Історія справи

Постанова ВП ВС від 12.12.2018 року у справі №591/1272/18
Ухвала КЦС ВП від 05.08.2018 року у справі №591/1272/18

Постанова

Іменем України

12 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 591/1272/18

Провадження № 14-510 цс 18

ВеликаПалата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - ГудимиД.А.,

суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства (далі також - ПАТ) «Банк Михайлівський» (далі також - уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд) про визнання права на отримання відшкодування коштів за вкладом та зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою позивача на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 4 травня 2018 року, постановлену суддею Сидоренко А. П., і постанову Апеляційного суду Сумської області від 13 червня 2018 року, прийняту колегією суддів судової палати у цивільних справах у складі КриворотенкаВ.І., БіляєвоїО.М., ЛевченкоТ.А.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_3,

відповідачі: уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 13 березня 2018 року позивач звернувся до уповноваженої особи та Фонду з позовом, в якому просив:

1.1. Визнати за ним право на отримання відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі - Закон) на суму 90 847,15 грн;

1.2. Зобов'язати уповноважену особу подати до Фонду додаткову інформацію відносно позивача, включивши його поточний рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайлівський» до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням суми, що має бути відшкодованою, у розмірі 90 847,15 грн (далі - додаткова інформація);

1.3. Зобов'язати Фонд внести зміни до реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, доповнивши реєстр поточним рахунком № НОМЕР_1, який належить позивачу, із визначеннями суми, що має бути відшкодованою, у розмірі 90 847,15 грн.

2. Мотивував позов такими обставинами:

2.1. 5 травня 2016 року позивач уклав з ПАТ «Банк Михайлівський» договір банківського рахунку «поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» № 980-019-000002496.

2.2. На підставі цього договору ПАТ «Банк Михайлівський» відкрив позивачеві поточний рахунок № НОМЕР_1, який використовувався для розміщення коштів, наданих у позику Товариству з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Інвестиційно-розрахунковий центр», для безготівкових зарахувань відсотків від депозитів і повернення коштів з депозитних рахунків.

2.3. 5 травня 2016 року позивач уклав із ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» договір № 980-019-000233165 з назвою «Суперкапітал (Новий) з виплатою процентів щомісячно» про передання вказаному товариству у позику 90 000 грн.

2.4. 19 травня 2016 року на виконання умов договору, укладеного з ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», на поточний рахунок позивача надійшли кошти у сумі 90 000 грн (повернення позики) та 847,15 грн (проценти).

2.5. 23 травня 2016 року на підставі рішення Національного банку України (далі - НБУ) № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» від тієї ж дати Виконавча дирекція Фонду прийняла рішення № 812 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора», яким розпочала процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року. Після цього строк тимчасової адміністрації продовжувався. Процедура ліквідації триває.

2.6. Отримати розміщені кошти позивач не може, оскільки уповноважена особа не визнає його право на гарантоване відшкодування на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 4 травня 2018 року Зарічний районний суд м. Суми постановив ухвалу, якою закрив провадження у справі.

4. Мотивував тим, що спір не може розглядатися за правилами цивільного судочинства з огляду на те, що Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин, і відповідно до його приписів Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб. Тому суд першої інстанції вважав, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

5. 13 червня 2018 року Апеляційний суд Сумської області ухвалив постанову, якою ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

6. Суд апеляційної інстанції повністю погодився з доводами суду першої інстанції про належність цього спору до юрисдикції адміністративного суду та вважав, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим і стосується виконання владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 6 липня 2018 року позивач подав касаційну скаргу на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 4 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 13 червня 2018 року.

8. Просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розглядуз огляду на порушення судами норм процесуального права.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

9. 10 жовтня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

10. Обґрунтував ухвалу тим, що позивач оскаржує ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 4 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 13 червня 2018 року з підстав порушення правил суб'єктної юрисдикції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11. Позивач стверджує, що спір між сторонами є приватноправовим і має розглядатися за правилами цивільного судочинства. Просить застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 910/17448/16, в якій суд розмежував спори публічно-правового характеру, в яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, та спори, в яких цей суб'єкт є учасником приватноправових відносин.

(2) Позиція відповідачів

12. У вересні 2018 року уповноважена особа подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення. Вказує, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів. Мотивує свої доводи висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 і від 6 червня 2018 року у справі № 804/15159/15.

13. Фонд відзиву на касаційну скаргу не подав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

14. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

15. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

16. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції Закону № 2147-VIII юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

17. Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України); суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

18. Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.

19. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

20. Закон установлює правові, фінансові й організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулює відносини між Фондом, банками, НБУ, визначає повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

21. Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.

22. Згідно з частиною другою статті 6 Закону Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

23. Перелік функцій, що їх виконує Фонд, наведений у частині другій статті 4 Закону, згідно з якою Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює, зокрема, заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 вказаної частини).

24. Отже, Фонд створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснює у цій сфері нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

25. Відповідно до частини першої статті 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

26. Частиною другою статті 26 Закону передбачено, що вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.

27. Уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина перша статті 27 Закону).

28. Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення ним банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду (частина третя статті 27 Закону).

29. Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500 000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина перша статті 28 Закону).

30. Велика Палата Верховного Суду вважає, що правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер.

31. У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду, незалежно від перебігу процедури ліквідації банку, продажу його майна. А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.

32. Отже, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов'язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. А тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16, від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16, від 6 червня 2018 року у справах № П/811/3526/15, № 813/6392/15, № 818/377/16, № 804/15159/15, № 815/863/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 127/25132/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 592/13020/17). З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхиляє як необґрунтовані доводи позивача про відсутність публічно-правових відносин між ним і Фондом.

33. Спір щодо включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів і про стягнення за договором банківського вкладу коштів, що перевищують граничну суму відшкодування, є приватноправовим і залежно від суб'єктного складу має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства. Фонд (його уповноважена особа) у таких правовідносинах виконує не владні управлінські функції, а здійснює представництво інтересів банку-відповідача як сторони відповідного договору (див. висновки ВеликоїПалати Верховного Суду, викладені у постановах від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, від 23 травня 2018 року у справі № 811/568/16 тощо).

34. Предметом спору у цій справі є визнання права позивача на стягнення з Фонду у межах встановленого законом граничного розміру відшкодування 90 847,15 грн за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський», зобов'язання уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію, а Фонду - внести відповідні зміни до реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою переліку рахунків.

35. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає необґрунтованими заперечення позивача щодо юрисдикції спору та погоджується з висновком судів першої й апеляційної інстанцій і доводами уповноваженої особи про те, що ця справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

36. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає безпідставними доводи позивача щодо необхідності застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 910/17448/16. У тій справі позивач звернувся з позовом до уповноваженої особи та Фонду про визнання недійсним рішення уповноваженої особи про визнання нікчемними правочинів. Оскільки позивач оскаржував дії уповноваженої особи не як суб'єкта владних повноважень, а як органу управління банком, який здійснює заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та грошових коштів, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що такий спір не є публічно-правовим, і вказала, що з огляду на суть позовних вимог відповідачем у такій справі фактично є банк в особі уповноваженої особи, а не сама уповноважена особа чи Фонд.

37. Натомість, у справі № 591/1272/18 позивач звернувся до уповноваженої особи та Фонду з іншими вимогами - про визнання права на отримання відшкодування коштів за вкладом і зобов'язання вчинити дії щодо подання до Фонду додаткової інформації про позивача та внесення змін до реєстру відшкодувань вкладникам для здійснення виплат. У цих правовідносинах Фонд виконує владні управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у позивача виникли майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.

38. Крім того, Велика Палата Верховного Суду щодо вимог, які поставлені до уповноваженої особи Фонду, звертає увагу на таке:

38.1. Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку(пункт 17 частини першої статті 2 Закону).

38.2. Уповноважена особа Фонду діє від імені банку в межах повноважень Фонду (частина третя статті 37 Закону).

38.3. Уповноважена особа Фонду у своїй діяльності підзвітна Фонду, який несе відповідальність за дії уповноваженої особи Фонду щодо процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку (частина восьма статті 35 Закону).

38.4. Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

38.5. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина третя статті 58 ЦПК України).

38.6. Оскільки уповноважена особа Фонду є працівником Фонду та діє від імені банку в межах повноважень Фонду, така особа у цивільному процесі за позовом до банку може виступати представником банку та не має самостійної процесуальної дієздатності(див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 84-93 постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 559/1777/15-ц, а також у пунктах 56-63 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 383/2/17). Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що до уповноваженої особи Фонду вимоги позивача звернені бути не можуть.

38.7. У цивільному процесі уповноважена особа Фонду є неналежним відповідачем у справах як за позовом до Фонду, працівником якого є ця особа, так і за позовом до банку, від імені якого в межах повноважень Фонду вона діє.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

39. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

40. Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

41. Зважаючи на надану оцінку аргументам учасників справи та висновкам судів першої й апеляційної інстанцій, Велика Палата Верховного Суду вважає касаційну скаргу необґрунтованою та доходить висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили по суті правильні рішення. Отже, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 4 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 13 червня 2018 року - без змін.

(2.2) Щодо судових витрат

42. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на позивача.

Керуючись частиною першою статті 400, пунктом 1 частини першої статті 409, статтями 410, 416, 418, 419 ЦПК України, ВеликаПалата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргуОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 4 травня 2018 року й постанову Апеляційного суду Сумської області від 13 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д.А.ГудимаСудді:Н.О.АнтонюкН.П.Лященко С.В.БакулінаО.Б.Прокопенко В.В.БританчукЛ.І.Рогач О.С.ЗолотніковІ.В.Саприкіна О.Р.КібенкоО.М.Ситнік В.С.КнязєвВ.Ю.Уркевич Л.М.ЛобойкоО.Г.Яновська