Історія справи

Ухвала ВП ВС від 10.11.2020 року у справі №9901/191/20
Ухвала КАС ВП від 30.07.2020 року у справі №9901/191/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 9901/191/20

Провадження № 11-352заі20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор'євої І. В., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Катеринчук Л. Й., Князєва В.

С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року (судді Бившева Л. І., Гончарова І. А., Білоус О. В., Шипуліна Т. М., Ханова Р. Ф. ) у справі 9901/191/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Президента України, у якому просив:

- визнати протиправними дії Президента України щодо направлення його звернення від 01 липня 2020 року до Міністерства освіти і науки України (далі - Міністерство);

- зобов'язати Президента України розглянути його звернення від 01 липня 2020 року по суті й повідомити про результати його перевірки та прийняте рішення.

2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 01 липня 2020 року направив поштою відповідачеві звернення, у якому просив його подати до Верховної Ради України проєкт закону щодо встановлення порядку видачі дублікатів дипломів, що видавалися в Українській РСР. Крім того, у зверненні ОСОБА_1 повідомив, що звертається повторно, а попереднє звернення від 07 травня 2020 року відповідач направив до Міністерства. Позивач також долучив звернення від 07 травня 2020 року та копію листа Міністерства від 30 жовтня 2019 року, яким Міністерство повідомило позивача про припинення розгляду його звернень щодо отримання дубліката диплома.

3. Проте 10 липня 2020 року відповідач направив звернення позивача від 01 липня 2020 року до Міністерства, що, на думку позивача, є протиправною дією відповідача, оскільки відповідно до статті 8 Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР) не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.

4. ОСОБА_1 вважає, що відповідач не розглянув його звернення, чим порушив право позивача на розгляд його звернення та отримання відповіді на нього.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 06 жовтня 2020 року відмовив у задоволенні позову.

6. Судове рішення мотивовано тим, що відповідач, направляючи звернення ОСОБА_1 до Міністерства для розгляду та вирішення по суті, діяв у порядку, передбаченому статтею 7 Закону № 393/96-ВР.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

7. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що суд при вирішенні справи порушив норми матеріального та процесуального права.

8. На думку скаржника, суд першої інстанції неправильно застосував при вирішенні справи статтю 8 Закону № 393/96-ВР, згідно з якою не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного й того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, оскільки відповідач направив звернення до органу влади, якому заборонено розглядати звернення, що не є направленням за належністю.

9. Крім того, суд не застосував для вирішення спору частину першу статті 7 Закону № 393/96-ВР, згідно з якою оформлені належним чином звернення підлягають розгляду. Скаржник вважає, що відповідач не розглянув його звернення.

10. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Позиція інших учасників справи

11. У відзиві на апеляційну скаргу представник Президента України зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

12. На думку представника Президента України, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що звернення ОСОБА_1 від 01 липня 2020 року було правомірно направлено Департаментом з питань звернень громадян Офісу Президента України за належністю до компетентного органу, оскільки вирішення порушеного у зверненні питання не належить до повноважень відповідача, а відноситься до компетенції саме Міністерства.

13. У зв'язку з викладеним представник Президента України просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги

ОСОБА_1 Рух апеляційної скарги

14. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 листопада 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, а ухвалою від 19 листопада 2020 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 3 частини 1 та частини 3 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) та немає необхідності виклику учасників справи для надання пояснень з огляду на її обставини.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

15.01 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Президента України зі зверненням, у якому вказав, що звертається повторно, виклав обставини попереднього звернення від 07 травня 2020 року, яке направлене Президентом України за належністю до Міністерства. У зверненні позивач повідомив обставини неможливості отримання ним дубліката диплома бакалавра про закінчення Миколаївського державного педагогічного інституту імені В. Г. Бєлінського. Указав, зокрема, що його численні звернення до Міністерства із зазначеного питання не вирішили порушеного ним питання, а Міністерство листом від 30 жовтня 2019 року № 1711-9517 повідомило позивачу, що прийняло рішення про припинення розгляду його звернень щодо питань, пов'язаних з можливістю, підставами, процедурою, законністю отримання диплома (дубліката диплома) про вищу освіту (бакалавра, або спеціаліста, або магістра), здобуту позивачем у 1981 році, незважаючи на те, що питання видачі дубліката диплома так і не вирішено.

16. У зверненні від 07 травня 2020 року ОСОБА_1 просив Президента України забезпечити його право на отримання дубліката диплома в порядку, встановленому чинним законодавством, або іншого документа, який підтверджуватиме закінчення ним у 1981 році педагогічного інституту.

