Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 804/2877/17

Провадження № 11-287апп19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібєнко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О.С., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська (далі - КЕВ м. Дніпропетровська) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2017 року (суддя Сліпець Н. Є.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року (судді Баранник Н. П., Дурасова Ю. В., Щербак А. А.),

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративним позовом, у якому просили:

- скасувати рішення начальника КЕВ м. Дніпропетровська від 10 серпня 2016 року № 2982, згідно з яким відмовлено у забезпеченні родини майора запасу ОСОБА_1 службовим житлом, оренди житла, з фондів та за рахунок Міністерства оборони України;

- зобов`язати КЕВ м. Дніпропетровська, Дніпропетровський військовий комісаріат забезпечити ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 службовим житловим приміщенням, а в разі відсутності службового житлового фонду - орендувати житло відповідно до вимог чинного законодавства до дня забезпечення вищевказаних осіб житловим приміщенням для постійного проживання;

- зобов`язати КЕВ м. Дніпропетровська протягом одного місяця з дня набрання законної сили рішенням суду надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 13 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року, відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду.

Рішення судів мотивовані тим, що правовідносини, які виникли між сторонами, за своїм змістом носять цивільно-правовий характер, оскільки виникли із житлових відносин та пов`язані з набуттям службового житла в користування. Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неможливість розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись із судовими рішеннями, ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати. Касаційна скарга, серед іншого, мотивована помилковістю висновку суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, адже, на переконання позивача, ця справа за суб`єктним складом сторін належить до юрисдикції адміністративних судів.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 20 березня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 2 квітня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції установив, що рішенням начальника КЕВ м. Дніпропетровська від 10 серпня 2016 року № 2982 відмовлено: в забезпеченні родини майора запасу ОСОБА_1 службовим житлом, а також в оренді житла з фондів та за рахунок Міністерства оборони України; зобов`язані КЕВ м. Дніпропетровська, Дніпропетровського військового комісаріату в забезпеченні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 службовим житловим приміщенням, а в разі відсутності службового житлового фонду - орендуванні житлі відповідно до вимог чинного законодавства до дня забезпечення цих осіб житловим приміщенням для постійного проживання.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, якщо не зазначено інше) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

З матеріалів справи убачається, що позивачі звернулися до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачем права на отримання житла. Отже, цей позов поданий на поновлення прав позивачів у сфері житлових відносин.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Оскільки спірні правовідносини пов`язані із забезпеченням житлом позивачів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, позаяк у такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, отже, такий спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, а пов`язаний з вирішенням питання щодо права на житло.

Велика Палата Верховного Суду вже робила висновки щодо застосування норм права у спірних правовідносинах у цій категорії спорів, зокрема у справі № 806/104/16 (постанова від 18 квітня 2018 року № 11-166апп18).

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 року у справі № 6-14цс16.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки оскаржувані судові рішення прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків суду скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 341, 345, 350, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2017 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко

Судді: Н. О. Антонюк О. Р. Кібенко

Т. О. Анцупова В. С. Князєв

С. В. Бакуліна Л. М. Лобойко

В. В. Британчук Н. П. Лященко

Ю. Л. Власов В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

Д. А. Гудима О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

О. С. Золотніков О. Г. Яновська