Історія справи

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 9901/494/18

Провадження № 11-626асі18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (головуючий суддя Смокович М. І., судді: Бевзенко В. М., Білоус О. В., Стрелець Т. Г., Шарапа В. М.) від 24 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення КДКП від 14 лютого 2018 року № 73дп-18 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України ОСОБА_3».

Рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги скаржниця зазначила, що Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду як судом першої інстанції не було досліджено всі докази та неповно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у спірному рішенні, 14 лютого 2018 року КДКП прийняла рішення № 73дп-18 у спосіб, на підставі та в межах, передбачених Конституцією та законами України.

Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення Комісії від 14 лютого 2018 року № 73дп-18 про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності прийнято на підставі приписів законодавства, в межах наданих повноважень та з додержанням належної процедури, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.

У листопаді 2016 року ОСОБА_3 призначена на посаду прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України.

Підставою для притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності слугували наступні обставини:

12 вересня 2017 року до КДКП надійшла дисциплінарна скарга адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про вчинення дисциплінарного проступку прокурорами Генеральної прокуратури України (далі - ГПУ), які входять до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22016000000000281, зокрема ОСОБА_3 Заявник скаржився, що в рамках цього кримінального провадження 23 березня 2017 року співробітники Головного слідчого управління СБУ провели низку обшуків, у тому числі за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 148, кв. 440 та вилучили квитанції про здійснення валютно-обмінних операцій, грошові кошти в сумі 58965 доларів США, 450 євро. Зазначене майно, на думку скаржника, вилучено безпідставно і впродовж тривалого часу не було повернуто у розпорядження ОСОБА_5 як власника цих коштів.

За результатами розгляду цієї дисциплінарної скарги 11 жовтня 2017 року Комісією відкрито дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_3

12 грудня 2017 року член КДКП ОСОБА_6 склав висновок про відсутність у діях прокурора Скрипник О. М. дисциплінарного проступку.

В подальшому, рішенням КДКП від 14 лютого 2018 року № 73дп-18 на прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 накладено дисциплінарне стягнення у виді догани. Дане рішення мотивовано тим, що ОСОБА_3 вчинено дисциплінарний проступок, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме неналежне виконання прокурором службових обов'язків.

Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_3 до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи КДКП, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 123 Конституції України передбачає, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру».

Відповідно до ст. 44, 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів. Дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Згідно зі ст. 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а в разі необхідності й інші особи. На засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів заслуховуються пояснення члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.

При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. Член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, який проводив перевірку та готував висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора, не має права брати участі у голосуванні при прийнятті рішення за результатами розгляду зазначеного висновку та бути присутнім під час проведення такого голосування. (ч. 1-3, ст. 48 Закону № 1697-VII).

Стаття 49 Закону № 1697-VII визначає види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на прокурора. Згідно з п. 1 ч.1 ст. 49 цього Закону на прокурора може бути накладено дисциплінарне стягнення у виді догани.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідно до постанови першого заступника Генерального прокурора України ОСОБА_7 від 27 липня 2016 року ОСОБА_3 призначена старшим групи та доручено їй керувати діями інших прокурорів під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22016000000000281 від 25 липня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 359 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а саме: незаконне придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації.

У межах зазначеного кримінального провадження 23 березня 2017 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1. Під час обшуку вилучено квитанції про здійснення валютно-обмінних операцій, грошові кошти в сумі 58965 доларів США, 450 євро. Зазначений обшук здійснено на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03 березня 2017 року, якою задоволено відповідне клопотання слідчого Головного слідчого управління СБУ ОСОБА_8 та надано дозвіл на проведення обшуку за вказаною адресою з метою відшукання предметів та документів фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю-Контрол» (далі - ТОВ «Ю-Контрол») та іншого майна.

