригоди, а отже, відсутні правові підстави для стягнення такої шкоди зі страховика ОСОБА_1 . Вказані висновки суду спростовують доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Ураховуючи викладене, суди, апеляційним судом змінено мотиви рішення районного суду, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 .

Посилання касаційної скарги на те, що судом необґрунтовано відхилено доводи ОСОБА_2 , а надано перевагу доказам ОСОБА_1 , на увагу не заслуговують, оскільки судом належним чином оцінено усі докази у сукупності та взаємозв`язку, що відповідає вимогам статті 89 ЦПК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову апеляційного суду в оскаржених частинах - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 квітня 2021 року

у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Харківського апеляційного суду від 14 вересня 2023 року у частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець