Історія справи

Постанова ВП ВС від 23.01.2019 року у справі №803/1273/16
Ухвала КАС ВП від 07.06.2018 року у справі №803/1273/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 803/1273/16

Провадження № 11-771ас18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Приватного акціонерного товариства «Банк Форум» Ларченко Ірина Миколаївна про перегляд судових рішень у справі № 803/1273/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Мале приватне підприємство «ВК Імпекс», Державне підприємство «Сетам», Аграрна біржа, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Приватного акціонерного товариства «Банк Форум» Ларченко Ірина Миколаївна, про визнання дій протиправними, скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» (далі - ТОВ «Золотий Екватор», Товариство) звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням збільшення позовних вимог просило: визнати протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, Фонд) щодо продажу на відкритих торгах права вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум», Банк) за кредитними угодами від 29 березня 2013 року № 1-0020/13/30-KL та № 1-0021/13/30-KL; скасувати рішення ФГВФО від 05 вересня 2016 року № 1722 про продаж на відкритих торгах права вимоги за вказаними кредитними договорами.

На обґрунтування позовних вимог ТОВ «Золотий Екватор» зазначило, що дії Фонду по продажу на відкритих торгах права вимоги ПАТ «Банк Форум» за кредитними угодами від 29 березня 2013 року № 1-0020/13/30-КL та № 1-0021/13/30-КL від порушують його права, оскільки уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» ЛарченкоІ.М. (далі - Уповноважена особа Фонду) вже було вжито передбачені Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) заходи щодо збереження майна та активів банку, що ліквідується, шляхом звернення з позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитними угодами. На думку позивача, виставлення та продаж права вимоги за даними угодами призведе до повторного стягнення з позивача заборгованості за одним і тим самим договором різними кредиторами, що є неприпустимим.

Волинський окружний адміністративний суд постановою від 19 жовтня 2016 року позов ТОВ «Золотий Екватор» задовольнив. Визнав протиправними дії Фонду по продажу на відкритих торгах права вимоги ПАТ «Банк Форум» за кредитними угодами від 29 березня 2013 року № 1-0020/13/30-KL № 1-0021/13/30-KL. Скасував рішення ФГВФО від 05 вересня 2016 року № 1722 у частині визнання активів ПАТ «Банк Форум», а саме: права вимоги за кредитними угодами від 29 березня 2013 року № 1-0020/13/30-KL та № 1-0021/13/30-KL такими, що підлягають продажу (повторному) на відкритих торгах.

Ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року та Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2017 року постанова Волинського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2016 року залишена без змін.

Не погодившись з таким рішенням касаційного суду, 07 квітня 2017 року Фонд подав до Верховного Суду України заяву про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2017 року з підстав, установлених п. 1, 5 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на час звернення із заявою до суду).

Крім того, 20 квітня 2017 року Уповноважена особа Фонду (за підписом Виконуючого обов'язки Уповноваженої особи Фонду ЧернявськоїО. С.) також подала до Верховного Суду України заяву про перегляд зазначеного вище судового рішення на підставі п. 1, 5 ч. 1 ст. 237 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із заявою до суду).

Верховний Суд України ухвалою від 22 травня 2017 року відкрив провадження в цій справі за заявами ФГВФО та Уповноваженої особи Фонду про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2017 року в порядку п. 1, 5 ч. 1 ст. 237 КАС України (у редакції, чинній на постановлення ухвали суду).

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Згідно з підп. 1 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

На підставі розпорядження керівника апарату Верховного Суду України від 12 січня 2018 року № 20/0/19-18 вказані заяви разом зі справою передано до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21 червня 2018 року зазначену адміністративну справу передав на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з посиланням на ч. 2 ст. 241 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із заявами до суду), та на підп. 2 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАСУкраїни (у редакції Закону № 2147-VIII).