В подальшому старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління СБУ ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна. Однак, ухвалою від 03 квітня 2017 року у справі № 761/10656/17 слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мєлєшак О. В. відмовила у задоволенні цього клопотання, посилаючись на ті обставини, що ухвалою слідчого судді від 03 березня 2017 року не було надано дозволу на вилучення грошових коштів і квитанцій про здійснення валютно-обмінних операцій. Вилучені документи і грошові кошти набули статусу тимчасово вилученого майна, а тому підлягають негайному поверненню особі, якій вони належать.

Проте, прокурор Скрипник О. М. не вжила заходів, спрямованих на виконання цих вимог процесуального закону, і не проконтролювала слідчого, який здійснював досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, щодо повернення вилученого майна.

27 квітня 2017 року ОСОБА_5 подав до ГПУ клопотання про повернення квитанцій про здійснення валютно-обмінних операцій і грошових коштів, які були вилучені під час обшуку.

За результатами розгляду зазначеного клопотання 11 травня 2017 року прокурор Скрипник О. М. винесла постанову про відмову у його задоволенні, мотивуючи тим, що стосовно вилученого майна проводиться техніко-криміналістична експертиза, яка була призначена 24 березня 2017 року.

Поряд з тим, адвокат ОСОБА_4 подав до суду скаргу щодо бездіяльності слідчого Головного слідчого управління СБУ ОСОБА_8 Зміст скарги полягав у неповерненні ОСОБА_5 вилучених під час обшуку грошових коштів на суму 58965 доларів США, 450 євро та квитанцій про здійснення валютно-обмінних операцій. Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду Слободянюка П. Л. від 20 червня 2017 року у справі № 761/18221/17 вказану скаргу задоволено та зобов'язано службову особу, на досудовому розслідуванні якої перебуває кримінальне провадження № 22016000000000281, повернути ОСОБА_5 зазначене майно.

Того ж дня, 20 червня 2017 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мартинов Є. О., розглянувши клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління СБУ ОСОБА_8 (яке погоджене з прокурором Скрипник О. М.) про накладення арешту на майно, вилучене під час обшуку 23 березня 2017 року у ОСОБА_5, постановив ухвалу про арешт цього майна.

Однак, 18 липня 2017 року ця ухвала була скасована Апеляційним судом м. Києва. Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що кримінальне провадження № 22016000000000281 було відкрито за ч. 2 ст. 359 КК України за фактом незаконного збуту та використання персональних електронно-обчислювальних машин, мобільних телефонів та програмного забезпечення російського виробництва, що відносяться до спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації. Метою проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 було виявлення та вилучення саме речей та документів, які мають безпосереднє відношення до кримінального правопорушення. Натомість, в ході обшуку органом досудового розслідування вилучено лише грошові кошти та квитанції, які не мали ніякого відношення до цього кримінального правопорушення.

31 липня 2017 року адвокат ОСОБА_4 повторно звернувся до старшого групи прокурорів у вказаному провадженні - прокурора Скрипник О. М. з клопотанням про повернення вилучених в ході обшуку 23 березня 2017 року грошових коштів і квитанцій про здійснення валютно-обмінних операцій.

У задоволені цього клопотання прокурором Скрипник О. М. відмовлено з тих мотивів, що ухвала апеляційного суду від 18 липня 2017 року до ГПУ не надійшла. При цьому апеляційний розгляд проводився за участі прокурора Скрипник О. М., а тому Комісія вважає, що на дату постановлення ухвали від 18 липня 2017 року їй було достеменно відомо про її зміст.

09 серпня 2017 року з аналогічним клопотанням до прокурора Скрипник О. М. звернувся ОСОБА_5, додавши копію ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Цокол Л. І. від 01 серпня 2017 року про задоволення скарги адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 та ТОВ «Ю-Контрол» на бездіяльність прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна.

У задоволенні цього клопотання прокурор Скрипник О. М. також відмовила, посилаючись на те, що орган досудового розслідування не отримував ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 липня 2017 року у справі № 761/19814/17.

