Історія справи

Ухвала КАС ВП від 01.06.2020 року у справі №9901/134/20
Ухвала ВП ВС від 24.06.2020 року у справі №9901/134/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 9901/134/20

Провадження № 11-176заі20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до держави України в особі Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України про порушення основоположних прав і свобод, визнання дій та бездіяльності протиправними, визнання незаконними та скасування нормативно-правових актів, зобов'язання призначити, нарахувати та виплатити пенсію, страхову компенсацію та заборгованість, відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 1 червня 2020 року (суддя Кравчук В. М. ),

УСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 подав до Верховного Суду як суду першої інстанції позовну заяву, в якій просив:

- визнати дії та бездіяльність законодавчої та виконавчої влади України протиправними;

- визнати незаконним та скасувати будь-який нормативно-правовий акт, який суперечить Конституції України, Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- визнати, що в Україні повалено конституційний лад, правовий устрій, Україна не є правовою державою, Україна спрямовує свою діяльність на знищення життя, здоров'я, честі, гідності;

- визнати переоцінку страхового ядерного заробітку протиправною; те, що Україна позбавила його страхових виплат; Україна зобов'язана визначити, призначити, виплачувати страхову ядерну довічну пенсію;

- визначити, що Кабінет Міністрів України не виконує свої функції;

- зобов'язати законодавчу владу України діяти в межах Конституції, законів України, рішень Конституційного Суду України, Європейського суду з прав людини;

- зобов'язати законодавчу та виконавчу владу України визначити, призначити, нарахувати, виплачувати йому основну довічну страхову ядерну пенсію виключно у відсотках від ступеня втрати працездатності як інваліду без будь-яких обмежень;

- зобов'язати Україну призначити, нарахувати та виплачувати позивачу довічну додаткову пенсію за ядерну шкоду, заподіяну життю, здоров'ю в розмірі 100 % мінімальних пенсій за віком без будь-яких обмежень;

- зобов'язати Україну призначити, нарахувати та виплачувати невиплачену з вини держави компенсацію за невикористану санаторну путівку із 1993 року по день виплати щорічно в розмірі 100 % від вартості путівки; на суму боргу починаючи з 4 березня 1991 року по день виплати нарахувати щорічно 3 % річних, що входять до грошового зобов'язання, та пеню в розмірі 120 % річних від найвищої облікової ставки Національного банку України по день виплати без будь-яких обмежень;

- зобов'язати Україну в строк до одного місяця визначити, нарахувати, перерахувати та виплачувати борг;

- судове рішення поставити на контроль, а в разі його невиконання - зобов'язати щоденно нараховувати пеню та 3 % річних;

- у разі заперечення проти позову стягнути моральну шкоду у розмірі 1 млн дол. США.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 1 червня 2020 року позовну заяву повернув ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), мотивувавши своє рішення тим, що у позовній заяві об'єднано позовні вимоги, які належать розглядати в порядку різного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції положень норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 1 червня 2020 року та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Від Верховної Ради України надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі, відзиві на неї та запереченнях на відзив доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Положеннями статті 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 5 КАС , звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції повинен враховувати положення статті 171 КАС.

Так, відповідно до цієї норми суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статті 171 КАС; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених статті 171 КАС.

Крім того, вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі, судом мають бути враховані правила адміністративної юрисдикції.

Згідно із частиною 4 статті 22 КАС Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Зазначений перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені у статті 266 КАС.

Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України;

2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат (частина 1 статті 266 КАС).

Таким чином, відповідно до наведених положень КАС Верховному Суду як суду першої інстанції не підсудні справи, в яких відповідачем є Кабінет Міністрів України.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанов Кабінету Міністрів України відповідно до частини 1 статті 27 КАС мають вирішуватися окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини 1 статті 19 КАС).

Отже, вимоги позивача в частині оскарження рішень, дій, бездіяльності Кабінету Міністрів України підсудні окружному адміністративному суду, а вимоги безпосередньо про оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України вирішуються Окружним адміністративним судом міста Києва.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про законність дій та бездіяльності, а також стосовно правомірності актів Верховної Ради України, то слід зазначити, що фактично такі вимоги позивача зводяться до нарахування, призначення та виплати йому соціальних виплат як особі, яка має статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліду, але такі вимоги, враховуючи положення частини 1 статті 266 КАС, також не підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції.

Відтак заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 відносяться до підсудності окружних адміністративних судів.

Відповідно до частини 1 статті 172 КАС в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належать розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 172 КАС).

До того ж частиною 5 статті 172 КАС встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Наведені обставини свідчать про те, що позивачем об'єднані позовні вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства. Крім того, щодо цих вимог визначена виключна підсудність різним судам.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об'єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами різної підсудності.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 порушив правила об'єднання позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства. Крім того, щодо цих вимог визначена виключна підсудність різним судам. Роз'єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом Верховним Судом як судом першої інстанції є неможливим, оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 не підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, у яких є підстави для застосування положень пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС ).

Ураховуючи недотримання позивачем правил об'єднання позовних вимог, а також відсутність підстав для застосування положень статті 172 КАС, суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву на підставі статті 172 КАС, не допустив порушень норм процесуального права.

За правилами статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, а наведені скаржником доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 1 червня 2020 року - без змін.

Керуючись статтями 169, 266, 315, 316, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 1 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді:Н. О. АнтонюкВ. С. Князєв Т. О. АнцуповаЛ.

М. Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукВ. В. Пророк Ю. Л. Власов Л. І. Рогач М. І. ГрицівО. М. Ситнік Д. А. ГудимаО. С. Ткачук Ж. М. ЄленінаВ. Ю.

Уркевич О. С. ЗолотніковО. Г. Яновська