Історія справи

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 497/1600/18

Провадження № 14-123цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Лященко Н. П.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С. , Князєва В. С. , Лобойка Л. М. , Прокопенка О. Б. , Рогач Л. І. , Саприкіної І. В. , Ситнік О. М. , Уркевича В. Ю. , Яновської О. Г. ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Кара Дон» на ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 21 вересня 2018 року (суддя Кравцова А. В.) та постанову Апеляційного суду Одеської області від 3 грудня 2018 року (судді Кравець Ю. І., Журавльов О. Г., Комлева О. С.) у цивільній справі за позовом Приватного підприємства «Кара Дон» до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Прогрес Владичень», треті особи: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , про відновлення становища, яке існувало до порушення,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2018 року Приватне підприємство «Кара Дон» (далі - ПП «Кара Дон») звернулося з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Прогрес Владичень» (далі - СВК «Прогрес Владичень»), треті особи: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , про відновлення становища, яке існувало до порушення. Позивач просив відновити становище ПП «Кара Дон», яке існувало до винесення наказу Міністерства юстиції України № 1261/5 від 14 квітня 2017 року, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і відновлення чинності рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу).

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що внаслідок винесення оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України № 1261/5 від 14 квітня 2017 року він позбувся державної реєстрації орендованих ним земельних ділянок унаслідок подальшої реєстрації на них речових прав емфітевзису на користь СВК «Прогрес Владичень» у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в результаті чого відновлення становища до винесення вищевказаного наказу Міністерства юстиції України у позасудовий спосіб стало неможливим.

Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 21 вересня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 3 грудня 2018 року,відмовлено у відкритті провадження у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що на підставі положень статті 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) позивач наділений правом визначати особу, яка є відповідачем. В указаному позові позивач (юридична особа) визначив відповідачем юридичну особу. Зі змісту позовних вимог убачається, що спір у справі стосується не виключно проведення державної реєстрації права власності, а й підстав набуття такого права та є спором про право. Спір стосується лише права на господарювання і користування майном між двома юридичними особами та відновлення цього права внаслідок правильної його реєстрації державним реєстраційним органом. Таким чином, спірні правовідносини виникли між двома юридичними особами (суб`єктами господарювання) щодо права здійснювати господарську діяльність на спірних земельних ділянках та підлягають розгляду за правилами господарського судочинства. Крім того, суди вказали на те, що цей спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

У грудні 2018 року ПП «Кара Дон» подало касаційну скаргу, підписану його представником Кв ітіним Р. В. , у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу мотивовано, зокрема, тим, що позов, предметом якого є скасування рішень державних реєстраторів для відновлення порушеного права, є цивільно-правовим. Предмет спору безпосередньо стосується прав та обов`язків фізичних осіб, а тому спір не має господарського характеру і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У лютому 2019 року СВК «Прогрес Владичень» надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін. Відзив мотивовано безпідставністю та необґрунтованістю наведених у касаційній скарзі доводів. Крім того, відповідач зазначив, що позивач уже звертався з аналогічними вимоги до суду, за результатами розгляду яких прийнято рішення, яке набрало чинності (справа № 826/5575/17).

Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 27 лютого 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки касаційна скарга містить доводи щодо порушення судами правил суб`єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2019 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною третьою статті 400 ЦПК України встановлено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У цій справі позивач звернувся з вимогами до СВК «Прогрес Владичень», треті особи: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , про відновлення становища ПП «Кара Дон», яке існувало до винесення наказу Міністерства юстиції України № 1261/5 від 14 квітня 2017 року, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і відновлення чинності рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що зазначені вимоги вже були предметом розгляду суду.

У квітні 2017 року ПП «Кара Дон» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України, державних реєстраторів Одеської філії Державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Мельник Т. І., Заболотного О . О ., Іскрова О . В., треті особи - СВК «Прогрес Владичень», приватний нотаріус Болградського районного нотаріального округу Одеської області Агбун М. І., у якому просив суд: визнати протиправним та скасувати висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 14 квітня 2017 року; визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1261/5 від 14 квітня 2017 року; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відновити дію рішень про державну реєстрацію прав на земельні ділянки за ПП «Кара Дон» (справа № 826/5575/17).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 жовтня 2017 року у справі № 826/5575/17 позовні вимоги ПП «Кара Дон» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 14 квітня 2017 року № 1261/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень». Скасовано рішення державних реєстраторів Мельник Т. І. , Заболотного О. О. та Іскрова О. В. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ПП «Кара Дон» та прийнято в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 жовтня 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 квітня 2018 року судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасовано, а позовні вимоги ПП «Кара Дон» задоволено частково. Визнано наказ Міністерства юстиції України № 1261/5 від 14 квітня 2017 року протиправним та скасовано його. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, про відмову у відкритті провадження в справі, при цьому мотиви судів щодо відмови є помилковими.

Згідно із частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно із частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних підстав.

Ураховуючи викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, прийняв правильне рішення про відмову у відкритті провадження в справі, при цьому неправильно застосував норми права. А тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, змінивши мотивувальні частини ухвалиБолградського районного суду Одеської області від 21 вересня 2018 року та постанови Апеляційного суду Одеської області від 3 грудня 2018 року, виклавши їх в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 402-404, 406, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Кара Дон» задовольнити частково.

Ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 21 вересня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 3 грудня 2018 року змінити в мотивувальній частині, виклавши в редакції цієї постанови. В іншій частині ухвалу Болградського районного суду Одеської області від 21вересня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 3 грудня2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. П. Лященко Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко В. В. Британчук Л. І . Рогач Д. А . Гудима І. В . Саприкіна О. С . Золотніков О. М . Ситнік В . С. Князєв В. Ю. Уркевич О. Г. Яновська