Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.09.2018 року у справі №826/26802/15
Постанова ВП ВС від 30.01.2019 року у справі №826/26802/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 826/26802/15

Провадження № 11-1135апп18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Головного територіального управління юстиції у м. Києві (далі - ГТУЮ у м. Києві), Публічного акціонерного товариства «БГ БАНК» (далі - ПАТ «БГ БАНК»; правонаступник ПАТ «Банк Перший»), ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Червоноткацька» (далі - ТОВ «Червоноткацька») на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року (суддя Федорчук А. Б.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року (у складі колегії суддів Літвіної Н. М., Ганечко О. М., Коротких А. Ю.) у справі за позовом ОСОБА_4 до ГТУЮ у м. Києві, третя особа: ПАТ «БГ БАНК», Приватне підприємство «Селтік» (далі - ПП «Селтік»), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ОСОБА_4, як засновник ПП «Селтік», звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора від 16 жовтня 2013 року № 6851995 про реєстрацію права власності на нежиле приміщення хімічного цеху за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 13491,3 м2 за ПАТ «Банк Перший»;

- зобов'язати відповідача внести реєстраційний запис до Державного реєстру речових прав та їх обтяжень від 16 жовтня 2013 року № 6851995 про проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення хімічного цеху за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 13491,3 м2, за ПП «Селтік».

На обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначила, що звіт про оцінку іпотечного майна, який ПАТ «БГ БАНК» подав державному реєстратору, є незаконним і таким, що не може бути використаним, тобто у банка на момент державної реєстрації нерухомого майна був відсутній повний пакет документів для реєстрації права власності на предмет іпотеки, а у відповідача, у свою чергу, відсутні законні підстави, визначені Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV), для прийняття оскаржуваного рішення.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 21 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, позов задовольнив частково. Скасував рішення державного реєстратора 16 жовтня 2013 року № 6851995 про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення хімічного цеху (в літ. «Е»), за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 13491,3 м2 за ПАТ «Банк Перший», та всі послідуючі/пов'язані індексні номери про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки звіт про оцінку предмету іпотеки від 16 вересня 2013 року було визнано Фондом державного майна України (лист від 15 липня 2016 року № 10-36-13671) таким, що не може бути використаний, то в даному випадку є підстави вважати, що подані ПАТ «Банк Перший» у жовтні 2013 року документи під час вчинення реєстраційних дій були неповні.

Не погодившись із такими судовими рішеннями, ГТУЮ у м. Києві, ПАТ «БГ БАНК», ОСОБА_3 та ТОВ «Червоноткацька» звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, у яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просили скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги ПАТ «БГ БАНК», серед іншого, зазначило, що ця справа не може розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з тих підстав, що спірні правовідносини не є публічно-правовими, а випливають з цивільно-правової угоди та пов'язані із її неналежним виконанням.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18 вересня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»), оскільки учасник справи оскаржує судові рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.

29 лютого 2008 року між ПП «Селтік» (Позичальник) та ПАТ «Банк Перший», правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк» (далі - Банк), укладено кредитний договір, відповідно до умов якого Позичальнику відкрито кредитну мультивалютну лінію з загальним лімітом 6 млн. 095 тис. 180 доларів США.

На забезпечення виконання умов кредитного договору між Банком та Позичальником було укладено договір іпотеки від 29 лютого 2008 року (далі - Договір іпотеки), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу КраковецькоюА.М.

Відповідно до умов цього договору Позичальник передав в іпотеку Банку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення хімічного цеху (в літ. «Е»), загальною площею 13491,30 м2 за адресою: АДРЕСА_1.

За підп. 1.1.1. п. 1 Договору іпотеки ПП «Селтік» був зобов'язаний повернути кредит у строк до 28 лютого 2013 року.

Вказаний договір містить також застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, якими, зокрема, передбачено, що у іпотекодержателя виникає право на предмет іпотеки, якщо протягом тридцяти календарних днів іпотекодавець не задовольнить вимогу іпотекодержателя про усунення порушень або виконання порушеного основного зобов'язання договору.

03 липня 2013 року ПАТ «Банк Перший» направив ПП «Селтік» вимогу № 00/20/02-95503 про усунення порушень, якою вимагалося усунути порушення умов кредитного договору шляхом сплати простроченої заборгованості у повному обсязі.

