Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 9901/82/19

Провадження № 11-328заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2019 року (суддя Білоус О. В.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання незаконним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати рішення ВРП від 23 серпня 2018 року

№ 2696/0/15-18 «Про відмову у внесенні подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Дзержинського районного суду міста Харкова».

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2019 року позовну заяву залишено без руху на підставі частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) та установлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків, а саме подання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду.

На виконання вимог зазначеної ухвали від 22 лютого 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, на обґрунтування якої зазначила, що вона не мала об`єктивної можливості звернутися до суду із позовом, а саме: в період з 23 серпня 2018 року по 15 лютого 2019 року неодноразово хворіли вона особисто, її дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20 березня 2019 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду та повернув їй позовну заяву, оскільки позивачка подала позовну заяву після закінчення встановленого законом місячного строку звернення до суду, а причини, через які цей строк було пропущено, суд вважає неповажними.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування зазначеної вище ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає, що суд у повному обсязі не встановив усі істотні обставини справи та обмежив їй доступ до правосуддя, чим порушив її права, закріплені в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ВРП заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та наведені на противагу їм аргументи представника ВРП, Велика Палата Верховного Суду переглянула оскаржуване судове рішення і не виявила порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення.

Відмовляючи ОСОБА_1 в поновленні строку звернення до адміністративного суду та повертаючи їй позовну заяву, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що лише в період з 3 по 17 жовтня 2018 року (тобто вже поза межами місячного строку звернення до суду, який закінчився 24 вересня 2018 року) позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні у Міській клінічній багатопрофільній лікарні № 25 Харківської міської ради м. Харкова. Всі інші копії листків непрацездатності, додані до заяви, свідчать про перебування ОСОБА_1 на амбулаторному лікуванні або по догляду за дитиною в домашньому режимі.

Частиною першою статті 5 КАС визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом частини першої статті 122 КАСадміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС).

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС).

Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС встановлено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином, професійна діяльність суддів є публічною службою.

Згідно із частиною першою статті 123 цього Кодексу передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

За частиною другою статті 123 КАС якщо заяву не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З аналізу вказаних законодавчих норм убачається, що у випадку, коли особа вважає, що її права при звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

Оскільки, як зазначив суд першої інстанції, цей спір виник з приводу проходження та звільнення з публічної служби, до спірних відносин підлягає застосуванню місячний строк звернення до адміністративного суду.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З аналізу зазначених вище законодавчих норм убачається, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті на публічну службу, проходженні чи звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому норми КАС не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 оскаржує рішення ВРП від 23 серпня 2018 року. При цьому позивачка не заперечує факту обізнаності про прийняття оскаржуваного рішення ВРП. Отже, строк на його оскарження закінчився 24 вересня 2018 року (23 вересня 2018 року вихідний день).

Позовну заяву до суду подано 15 лютого 2019 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду. При цьому ОСОБА_1 не порушувала питання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2019 року позовну заяву залишено без руху на підставі частини першої статті 123 КАС та установлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків, а саме подання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду.

На виконання вимог зазначеної ухвали від 22 лютого 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, на обґрунтування якої зазначила, що вона не мала об`єктивної можливості звернутися до суду із позовом, а саме: в період з 23 серпня 2018 року по 15 лютого 2019 року неодноразово хворіли вона особисто, її дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, в цей період померла її бабуся, організацією поховання та оформлення паперів займалася саме вона. До того ж, з 26 грудня 2018 року захворіли 2 коти і вона тривалий час займалася їх лікуванням.

Оцінюючи зазначені ОСОБА_1 в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного строку підстави для поновлення цього строку, суд першої інстанції зазначив, що лише в період з 3 по 17 жовтня 2018 року (тобто вже поза межами місячного строку звернення до суду, який закінчився 24 вересня 2018 року) позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні у Міській клінічній багатопрофільній лікарні № 25 Харківської міської ради м. Харкова (копія листка непрацездатності серія АДП № 746381).

Всі інші копії листків непрацездатності, додані до заяви, свідчать про перебування позивачки на амбулаторному лікуванні або по догляду за дитиною в домашньому режимі, що не позбавляло можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права в установлений частиною п`ятою статті 122 КАС строк.

З огляду на це Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, вважаючи, що ОСОБА_1 не навела об`єктивних підстав, які б унеможливили звернення її до суду в межах установленого КАС строку, відмовивши ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, позовну заяву повернув позивачу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними наведені в апеляційній скарзі посилання позивачки на те, що доводи, викладені нею у клопотанні про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, не були в оскаржуваній ухвалі належно оцінені та спростовані.

Велика Палата Верховного Суду встановила, що ОСОБА_1 не надала суду першої інстанції доказів того, що вона вчинила всі необхідні дії, які свідчать про бажання реалізації її процесуальних прав з метою їх захисту.

З огляду на зазначене вище Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги і, відповідно, скасування ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2019 року, оскільки суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 не було наведено об`єктивних підстав, які б унеможливили її звернення до суду в межах встановленого КАС строку. Будь-яких інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачкою не наведено, існування будь-яких перешкод у реалізації нею своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено, а судом не встановлено.

Враховуючи наведене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з положеннями статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду розглянув справу з дотриманням вимог процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 242, 266, 311, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді: Н. О. Антонюк О. С. Золотніков Т. О. Анцупова В. С. Князєв С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко В. В. Британчук Н. П. Лященко Ю. Л. Власов В. В. Пророк М. І. Гриців В. Ю. Уркевич Д. А. Гудима О. Г. Яновська Ж. М. Єленіна