Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.07.2018 року у справі №820/4291/17
Постанова ВП ВС від 30.01.2019 року у справі №820/4291/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 820/4291/17

Провадження № 11-1217апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року (у складі колегії суддів Григорова А. М., Тацій Л. В., Подобайло З. Г.) у справі за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора П'ятої Харківської державної нотаріальної контори Харківського міського нотаріального округу Печка Олександра Сергійовича (далі - Державний реєстратор), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковчег Сервіс» (далі - ТОВ «Ковчег Сервіс»), Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПП Групп»

(далі - ТОВ «ДПП Групп»), про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення від 26 липня 2017 року № 36326501 про реєстрацію права власності за ТОВ «ДПП Групп» на об'єкт незавершеного будівництва зі ступенем будівельної готовності 70 % (конструкція 17 поверхів

22-поверхової частини адміністративно-торгівельного центру «Ковчег»), розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 28 лютого 2017 року позов задовольнив. Скасував оспорюване рішення Державного реєстратора від 26 липня 2017 року № 36326501.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 червня 2018 року скасував рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року та закрив провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»; далі - Закон № 2147-VІІІ), оскільки спір у справі не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Позивачці роз'яснено, що спірні правовідносини регламентовані нормами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Не погодившись із таким судовим рішенням апеляційної інстанції, у липні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16 жовтня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судове рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сі-Пі-Ем» (далі - ТОВ «Сі-Пі-Ем»; Забудовник) та ОСОБА_3 (Учасник) укладено договір від 15 серпня 2012 року (нова редакція від 19 вересня 2014 року) про участь у будівництві (далі - Договір). Відповідно до умов цього Договору забудовник разом з іншими особами здійснює будівництво адміністративно-торговельного центру, а учасник приймає участь у сумісному будівництві, яке здійснюється на земельній ділянці загальною площею 5482 кв. м, на АДРЕСА_1, виділеної рішенням сесії Харківської міської ради від 22 листопада 2006 року № 171/06.

Згідно з п. 1.2. Договору об'єкт будівництва протягом будівництва знаходиться у спільній власності всіх учасників, а після здачі об'єкта в експлуатацію, за умови виконання учасником своїх зобов'язань, зі спільної власності виділяються у власність учасника певні нежилі приміщення, розташовані на 12-му поверсі.

При цьому, сторони Договору домовились, що право власності на вклад (899 тис. 895 грн) в спільну діяльність не переходить до забудовника. Учасник залишається власником свого вкладу до моменту передачі йому приміщень. На момент укладення цього Договору (у редакції від 19 вересня 2014 року) вклад внесено в повному обсязі (п. 3.1. Договору).

Таким чином, умовами Договору визначено, що до моменту завершення будівництва і введення об'єкта нерухомого майна в експлуатацію у встановленому законом порядку, цей об'єкт є спільною сумісною власністю замовника - ОСОБА_3 та забудовника - ТОВ «Сі-Пі-Ем».

У подальшому, між ТОВ «Сі-Пі-Ем» (замовник) і ТОВ «ДПП Групп» (генеральний підрядник) укладено договір генерального підряду на капітальне будівництво від 31 жовтня 2016 року № 31-10-16 (далі - договір підряду), згідно з п. 1.1. якого генеральний підрядник зобов'язався за завданням замовника виконати роботи та здати у встановлений договором строк об'єкт будівництва

(адміністративно-торгівельний центр «Ковчег»), а ТОВ «Сі-Пі-Ем» зобов'язалося прийняти об'єкт будівництва та оплатити його.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25 квітня 2017 року у справі № 922/1192/17 задоволено позовні вимоги ТОВ «ДПП Групп» про стягнення на його користь із ТОВ «Сі-Пі-Ем» 20 млн 288 тис.443 грн 42 коп. простроченої заборгованості за договором підряду, а також 1 млн 322 тис. 552 грн 44 коп. пені, 86 млн 202 тис. 78 грн 78 коп. штрафу, 141 тис. 702 грн 04 коп. - 3 % річних.

У травні 2017 року ТОВ «ДПП Групп» звернулося до Господарського суду Харківської області з новим позовом до ТОВ «Сі-Пі-Ем» (справа № 922/1818/17), у якому просило на задоволення вимог позивача в розмірі 108 млн 414 тис. 837 грн 40 коп. визнати право власності за ТОВ «ДПП Групп» на будівельні матеріали та конструктивні елементи у вигляді об'єкта незавершеного будівництва (конструкція 17 поверхів 22-поверхової частини адміністративно - торгівельного центру «Ковчег»), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, рівень будівельної готовності його складає 61 %.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27 червня 2017 року у справі № 922/1818/17 позов задоволено. Визнано право власності за ТОВ «ДПП Групп» на будівельні матеріали та конструктивні елементи у вигляді об'єкту незавершеного будівництва (конструкція 17 поверхів 22-поверхової частини адміністративно-торгівельного центру «Ковчег»), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, рівень будівельної готовності якого складає 61 %.

