Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 740/711/17

Провадження № 11-1243апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Творець» (далі - ТОВ «Творець») до Ніжинської міської ради Чернігівської області (далі - Міськрада), третя особа - Комунальне підприємство «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» (далі - КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства»), про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою ТОВ «Творець» на ухвалу Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 1 березня 2017 року (суддя Олійник В. П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (судді Твердохліб В. А., Костюк Л. О., Троян Н. М.),

УСТАНОВИЛА:

ТОВ «Творець» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Міськради від 15 вересня 2016 року № 3-16/2016, яким КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,3486 га, розташованою за адресою: м. Ніжин, вул. Б. Хмельницького, земельна ділянка 20, корпус 1, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області ухвалою від 1 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних рішень, оскільки справа підлягає розгляду в порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про те, що цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Зазначили, що справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам. У спірних правовідносинах Міськрада як власник землі вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом. А тому спір не є публічно-правовим та не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, а підлягає розгляду господарським судом у порядку, визначеному нормами ГПК.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ «Творець» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. ТОВ «Творець» вважає, що цей адміністративний позов стосується повноважень органу місцевого самоврядування щодо розпорядження землями громади.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 липня 2017 року відкрив касаційне провадження за скаргою ТОВ «Творець».

24 жовтня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Відповідач та третя особа заперечень на касаційну скаргу не подали.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як убачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Творець» та КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» укладено договір від 11 лютого 2015 року № 11/02-01/15 простого товариства (спільної діяльності з будівництва), предметом і метою якого є будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці, кадастровий номер 7410400000:04:004:0069.

15 вересня 2016 року рішенням Міськради № 3-16/2016 «Про припинення права постійного користування, надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою для будівництва скверу «Пам'яті героїв Крут»» було припинено право постійного користування КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» земельною ділянкою площею 0,3486 га, розташованою за адресою: м. Ніжин, вул. Б. Хмельницького, земельна ділянка 20, корпус 1, що перебувала у постійному користуванні на підставі рішення 62 сесії VI скликання Міськради від 11 листопада 2014 року №11-62/2014.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних рішень, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною другою статті 4 КАС у зазначеній редакції передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 3 КАС у зазначеній редакції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини другої статті 17 КАС у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

За частиною першою статті 92 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ЗК) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без установлення строку. Права землекористувача визначені статтею 95 ЗК і підлягають відновленню в разі їх порушення у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 149 ЗК земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (частина десята статті 149 ЗК).

Статтею 1 ГПК (у редакції, чинній на час постановлення судами рішень) визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

За змістом частини першої статті 12 ГПК у зазначеній редакції господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Як установили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позов у цій справі подано на захист порушеного права постійного землекористування КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» через незгоду ТОВ «Творець» з волевиявленням власника про припинення правовідносин із землекористування.

Зазначене унеможливлює оцінку правовідносин сторін у цій справі як таких, що ґрунтуються на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, а отже, ця справа не має визначених КАС ознак адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 807/73/15

(провадження № 11-753апп18).

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій належним чином визначили характер спору, суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет та підстави заявлених вимог, унаслідок чого дійшли обґрунтованого висновку щодо належності спору до юрисдикції господарського суду, тому наведені в касаційній скарзі доводи про те, що цей спір має розглядатися саме в порядку адміністративного судочинства, є безпідставними.

На підставі частини третьої статті 3 КАС (тут і далі - у редакції, чинній з

15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Творець» залишити без задоволення.

2. Ухвали Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 1 березня 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. ПрокопенкоСудді: Н.О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. БакулінаН.П. Лященко В.В. Британчук Д.А. Гудима В.І. Данішевська О.С. Золотніков О.Р. КібенкоЛ.І. Рогач І.В. Саприкіна О.М. Ситнік В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська В.С. Князєв