Історія справи

Постанова ВП ВС від 19.06.2019 року у справі №904/4713/18
Ухвала КГС ВП від 24.03.2019 року у справі №904/4713/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/4713/18

Провадження № 12-63гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Кібенко О. Р.,

суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянула в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Покровської міської ради Дніпропетровської області (далі - Міськрада)

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2018 року, постановлену суддею Ліпинським О. В.,

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13 лютого 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі Широбокової Л. П., Подобєда І. М., Орєшкіної Е. В.,

у справі

за позовом Міськради

до фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) Новицького Володимира Станіславовича

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Історія справи

Короткий зміст та підстави позовних вимог

1. 22 жовтня 2018 року Міськрада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій заявила вимогу про зобов`язання Новицького В. С. звільнити земельну ділянку площею 301,95 кв. м, розташовану за адресою: м. Покров, вул. Уральська, 1 , та привести її до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, шляхом знесення забудови.

2. Позивач посилався на самовільне зайняття Новицьким В. С. земельної ділянки та здійснення на ній самочинного будівництва.

Фактичні обставини справи, установлені судами

3. Відповідно до договору купівлі-продажу від 30 грудня 2009 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Автомобіліст» та Новицьким В. С. , останній набув право власності на павільйон їдальні, інв. № 2, позначений на плані літ. «Ю», загальною площею 143,9 кв. м, розташований за адресою: м. Покров, вул. Уральська , 1.

4. За відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 19 жовтня 2018 року право приватної власності на це нерухоме майно зареєстроване за Новицьким В. С. як фізичною особою.

5. Актами обстеження земельної ділянки від 21 й 31 березня та 13 квітня 2016 рокувстановлено факти самовільного зайняття земельної ділянки під прибудовою конструкції, яка примикає до павільйону їдальні, що належить на праві власності Новицькому В. С . Роботи з прибудови виконуються без дозвільних документів невідомими особами, зі слів яких замовником будівництва є Новицький В. С .

6. 30 червня 2016 року складено акт обстеження земельної ділянки, яким установлено, що земельна ділянка на вул. Уральській, 1 у м. Покрові у районі заїзду до АТП використовується Новицьким В. С.для обслуговування павільйону їдальні, інв. № 2 (літ. «Ю») згідно з договором купівлі-продажу цього павільйону від 30 грудня 2009 року. На місцевості встановлено факт самовільної прибудови конструкцій для павільйону їдальні, чим порушено вимоги статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Комісією встановлено факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 501,35 кв. м, з яких 143,9 кв. мпід об`єктом нерухомості, 55,5 кв. м - зацементованої дороги попереду збудованої конструкції, яка слугує для під`їзду та підходу до об`єкта, 301,95 кв. м самовільно збудованої конструкції навколо павільйону їдальні.

7. 19 вересня 2016 року відділом архітектури та інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Міськради складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким установлено факт самочинного будівництва за адресою: м. Покров, вул. Уральська , 1 ; до павільйону їдальні прибудовано одноповерхову споруду прямокутної форми загальною площею 301,95 кв. м; особу забудовника не встановлено; власник павільйону їдальні Новицький В. С. був попереджений телефоном про проведення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, проте у період з 13 вересня 2016 року по 19 вересня 2016 року на об`єкті не з`явився, що унеможливило проведення перевірки; на підставі пункту 10 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, до міського відділу національної поліції направлено лист щодо сприяння в проведенні перевірки та встановлення місцезнаходження особи суб`єкта містобудування з метою притягнення винних правопорушників до відповідальності згідно чинного містобудівного законодавства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 26 грудня 2018 року, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13 лютого 2019 року, на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) закрив провадження у справі у зв`язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

9. Суди послались на те, що відповідач хоч і має статус суб`єкта підприємницької діяльності, проте у спірних відносинах виступає як фізична особа, а отже, цей спір за суб`єктним складом підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

10. 05 березня 2019 року Міськрада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування судових рішень попередніх інстанцій та про передачу справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Скаржник вважає, що спір у цій справі виник із земельних правовідносин між органом місцевого самоврядування та господарюючим суб`єктом - ФОП Новицьким В. С. , оскільки останній на спірній земельній ділянці здійснює підприємницьку діяльність, а отже, такий спір підвідомчий господарському суду.

Доводи інших учасників справи

12. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги

13. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду ухвалою від 21 березня 2019 року відкрила касаційне провадження, а ухвалою від 17 квітня 2019 року на підставі частини шостої статті 302 ГПК України передала справу разом з касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо визначення юрисдикції

14. Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

15. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

16. Державне регулювання та управління у сфері містобудування здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами в порядку, встановленому законодавством (стаття 7 Закону України «Про основи містобудування», стаття 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

17. За змістом положень статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

18. Виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи міських рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (стаття 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

19. Аналіз положень частини першої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у взаємозв`язку з нормами частини першої статті 41 цього ж Закону дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень.

20. Цей припис є обов`язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв`язку з його невиконанням.

