Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року

м. Київ

Справа №814/917/18

Провадження №11-1325апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ЗолотніковаО.С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Підприємства комунальної власності області «Фармація» (далі - ПКВО «Фармація») на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року (суддя Птичкіна В. В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року (судді Шеметенко Л. П., Димерлій О. О., Єщенко О. В.) у справі № 814/917/18 за позовом ПКВО «Фармація» до Миколаївської обласної ради (далі - Облрада), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Баштанська районна рада Миколаївської області (далі - Райрада), Миколаївська обласна державна адміністрація (далі - Миколаївська ОДА), про визнання протиправними та скасування пунктів рішень і

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2018 року ПКВО «Фармація» звернулося до суду з позовом до Облради, в якому просиловизнати протиправними та скасувати:

- пункт 4 рішення відповідача від 12 жовтня 2017 року № 29 «Про надання згоди на безоплатну передачу нерухомого майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області у комунальну власність територіальних громад області»;

- пункт 7 рішення Облради від 12 жовтня 2017 року № 29 у частині вжиття заходів Миколаївською ОДА щодо передачі нерухомого майна, зазначеного у пункті 4 цього рішення.

Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 16 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме у зв'язку з тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, директор ПКВО «Фармація» у касаційній скарзі зазначив, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм процесуального права. На думку скаржника, предметом позову в цій справі є не спір щодо діяльності ПКВО «Фармація» між цим підприємством та його засновником - Облрадою, а виключно оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого ним при здійсненні владних управлінських функцій у сфері публічно-правових відносин. На підставі викладеного скаржник просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19 вересня 2018 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 06 листопада 2018 року справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 26 листопада 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 1 частини першої статті 345 КАС України, оскільки в справі відсутні клопотання її учасників про розгляд справи за їх участю, а характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін у судовому засіданні.

У відзиві на касаційну скаргу голова Райради зазначив, що наведені в касаційній скарзі вимоги є безпідставними, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтованими.

Представник Миколаївської ОДА у відзиві на касаційну скаргу вказав, що оскаржувані рішення відповідають нормам процесуального права та є обґрунтованими. На думку представника Миколаївської ОДА, цей спір є спором між юридичною особою та її засновником і пов'язаний з діяльністю юридичної особи, а тому підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

На підставі викладеного голова Райради та представник Миколаївської ОДА просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в касаційній скарзі та у відзивах на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що згідно зі Статутом ПКВО «Фармація» позивач є комунальним унітарним комерційним підприємством, заснованим на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області, інтереси яких у межах повноважень, визначених законодавством України, представляє Облрада.

12 жовтня 2017 року Облрада прийняла рішення № 29 «Про надання згоди на безоплатну передачу нерухомого майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області у комунальну власність територіальних громад області», пунктом 4 якого надала згоду на безоплатну передачу у спільну власність територіальних громад міста, сіл Баштанського району Миколаївської області нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області - нежилої будівлі аптеки, що перебуває в господарському віданні ПКВО «Фармація» та розташована за адресою: Миколаївська область, м. Баштанка, вул. Ювілейна, 80, за умов використання в подальшому за цільовим призначенням - розташування музичної школи, проведення протягом 3-х років капітального ремонту та/або реконструкції. Невиконання умов передачі є підставою для повернення майна у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області в межах чинного законодавства. Правочин, наслідком якого стане використання вищезазначеного майна іншими особами, або відчуження (приватизація, передача тощо), або нецільове використання балансоутримувачем об'єкта або його частини, вважатиметься нікчемним. Обласній державній адміністрації доручено розглянути питання про надання підтримки ПКВО «Фармація» щодо компенсації недоотриманого прибутку.

Пунктом 7 цього рішення Обласній державній адміністрації доручено в установленому законом порядку вжити заходів щодо передачі нерухомого майна, зазначеного в пунктах 1-6 цього рішення, з відображенням в актах приймання-передачі умов передачі згідно із цим рішенням.

Не погодившись із указаними пунктами рішення відповідача від 12 жовтня 2017 року № 29, ПКВО «Фармація» звернулося до суду із цим позовом.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, Миколаївський окружний адміністративний суд в ухвалі від 16 квітня 2018 року зазначив, що цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір між ПКВО «Фармація» та Облрадою є спором між юридичною особою та її засновником і пов'язаний з діяльністю юридичної особи.

Залишаючи без змін ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду, Одеський апеляційний адміністративний суд у постанові від 21 червня 2018 року послався на те, що цей спір не є публічно-правовим, випливає зі спору щодо речового права позивача на нерухоме майно, у зв'язку із чим підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з указаними висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачем права користування нежилою будівлею аптеки, що перебувала в господарському віданні ПКВО «Фармація» та розташована за адресою: Миколаївська область, м. Баштанка, вул. Ювілейна, 80.

При цьому спір виник у зв'язку з прийняттям відповідачем рішення від 12 жовтня 2017 року № 29 «Про надання згоди на безоплатну передачу нерухомого майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області у комунальну власність територіальних громад області».

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права.

Ураховуючи те, що цей позов направлений на поновлення речового права позивача на нерухоме майно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право, а тому має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням норм матеріального та процесуального права, а правових висновків судів першої та апеляційної інстанцій скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Підприємства комунальної власності області «Фармація» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Н.П. Лященко

С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л.І. Рогач

Д. А. Гудима І.В. Саприкіна

В. І. Данішевська О.М. Ситнік

О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич

В. С. Князєв О.Г. Яновська

Л.М.Лобойко