Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 826/7108/18

Провадження № 11-980заі18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкінкої І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 серпня 2018 року (суддя Юрченко В. П.) про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання дій протиправними та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

4 травня 2018 ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Вищої ради правосуддя, у якому просила:

- визнати протиправними дії посадових осіб Другої Дисциплінарної палати ВРП при прийнятті рішення від 19 лютого 2018 року № 526/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у виді внесення подання ВРП про звільнення її з посади судді;

- скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 19 лютого 2018 року № 526/2дп/15-18 про притягнення судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності у виді внесення подання ВРП про звільнення її з посади судді.

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва ухвалою від 10 травня 2018 року справу за вказаним позовом передала до Верховного Суду.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 10 серпня 2018 року відмовив у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки вимоги щодо оскарження рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду з підстави порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати незаконну, на її думку, ухвалу суду Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 серпня 2018 року, а справу направити для продовження розгляду до цього ж суду.

Обґрунтовуючи свої доводи, ОСОБА_3 зазначає про невідповідність ухвали суду першої інстанції засадам верховенства права, оскільки висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду про те, що рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 19 лютого 2018 року не підлягає оскарженню в судах, суперечить нормам Міжнародного пакту про громадські та політичні права (право на рівність перед судами та трибуналами та на справедливий судовий розгляд) у поєднанні з пунктом 1 статті 14, частиною першою статті 6, статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

У відзиві на апеляційну скаргу ВРП вказує на правильність висновків суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі та просить відмовити в задоволенні скарги, а оскаржувану ухвалу суду залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та наведені на противагу їм аргументи ВРП, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення та дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цієї скарги, зважаючи на таке.

За правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у спірній ухвалі, рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 19 лютого 2018 року може бути оскаржене виключно до ВРП за нормами частини четвертої статті 35 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII)

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

З метою усунення прогалин національного законодавства, на які звернув увагу ЄСПЛ у рішенні від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховна Рада України прийняла Закон № 1798-VІІІ, глава 4 якого визначає нову процедуру та порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

Згідно з практикою ЄСПЛ «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції». У межах скарги за статтею 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення ЄСПЛ від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», пункт 123).

Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (п. 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).

Дисциплінарний орган ВРП не є судом держави, однак має характеристики «суду» з точки зору автономного трактування статті 6 Конвенції та під час здійснення своїх функцій може розглядатися як «суд» у змістовому значенні цього терміна.

Конституцією України встановлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення, зокрема, розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів (частина десята статті 131).

Так, держава гарантує контроль за належним виконанням суддями своїх професійних обов'язків шляхом створення єдиного органу - ВРП, що приймає рішення за наслідком розгляду дисциплінарних скарг щодо суддів.

Згідно із частиною другою статті 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює дисциплінарні палати із числа членів ВРП, які, у свою чергу, здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів (частина друга статті 42 цього Закону).

За приписами частини другої статті 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді.

Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини третьої якої скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

Таким чином, Дисциплінарні палати ВРП в такому провадженні є квазісудом першої інстанції, оскільки здійснюють розгляд скарги на дії судді та приймають рішення на підставі балансу поданих доказів. При розгляді ВРП скарги на рішення її дисциплінарних палат по суті відбувається апеляційний перегляд.

Тому, враховуючи положення глави 4 Закону № 1798-VIII та частини шостої статті 266 КАС, Велика Палата Верховного Суду розглядає скарги на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, в касаційному порядку.

Відповідно до частини третьої статті 51 Закону № 1798-VIII скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП і не може бути самостійним предметом судового розгляду.

Таким чином, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у цій справі, оскільки вимоги щодо оскарження рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 800/593/17, 7 червня 2018 року у справі № 800/594/17, 23 серпня 2018 року у справі № 800/234/17.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалив з додержанням норм процесуального права, правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доводами скаржника не спростовані.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 241, 250, 266, 292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: Н. О. Антонюк Л.М. Лобойко С.В. Бакуліна В.В. Британчук Н.П. Лященко Л.І. Рогач Д.А. Гудима І.В. Саприкіна О.С. Золотніков О.М. Ситнік О.Р. Кібенко О.С. Ткачук В.С. Князєв В.Ю. Уркевич О.Г. Яновська