За приписами підп. 2 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції

Закону № 2147-VIII) якщо адміністративна справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, - така справа після її отримання Касаційним адміністративним судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Оскільки справа за заявами ФГВФО та Уповноваженої особи Фонду згідно із ч. 2 ст. 241 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із заявами до суду) підлягала розгляду на спільному засіданні судових палат Верховного Суду України в адміністративних та господарських справах, то її відповідно до підп. 2 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) передано до Великої Палати Верховного Суду для розгляду, який за приписами підп. 1 п. 1 зазначеного розділу КАС України здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 09 липня 2018 року прийняла до розгляду заяви ФГВФО та Уповноваженої особи Фонду про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2017 року і призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши наведені в заявах доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

29 березня 2013 року між ТОВ «Золотий Екватор» та ПАТ «Банк Форум» укладено кредитний договір № 1-0020/13/30-КL, у який сторонами неодноразово вносились зміни шляхом укладення додаткових угод.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 13 березня 2014 року № 135 «Про віднесення ПАТ «Банк Форум» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 14 березня 2014 року «Про початок виведення ПАТ «Банк Форум» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 14 березня 2014 року».

У подальшому Уповноважена особа Фонду звернулась до Господарського суду Рівненської області із позовом про стягнення заборгованості в сумі 3316398,29 доларів США у зв'язку із порушенням позивачем зобов'язань за кредитним договором від 29 березня 2013 року № 1-0020/13/30-КL, і рішенням цього ж суду від 06 жовтня 2015 року у справі № 918/1930/14 з ТОВ «Золотий Екватор» стягнуто на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі 31825694, 54 дол. США, що еквівалентно 500003971,04 грн та нарахованих процентів за користування кредитом в розмірі 974661,90 дол. США, що еквівалентно 15312621,69 грн.

Крім того, Господарський суд Рівненької області ухвалою від 13 лютого 2017 року розстрочив виконання рішення цього ж суду від 06 жовтня 2015 року у справі № 918/1930/14 загальну суму заборгованості в розмірі 502 636 341,72 грн на п'ять років, шляхом щомісячної сплати боржником заборгованості за встановленим у цій ухвалі графіком.

05 вересня 2016 року Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 1722 «Про затвердження умов продажу активів банку», яким, серед іншого, визначено активи ПАТ «Банк Форум», що підлягають продажу (повторному) на відкритих торгах (аукціоні), а саме: права вимоги за кредитним договором від 29 березня 2013 року № 1-0020/13/30-КL що укладені з ТОВ «Золотий Екватор» та кредитним договором від 29 березня 2013 року № 1-0021/13/30-КL, що укладений з Малим приватним підприємством «Імпекс», права вимоги за якими об'єднані в одному лоті. Цим рішенням визначено також організатора торгів - Аграрну біржу.

На виконання вказаного рішення Уповноважена особа Фонду на сайті торгуючої організації розмістила оголошення про проведення відкритих торгів з продажу активів шляхом відступлення прав вимоги за кредитами, що обліковується на балансі банку, зокрема, права вимоги за кредитними договорами від 29 березня 2013 року № 1-0020/13/30-КL та № 1-0021/13/30-К, що об'єднані в одному лоті за № 1.

Вважаючи неправомірними дії та рішення Фонду по продажу на відкритих торгах права вимоги ПАТ «Банк Форум» за кредитними договорами від 29 березня 2013 року № 1-0020/13/30-КL та № 1-0021/13/30-КL, позивач звернувся до суду за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в заявах доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2017 року підлягають задоволенню з огляду на таке.

За правилами п. 1, 5 ч. 1 ст. 237 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із заявами до суду) підставами перегляду Верховним Судом України судових рішень у адміністративних справах є:

- неоднакове застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

- невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Підставою звернення із заявами про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2017 року до суду ФГВФО та Уповноважена особа Фонду зазначили про нібито її невідповідність висновку, викладеному в постанові Судової Палати у цивільних справах Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13. За позицією заявників, Верховний Суд України у зазначеній постанові зробив висновок, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

Також, підставою звернення із заявами про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2017 року, ФГВФО та Уповноважена особа Фонду зазначили неоднакове, на їх думку, застосування Вищим адміністративним судом України та Вищим господарським судом України в побідних правовідносинах норм матеріального права, а саме положень ст. 512 ЦК України та ст. 8 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).