17. Відповідно до супровідного листа від 10 липня 2020 року № 22/038938-14 Департамент з питань звернень громадян Офісу Президента України надіслав звернення ОСОБА_1 від 01 липня 2020 року на розгляд Міністерству, про що також повідомив позивача.

18. Вважаючи, що його звернення мало бути розглянуто по суті саме Президентом України, а не направлено до Міністерства, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

19. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

21. За змістом статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

22. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон № 393/96-ВР. статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

23. Частиною першою статті 5 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

24. статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

25. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями (частина третя статті 7 Закону № 393/96-ВР).

26. Таким чином, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

27. Разом із цим якщо питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до повноважень відповідного органу, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ним за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

28. Як установив суд першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Президента України зі зверненням, у якому виклав обставини неможливості отримання ним дубліката диплома про закінчення Миколаївського державного педагогічного інституту імені В. Г. Бєлінського та просив забезпечити його право на отримання дубліката диплома або дубліката іншого документа про вищу освіту в порядку, встановленому законодавством.

29. Повноваження Президента України визначені статтею 106 Конституції України.

30. Відповідно до частини 1 вказаної статті Конституції України Президент України:

1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;

3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;

4) приймає рішення про визнання іноземних держав;

5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;

6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;

8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією;

9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем'єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п'ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;

10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;

11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора;

12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;

13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;

14) вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;

15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності;

16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;

18) очолює Раду національної безпеки і оборони України;

19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;

20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;

21) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;

22) призначає на посади третину складу Конституційного Суду України;

24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;

25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;

26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;

27) здійснює помилування;

28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;

29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;

30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;

31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

31. Отже, до повноважень Президента України не віднесено вирішення питань, пов'язаних з визначенням порядку виготовлення, видачі та обліку документів про освіту, у тому числі дублікатів документів про освіту, що видавалися раніше, а також з визначенням вимог до їх форми та/або змісту.

32. Згідно з пунктом 1 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630 (далі - Положення), Міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

33. Пунктом 4 Положення визначено, що Міністерство відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:

- узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України (підпункт 1);

- розробляє проєкти законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до його компетенції (підпункт 2);

- за дорученням і в межах, установлених Кабінетом Міністрів України, реалізує права і обов'язки уповноваженого органу стосовно заснованих державою закладів вищої освіти (підпункт 59);

- затверджує порядок виготовлення, видачі та обліку документів про освіту, вимоги до їх форми та/або змісту (підпункт 70);

- здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю Міністерства, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління (підпункт 88).

34. Таким чином, вирішення порушених у зверненні ОСОБА_1 питань, пов'язаних як з розробкою пропозицій щодо вдосконалення законодавчих актів, а також проєктів законів та інших нормативно-правових актів з питань, що належать до компетенції Міністерства, так і з затвердженням порядку виготовлення, видачі та обліку документів про освіту, вимог до їх форми та/або змісту, належить саме до компетенції Міністерства як спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, а не до повноважень Президента України.

35. На підставі підпункту 22 пункту 4 Положення про Офіс Президента України, затвердженого Указом Президента України від 25 червня 2019 року № 436/2019, Офіс відповідно до покладених на нього завдань організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, політичних партій та громадських об'єднань (у тому числі професійних спілок), підприємств, установ, організацій, здійснює облік і аналіз таких звернень, на основі аналізу звернень розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв'язання порушених у них проблем.

36. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що відповідач, направляючи звернення ОСОБА_1 до Міністерства для розгляду та вирішення по суті, діяв у порядку, передбаченому статтею 7 Закону № 393/96-ВР.

37. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що відповідач не повинен був направляти його звернення до Міністерства, оскільки останнє раніше вже відмовилось розглядати звернення позивача на підставі статті 8 Закону № 393/96-ВР, є безпідставними як такі, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

38. Доводи ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що його звернення було не про видачу дубліката диплома бакалавра, а про встановлення на рівні закону порядку видачі дублікатів дипломів, що видавалися в Українській РСР, не спростовує того факту, що порушені ним у заяві від 01 липня 2020 року питання належать до повноважень саме Міністерства.

39. Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

40. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

41. На підставі статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

42. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

В. В. Британчук К. М. Пільков

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

І. В. Григор'єва В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна В. М. Сімоненко

Л. Й. Катеринчук І. В. Ткач

В. С. Князєв С. П. Штелик

Г. Р. Крет