З огляду на встановлені вище обставини, КДКП у своєму рішенні зазначила, що вина прокурора Скрипник О. М. у вчиненні дисциплінарного правопорушення підтверджується: ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2017 року у справі № 761/10656/17; ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2017 року у справі № 761/18221/17; ухвалою апеляційного суду міста Києва від 18 липня 2017 року у справі № 11-сс/796/3499/2017; постановами прокурора Скрипник О. М. від 11 травня та 03 серпня 2017 року про відмову у задоволенні клопотання про повернення вилученого майна. Отже, дії прокурора Скрипник О. М. під час кримінального провадження № 22016000000000281 свідчать про неналежне виконання нею службових обов'язків, яке полягало у порушенні вимог кримінального процесуального законодавства і невжитті заходів, спрямованих на виконання судових рішень, внаслідок чого ОСОБА_5 протягом майже дев'яти місяців позбавлений можливості використовувати власне майно.

При виконанні своїх обов'язків прокурори, зокрема, повинні: а) справедливо, неупереджено й об'єктивно виконувати свої функції; б) поважати і намагатися захищати права людини, як це викладено в Конвенції (п. 24 Рекомендації Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи (далі - Комітет Міністрів) на 724 засіданні заступників міністрів 6 жовтня 2000 року(далі - Рекомендація Rec (2000) 19).

У тексті Рекомендації Rec (2000) 19 підкреслюються дві істотні вимоги: поважати права окремої особи і прагнути ефективності, за яку прокурор частково несе відповідальність (Коментар до індивідуальних рекомендацій за п. 24 Рекомендації Rec (2000) 19).

Стосовно такої відповідальності Рекомендація Rec (2000) 19, зокрема, передбачає, що держава повинна вжити заходів, щоб дисциплінарне судочинство проти прокурорів регулювалося законом і гарантувало справедливу й об'єктивну оцінку та рішення, що є предметом незалежного і неупередженого нагляду (підп. «ґ» п. 5).

Обґрунтовуючи свою позицію, ОСОБА_3 зазначає про правомірність своїх дій щодо відмови у задоволенні клопотання про повернення вилученого майна, мотивуючи несвоєчасним надходженням вказаних вище ухвал суду до ГПУ та перебуванням цього майна на кримінально-технічній експертизі.

Велика Палата Верховного Суду вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки з моменту постановлення ухвали слідчого судді від 03 квітня 2017 року у справі № 761/10656/17, якою відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на вилучене майно, до розгляду висновку на засіданні Комісії пройшло майже дев'ять місяців, і цього періоду було достатньо для виконання вимоги закону і ухвали суду, а також для повернення вилученого майно особі, якій воно належить.

Крім того, ВеликаПалата Верховного Суду погоджується з твердженням суду першої інстанції, що вчинені прокурором Скрипник О. М дії після того, як постановлено ухвалу від 03 квітня 2017 року про відмову в арешті вилученого майна (а саме: погодження наступного клопотання про арешт коштів, передання коштів в експертну установу для проведення експертизи і відмови з цих мотивів їх повертати), як і відсутність з її боку відповідних дій та рішень, спрямованих на виконання вимог процесуального закону щодо підстав і строків тимчасового вилучення майна, в сукупності дають підстави для висновку, що поведінка ОСОБА_3 свідчить про неналежне виконання нею службових обов'язків.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, відмовляючи у задоволені позовних вимог ОСОБА_3, вірно оцінив рішення Комісії від 14 лютого 2018 року № 73дп-18 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Службою безпеки України та Державною прикордонною службою України ОСОБА_3» як обґрунтоване, прийняте у спосіб, на підставі та в межах, передбачених Конституцією та законами України.

З огляду на зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скаржницею не спростовані.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 242, 266, 315, 316, 322 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В.С. Князєв

Суддя-доповідач: І.В.Саприкіна

Судді:

Н.О.Антонюк Л.М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н.П. Лященко

В. В. Британчук О.Б. Прокопенко

Д. А. Гудима Л.І. Рогач

В. І. Данішевська О.С. Ткачук

О. С. Золотніков В.Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О.Г. Яновська