На підтвердження вказаного заявники долучили постанови Вищого господарського Суду України від 21 березня 2017 року у справі № 5/58, від 01 березня 2016 року № 904/10126/14; від 18 лютого 2015 року у справі № 910/7575/13 та у справі № 922/2641/14; від 14 лютого 2017 року у справі № 910/13114/13; від 31 жовтня 2016 року у справі № 910/1411/13; від 23 листопада 2016 року у справі № 5024/919/2011; та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2017 року.

Так, у справі, яка розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їх висновком, що продаж майна банку, а також звернення від імені банку до суду із позовами майнового характеру про стягнення заборгованості за кредитом не можуть бути реалізовані одночасно до одного і того ж самого активу банку, зокрема, права вимоги за кредитним договором.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодились й апеляційний і касаційний суди, дійшов висновку, що поняття відступлення права вимоги і правонаступництво є різними юридичними категоріями, а тому при продажі Фондом права вимоги до позивача можуть бути порушені його права, так як може відбутися подвійне стягнення.

Крім того, за позицією судів, визначаючи підстави заміни кредитора у зобов'язанні, у законодавстві прямо розділено такі поняття, як відступлення права вимоги і правонаступництво, оскільки аналіз положень Закону № 606-XIV у сукупності зі ст. 512 ЦК України дає підстави вважати, що відступлення права вимоги не може бути підставою для заміни стягувача у виконавчому провадженні, оскільки є відмінним поняттям від поняття правонаступництва.

Однак, Велика Палата Верховного Суду вважає такі висновки судів помилковими з огляду на таке.

Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 378 ЦПК України та ст. 8 Закону № 606-XIV у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Продаж прав вимоги за кредитним договором спричинить зміну кредитора у зобов'язаннях, що узгоджується з приписами ст. 512 ЦК України. При цьому, за приписами ч. 1 ст. 516 ЦК України згода боржника не потрібна.

Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус як сторони виконавчого провадження. Заміна такої особи належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 606-XIV, ст. 121-4 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 8 Закону № 606-XIV.

Таким чином, передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договір цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

За змістом ст. 25 ГПК Україниу разі, зокрема, заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

При цьому, процесуальне правонаступництво в розумінні зазначеної вище законодавчої норми допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.

Ураховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними висновки судів, що продаж права вимоги за кредитним договором тягне за собою заміну кредитора в зобов'язанні, що призведе до повторного стягнення з товариства заборгованості за одним кредитним договором різними кредиторами та порушення прав позивача, оскільки наслідками такого продажу є виключно заміна стягувача у виконавчому провадженні з виконання рішення господарського суду у справі № 918/1930/14.

Разом з цим суди попередніх інстанцій, розглянувши позов у порядку адміністративного судочинства та задовольнивши вимоги ТОВ «Золотий Екватор», залишили поза увагою питання про предметну юрисдикцію цього спору.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Пунктом 1, 2, ч. 1 ст. 4 КАС Українипередбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Суть спірних правовідносин полягає у оспорюванні правомірності прийнятого відповідачем рішення щодо продажу на відкритих торгах права вимоги ПАТ «Банк Форум» за кредитною угодою від 29 березня 2013 року № 1-0020/13/30-KL з ТОВ «Золотий Екватор», і Велика Палата Верховного Суду приходить до висновку, що цей спір має вирішуватися в порядку ГПК України, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 48 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає до свого відання майно (кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу та виконує функції з управління та реалізації майна банку.

Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.

Водночас у розумінні Закону № 4452-VI неплатоспроможним є банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» . Ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до законодавства (п. 6, 8 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI)

За змістом ч. 1, 3 ст. 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а виконавча дирекція Фонду у цей же строк призначає з числа працівників ФГВФО уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (ч. 5 ст. 34 Закону № 4452-VI).