22 липня 2013 року ПП «Селтік» листом від № 2207/1 повідомило ПАТ «Банк Перший» про неможливість задоволення вимоги іпотекодержателя з підстав складності фінансового стану підприємства.

У зв'язку з невиконанням умов Кредитного договору, 30 вересня 2013 року ПАТ «Банк Перший» звернувся до ГТУЮ у м. Києві із заявою № 3187719 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за результатами розгляду якої 16 жовтня 2013 року Державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України (далі - державний реєстратор) ДурицькаМ.Є.прийняла рішення № 6851995 «Про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежилого приміщення хімічного цеху (в літ. «Е») за адресою: АДРЕСА_1, за ПАТ «Банк Перший».

Крім того, 16 жовтня 2016 року державний реєстратор РябоконьО.І. внесла доДержавного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності за ПАТ «Банк Перший» на нежиле приміщення хімічного цеху (в літ. «Е») за адресою: АДРЕСА_1.

У подальшому, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 травня 2015 року (індексний номер 21662661) право власності на вказане нежитлове приміщення було зареєстровано за ТОВ «Червоноткацька».

16 червня 2015 року між ТОВ «Червоноткацька» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ЮрченкоВ.В. та зареєстровано в реєстрі за № 1604. Згідно з цим договором нежитлове приміщення хімічного цеху (в літ. «Е») за адресою: АДРЕСА_1, передано в іпотеку ОСОБА_3

Вважаючи рішення державного реєстратора від 16 жовтня 2013 року про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ПАТ «Банк Перший» протиправним і прийнятим всупереч вимогам Закону № 1952-IV, ОСОБА_4, як засновник ПП «Селтік», звернулася до суду із цим адміністративним позовом за захистом майнових прав ПП «Селтік».

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, й аргументи, наведені у відзиві, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС Україниє переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги ОСОБА_4, як засновника ПП «Селтік», ґрунтуються на протиправності дій державного реєстратора, як суб'єкта, наділеного Законом № 1952-IV владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, у зв'язку з невиконанням реєстратором обов'язку щодо перевірки документів, поданих ПАТ «Банк Перший» для реєстрації права власності на нежиле приміщення хімічного цеху (в літ. «Е») за адресою: АДРЕСА_1, та їх витребовування.

Однак, такі вимоги є похідними при вирішенні судом питання щодо належного чи неналежного виконання сторонами умов договору іпотеки та правомірності набуття зазначеними особами права власності на спірне нерухоме майно.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення державних реєстраторів як суб'єктів, наділених владно-управлінськими функціями, скільки виконання чи невиконання сторонами договору умов цивільно-правової угоди, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Крім того, на підставі оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, яке, на думку позивачки, прийнято внаслідок допущення держреєстратором протиправних дій, у третіх осіб виникло речове право, правомірність набуття якого також оспорюється позивачем.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що скасування рішень державного реєстратора з проведення реєстраційних дій обов'язково будуть впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано, оскільки питання правомірності укладення та належності виконання цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено реєстрацію, обов'язково постане перед судом, який буде вирішувати цей спір.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 рокуу справі № 821/592/16.

За змістом ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (дали - ГПК, у редакції станом на час звернення з позовом) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів, що виникають з публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Ураховуючи суб'єктний склад цієї справи й те, що спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правової угоди, а саме договору іпотеки, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що даний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин, а тому має вирішуватися судами за правилами ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 820/7173/16, від 20 вересня 2018 року у справі № 822/3024/17, від 13 листопада 2018 року у справі № 826/3130/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 826/11120/16.

З огляду на наведене та ураховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду встановила помилковість висновків судів попередніх інстанцій, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

На підставі ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 238, 240 цього Кодексу.

Оскільки суди попередніх інстанцій розглянули справу з порушенням правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду встановила наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. 250, 341, 344, 349, 354, 355, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційні скарги Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Публічного акціонерного товариства «БГ БАНК», ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Червоноткацька» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа: Публічне акціонерне товариство «БГ БАНК», Приватне підприємство «Селтік», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І.В.Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Л.М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н.П. Лященко

В. В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л.І. Рогач

В. І. Данішевська О.М. Ситнік

О. С. Золотніков В.Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О.Г. Яновська

В.С.Князєв