21. Орган державного архітектурно-будівельного контролю діє як суб`єкт владних повноважень послідовно, в чітко визначеному порядку. Зокрема, такий орган, наділений контролюючими функціями, видає припис, який є обов`язковим до виконання і може бути оскаржений до суду. Оскільки дії щодо видання припису є публічно-правовими, то й подальше звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта зумовлене правовідносинами публічно-правового характеру.

22. Звертаючись до суду з позовом про знесення об`єкта самочинного будівництва і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних, містобудівних, пожежних, санітарних або інших подібних норм і правил, суб`єкт владних повноважень діє з метою захисту не своїх приватних прав та інтересів, а прав та інтересів громади або невизначеного кола осіб від можливих порушень їхніх прав, а також з метою запобігти можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил.

23. У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 826/8743/15 (провадження № 11-1520апп18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про публічно-правовий характер спору, оскільки він виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізовує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта містобудування; справа за позовом такого суб`єкта владних повноважень, який звернувся до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта на підставі частини першої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» належить до юрисдикції адміністративних судів.

24. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 та 11 квітня 2018 року у справах № 1519/2-787/11 (провадження № 14-48цс18) та № 161/14920/16-а (провадження № 11-251апп18) відповідно, а також 16 жовтня 2018 року у справі № 826/12543/16 (провадження № 11-520апп18).

25. Разом з тим у справі, що розглядається, позов пред`явлено Міськрадою з підстав порушення Новицьким В. С. права власності територіальної громади м. Покров. На думку позивача, дії відповідача із самовільного зайняття земельної ділянки порушують право територіальної громади, як її власника, на самостійне володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою.

26. Тобто цей позов про зобов`язання звільнити земельну ділянку та привести її до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, шляхом знесення забудови обумовлений не реалізацією передбачених законами України повноважень суб`єкта владних повноважень щодо здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а захистом права комунальної власності.

27. Адже здійснення державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності означає обов`язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб`єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а відтак і публічно-правову природу таких правовідносин.

28. Натомість Міськрада в межах наданих їй законами повноважень відповідних рішень, обов`язкових для виконання відповідачем, не приймала, приписів про усунення порушень не видавала, а спір, який є предметом цього судового розгляду, пов`язаний з вирішенням питання щодо звільнення земельної ділянки.

29. Наведене свідчить про приватноправовий характер спірних відносин.

30. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

31. Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (аналогічна норма права закріплена статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

32. За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

33. Предметом спору у цій справі є зобов`язання звільнити земельну ділянку та привести її до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, шляхом знесення забудови.

34. У статтях 25, 26 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

35. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

36. Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

37. Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

38. Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на зайняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

39. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України).

40. Тобто фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

41 . Відповідно до частини першої статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи ФОП у порядку, визначеному законом.

42. Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

43. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).

44. Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

45. Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно із частиною восьмою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» ФОП позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

46. Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації ФОП така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

47. Скаржник стверджує, що Новицький В. С. на самовільно зайнятій ним земельній ділянці здійснює підприємницьку діяльність, а саме розмістив пекарню та магазин продовольчих товарів, продає хлібобулочні вироби та крупи.

48. Однак указані обставини не підтверджені матеріалами справи та не встановлені судами.

49. Натомість у позовній заяві позивач виклав позовну вимогу зобов`язати Новицького В. С. звільнити земельну ділянку площею 301,95 кв. м, розташовану за адресою: м. Покров, вул. Уральська, 1 , та привести її до стану, придатного для використання за цільовим призначенням, шляхом знесення забудови, тобто зобов`язати саме фізичну особу вчинити певні дії.

50. Суди встановили, що власником павільйону їдальні, інв. № 2, позначеного на плані літ. «Ю», загальною площею 143,9 кв. м, розташованого за адресою: м. Покров, вул. Уральська, 1 , є Новицький В. С. на підставі договору купівлі-продажу від 30 грудня 2009 року, а також врахували, що здійснення відповідачем підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці матеріалами справи не підтверджено.

51. У свою чергу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

52. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у цій справі, оскільки власником нежитлового приміщення є Новицький В. С. як фізична особа, а докази здійснення ним будівництва як підприємцем та використання земельної ділянки у господарській діяльності відсутні й такі обставини судами не встановлені. Отже, спір підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Щодо суті касаційної скарги

53. Пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що cуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

54. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК України).

55. Оскільки суди попередніх інстанцій повно і всебічно дослідили фактичні обставини справи та правильно застосували законодавство під час її розгляду, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат

56. Судові витрати за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314-317 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Покровської міської ради Дніпропетровської області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26 грудня 2018 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13 лютого 2019 року у справі № 904/4713/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Р. Кібенко

Судді: Н. О. Антонюк Ж. М. Єленіна

Т. О. Анцупова В. С. Князєв

С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко

В. В. Британчук Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов О. Б. Прокопенко

М. І. Гриців В. В. Пророк

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич

О. Г. Яновська