Відповідно до ч. 1, 2 с. 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку забезпечують передачу уповноваженій особі Фонду печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку, а також протягом трьох днів - передачу печаток і штампів бухгалтерської та іншої документації банку. На період тимчасової адміністрації усі структурні підрозділи, органи та посадові особи банку підпорядковуються у своїй діяльності Фонду та уповноваженій особі Фонду в межах повноважень, установлених цим Закономта делегованих ФГВФО, і діють у визначених Фондом/уповноваженою особою Фонду межах та порядку.

Згідно з ч. ч. 4 ст. 51 Закону № 4452-VI майно банку (пули активів) може бути реалізоване, зокрема, на відкритих торгах (аукціоні). Вибір способів продажу майна (активів) здійснюється Уповноваженою особою Фонду з метою забезпечення його відчуження за найвищою ціною з урахуванням вимог законодавства. Вибраний спосіб затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

Частиною 5 ст. 51 Закону № 4452-VI передбачено, що на відкритих торгах (аукціоні) може, зокрема, продаватися дебіторська заборгованість.

Уповноважена особа Фонду має право самостійно проводити торги на аукціоні або закритих торгах відповідно до законодавства або залучити на підставі договору організатора аукціону - юридичну особу, яка відповідно до установчих документів має право проводити торги. Організатор аукціону або закритих торгів не може бути заінтересованою особою стосовно банку.

Системний аналіз наведених нормативних приписів дозволяє дійти висновку, що з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації ФГВФО набуває повноваження органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Такий правовий статус Фонду, визначений Законом № 4452-VI, дає підстави для висновку, що ФГВФО, як юридична особа публічного права, може бути суб'єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин. При цьому в приватноправових відносинах, якими є здійснення функцій органу управління банку, де запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, що ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у розумінні ст. 3 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що визначений ст. 3 Закону № 4452-VI правовий статус Фонду, відповідно до якої він є, зокрема, юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні, - не впливає на правовий статус банку, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію або щодо якого розпочато процедуру ліквідації, оскільки Фонд розпоряджається майном такого банку від імені останнього й у межах виконання покладених на нього законодавством функцій щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та не здійснює в цій частині жодних владних управлінських функцій.

З матеріалів справи вбачається, що для формування та наповнення ліквідаційної маси з метою реалізації майна ПАТ «Банк Форум», який знаходиться в процедурі ліквідації, ФГВФО розпочав процес реалізації щодо продажу права вимоги до ТОВ «Золотий Екватор» за кредитною угодою від 29 березня 2013 року

№ 1-0020/13/30-KL.

Тобто, позивач оскаржує дії та рішення Фонду не як суб'єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо реалізації майна ПАТ «Банк Форум».

Підвідомчість господарських справ установлена ст. 2 ГПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з п. 1 ч. 1 якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів та інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду), також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (п. 1, 10, 15 ч. 1 ст. 20 цього Кодексу).

Беручи до уваги наведені правові норми, Велика Палата Верховного Суду встановила, що за суб'єктним складом сторін та характером спірних відносин цей спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а підлягає розгляду у порядку, визначеному ГПК України.

З урахуванням того, що суди помилково розглянули справу в порядку адміністративного судочинства, відповідно до підп. «б» п. 1 ч. 2 ст. 243 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із заявами до суду) усі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 241, 242, 243 КАС України (у редакції, чинній на час звернення із заявами до суду), підп. 1, 2 п. 1 розд. VІІ «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Приватного акціонерного товариства «Банк Форум» Ларченко Ірини Миколаївни задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного від 19 жовтня 2016 року, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року та Вищого адміністративного суду України від 07 березня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий Екватор» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Мале приватне підприємство «ВК Імпекс», Державне підприємство «Сетам», Аграрна біржа, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Приватного акціонерного товариства «Банк Форум» Ларченко Ірина Миколаївна, про визнання дій протиправними, скасування рішення закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Саприкіна

Судді:

Н. О. Антонюк Н.П. Лященко

С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л.І. Рогач

Д. А. Гудима О.М. Ситнік

О. С. Золотніков О.С. Ткачук

О. Р. Кібенко В.Ю. Уркевич

В. С. Князєв О.Г. Яновська

Л.М.Лобойко