Вказане рішення господарського суду мотивовано тим, що оскільки ТОВ «Сі-Пі-Ем» не надав доказів погашення заборгованості перед ТОВ «ДПП Групп» за договором генерального підряду, наявні підстави для визнання за ним права власності на об'єкт застави за вказаним договором.

Як убачається з даних Єдиного державного реєстру судових рішень, у подальшому постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2017 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 травня 2018 року, скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 27 червня 2017 року та в задоволенні позову відмовлено.

26 липня 2017 року Державним реєстратором прийнято рішення № 36326501 про державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно - об'єкт незавершеного будівництва (конструкція 17 поверхів 22-поверхової частини адміністративно-торгівельного центру «Ковчег»), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «ДПП Групп», про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис № 21577427.

Підставою для такої реєстрації слугувало рішення Господарського суду Харківської області від 27 червня 2017 року про визнання права власності на зазначений об'єкт незавершеного будівництва за ТОВ «ДПП Групп».

Згодом ТОВ «ДПП Групп» передало спірне нерухоме майно ТОВ «Ковчег Сервіс» шляхом здійснення внеску до його статутного капіталу, а 23 серпня 2017 року за ТОВ «Ковчег Сервіс» зареєстровано право власності на цей об'єкт нерухомогомайна.

Вважаючи рішення Державного реєстратора від 26 липня 2017 року про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за ТОВ «ДПП Групп» протиправним і прийнятим усупереч вимогам Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV), ОСОБА_3 звернулася до суду із цим адміністративним позовом.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції й аргументи, наведені у відзиві, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом).

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС Україниє переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли внаслідок договірних відносин між учасниками справи за договорами підряду та договору про участь у будівництві.

Порушуючи питання про скасування рішення Державного реєстратора від 26 липня 2017 року № 36326501, ОСОБА_3 позовні вимоги обґрунтовує тим, що реєстраційну дію з оформлення права власності на нерухоме майно за ТОВ «ДПП Групп» вчинено за відсутності для цього підстав, а саме: рішенням господарського суду не підтверджено право власності на спірний об'єкт нерухомого майна, а лише визнано право на будівельні матеріали та конструктивні елементи; зареєстроване право власності на об'єкт незавершеного будівництва не відповідає вимогам, зазначеним у ст. 328, 331, 392 Цивільного кодексу України; Державним реєстратором не виготовлено шляхом сканування копій документів, поданих для реєстрації, унаслідок чого такі документи відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Прийняття рішення про скасування оскаржуваної реєстраційної дії, за твердженням позивачки, дасть можливість поновити її порушені права та законні інтереси, як учасника договору про участь у будівництві, на отримання у власність нежитлових приміщеньв адміністративно-торгівельному центрі «Ковчег», будівництво якого здійснюється на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1.

Тобто, оскаржуючи проведення реєстраційної дії та прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна за третьою особою (ТОВ «ДПП Групп»), позивачка оспорює набуте ТОВ «ДПП Групп» право власності на цей об'єкт, одночасно заявляючи вимоги, направлені на поновлення її порушеного права на спірний об'єкт нерухомого майна.

При цьому з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що між ОСОБА_3 та ТОВ «ДПП Групп», ТОВ «Ковчег Сервіс», ТОВ «Сі-Пі-Ем» існує цивільний спір про визнання за позивачкою майнових прав на нежитлові приміщення в адміністративно-торговельному центрі «Ковчег» (справа № 638/12763/17). Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 червня 2018 року за ОСОБА_3 визнано майнові права на частину об'єкта незавершеного будівництва адміністративно-торговельного центру «Ковчег», а саме: на нежитлові приміщення 12-го поверху № 1201 площею 29,3 кв. м, № 1202 площею 88,3 кв. м, № 1203 площею 71,7 кв. м, № 1204 площею 105,7 кв. м, № 1205 площею 38,0 кв. м, № 1206 площею 37,0 кв. м, № 207 площею 105,7 кв. м, № 1208 площею 103,8 кв. м, № 1209 площею 40,4 кв. м на АДРЕСА_1.

Тобто позовні вимоги ОСОБА_3, заявлені до Державного реєстратора, є похідними від позовних вимог, заявлених нею до ТОВ «ДПП Групп»,

ТОВ «СІ-ПІ-ЕМ» та ТОВ «Ковчег Сервіс» і розглянутих Дзержинським районним судом м. Харкова 20 червня 2018 року.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 УПК України(у редакції, чинній на час розгляду справи судами) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Аналіз зазначених обставин справи та норм права дає підстави Великій Палаті Верховного Суду вважати, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачки у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а стосується захисту її приватного інтересу.

Беручи до уваги наведене та ураховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі і її розгляд в порядку цивільного судочинства є обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а

постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. СаприкінаСудді: Н. О. Антонюк С. В. Бакуліна В. В. Британчук Д. А. Гудима В. І. Данішевської О. С. Золотніков О. Р. Кібенко В. С Князєв Л. М. Лобойко Н. П. Лященко О. Б. Прокопенко Л. І. Рогач О. М. Ситнік В. Ю. Уркевич О. Г. Яновська