Історія справи

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 826/10475/17

Провадження № 11-694апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ПрокопенкаО.Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів» Хохича Руслана Вікторовича (далі - держаний реєстратор), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» (далі - ТОВ «Кей-колект»), про зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 грудня 2017 року (суддя Смолій І. В.), залишену без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року (судді Троян Н. М., Бужак Н. П., Твердохліб В. А.),

УСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до державного реєстратора, третя особа - ТОВ «Кей-колект», в якому просила визнати незаконною та скасувати вчинену державним реєстратором державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-колект» на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що державний реєстратор, вчиняючи вказані реєстраційні дії, не дотримався вимог законів України від 5 червня 2003 року № 898-ІV «Про іпотеку», від 1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» та без необхідних підстав для проведення державної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 5 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року, на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення; далі - КАС) закрив провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора, третя особа - ТОВ «Кей-колект», про зобов'язання вчинити дії.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку з невиконанням умов цивільно-правової угоди, а тому спір у справі не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин та має вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки оскаржуються дії державного реєстратора як суб'єкта владних повноважень щодо реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «Кей-колект».

У відзиві на касаційну скаргу позивача представник третьої особи - ТОВ «Кей-колект» просить залишити скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а судові рішення без змін. Представник третьої особи зазначає, що у справі наявний спір про право на об'єкт нерухомого майна, щодо якого вчинено державну реєстрацію, тому позовні вимоги підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. На обґрунтування своїх доводів представник третьої особи посилається на практику Великої Палати Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 21, 28 березня, 4, 11, 17 квітня 2018 року (справи № 802/1792/17-а, 826/14433/16, 817/1048/16, 826/366/16, 815/6956/15, провадження № 11-109апп18, 11-131апп18, 11-202апп18, 11-96апп18, 11-192апп19 відповідно).

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20 квітня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3

5 червня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС.

Відповідно до цієї норми справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Оскільки в касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення у зв'язку з порушенням правил предметної юрисдикції, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 22 червня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС.

Перевіривши обґрунтованість рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах наведених у касаційній скарзі доводів про недотримання цим судом правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Суди попередніх інстанцій установили, що 11 грудня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 як позичальником укладено договір про надання споживчого кредиту № 11085393000/2, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику, а позичальник - прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит в іноземній валюті в розмірі 75 000 доларів США.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором того ж дня між банком як іпотекодержателем та позичальником як іпотекодавцем укладено договір іпотеки № НОМЕР_1, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за реєстраційним № 8379.

У подальшому ТОВ «Кей-колект» на адресу ОСОБА_3 направило вимогу від 4 лютого 2016 № 733625/W3 про усунення порушень основного зобов'язання, у якій повідомило, що придбало право вимоги заборгованості на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та вимагає сплатити на користь ТОВ «Кей-колект» заборгованість за кредитним договором протягом тридцяти днів з моменту отримання вимоги. Крім того, ТОВ «Кей-колект» повідомило, що в разі невиконання вимоги має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

28 липня 2017 року державним реєстратором прийнято оскаржуване рішення, яким право власності на квартиру зареєстровано за ТОВ «Кей-колект», інформацію про що внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Вважаючи таке рішення порушенням своїх прав з боку відповідача, з метою їх відновлення ОСОБА_3 звернулася за захистом до суду.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК у редакції, чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Ураховуючи те, що спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного та іпотечного), Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що цей спір є не публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних відносинах викладений у постановах ВеликоїПалати Верховного Суду від 11 та 17 квітня, 15 травня 2018 року (справи № 826/366/16, 815/6956, 826/2691/16, провадження № 11-96апп18, 11-192апп18, 11-351апп18 відповідно).

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 КАС (у цій самій редакції) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене касаційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року - без змін.

Керуючись статтями 243, 341, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 5 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. ПрокопенкоСудді: Н.О. Антонюк В.С. Князєв С. В. БакулінаЛ.М. Лобойко В. В. БританчукН.П. Лященко Д. А. ГудимаЛ.І. Рогач В. І. ДанішевськаІ.В. Саприкіна О.С. ЗолотніковО.М. Ситнік О. Р. КібенкоВ.Ю. Уркевич