Історія справи

Постанова ВП ВС від 17.03.2020 року у справі №9901/740/18
Ухвала ВП ВС від 23.09.2019 року у справі №9901/740/18
Ухвала КАС ВП від 22.08.2018 року у справі №9901/740/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року

м. Київ

Справа № 9901/740/18

Провадження № 11-557заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого Князєва В. С.,

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Сороки Л. П.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року (судді Анцупова Т. О., Гриців М. І., Коваленко Н. В., Кравчук В. М., Стародуб О. П.) у справі № 9901/740/18 за позовом ОСОБА_1 до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (правонаступник Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія)) про визнання протиправним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до КДКП, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 04 липня 2018 року № 301дп-18 «Про накладення дисциплінарного стягнення щодо заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 та прокурора цієї ж прокуратури ОСОБА_2 » в частині накладення на заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів прокуратури.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем без повного та всебічного дослідження обставин справи, незважаючи на відсутність відомостей, які «поза всяким розумним сумнівом» доводять його вину.

3. Позивач указав, що висновки КДКП щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності були зроблені виключно внаслідок вибіркового вивчення лише окремих матеріалів кримінального провадження щодо нього. При цьому показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та підозрюваного (наразі вже обвинуваченого) ОСОБА_2 не є доказами ані для цілей кримінального судочинства, ані тим більше для цілей адміністративного судочинства чи дисциплінарного провадження.

4. На думку позивача, під час здійснення щодо нього дисциплінарного провадження він був обмежений у можливості в повній мірі обґрунтувати вчинення щодо нього провокації злочину, оскільки був позбавлений Комісією можливості взяти участь в її засіданні, на якому було прийнято оскаржуване рішення.

5. ОСОБА_1 також зазначив, що під час прийняття рішення в дисциплінарному провадженні щодо нього відповідач без належної аргументації відійшов від власних стандартів та практики розгляду справ зі схожими фактичними обставинами, чим порушив принципи недискримінації та неупередженості.

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

6. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 25 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовив.

7. Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з висновками КДКП щодо встановлення факту вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку (одноразового грубого порушення правил прокурорської етики), а отже, і наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 6 частини першої статті 43 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1697-VII), оскільки під час досудового розслідування в межах кримінального провадження № 42017000000003519, зокрема даними розсекречених негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НРСД), та під час службового розслідування (перевірки) встановлено, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 як представником (посередником) ОСОБА_4 упродовж листопада - грудня 2017 року відбулися зустрічі та розмови стосовно вирішення питання про можливість відшкодування останньою потерпілій у зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_5 матеріальних збитків та непритягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності. ОСОБА_1 , який не здійснював процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12016080140006001, упродовж листопада - грудня 2017 року обговорював перебіг цього провадження з ОСОБА_5 , що підтверджується скрін-шотами переписки між нею та ОСОБА_1 у програмі «Viber», а відтак спілкування ОСОБА_1 з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відбулось поза межами службових відносин та з використанням службового становища з боку позивача.

8. При цьому за висновком суду першої інстанції, приймаючи рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, Комісія врахувала характер діяння, зокрема те, що вчинені ОСОБА_1 дії викликали негативний суспільний резонанс, що підтверджується відповідними публікаціями в засобах масової інформації, а також правильно застосовувала до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з органів прокуратури.

Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог

9. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що на порушення вимог статті 47 Закону № 1697-VII суд першої інстанції не виявив порушення КДКП права позивача на захист й участь у процесі прийняття оскаржуваного рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та накладення стягнення у виді звільнення з органів прокуратури. Позивач звертає увагу, що повідомлення про час та місце проведення засідання відповідач надіслав йому за дев`ять днів до дня його проведення (було здано у відділення поштового зв`язку 25 червня 2018 року), що не узгоджується з положеннями частини першої статті 47 Закону № 1697-VII, та одержано ним 05 липня 2018 року за місцем роботи, тобто на наступний день після засідання КДКП. На думку скаржника, він був позбавлений права не просто надати пояснення, а права на захист, права взяти активну участь у засіданні Комісії, заявляти клопотання, подавати докази, скористатися правничою допомогою шляхом залучення представника, тобто доводити свою невинуватість на засадах змагальності.

10. ОСОБА_1 також указав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині того, що гарантована статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи у кримінально-правовому сенсі, а відтак зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження. На думку позивача, ці висновки суперечать статті 3, частині п`ятій статті 47 Закону № 1697-VII та пунктам 7, 118 Положення про порядок роботи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Положення), відповідно до яких одним із принципів роботи Комісії є презумпція невинуватості.

11. Крім цього, ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції, розглянувши 25 квітня 2019 року справу за його відсутності, порушив право позивача на захист та принцип змагальності, оскільки він планував заявити клопотання про допит як свідка члена Комісії ОСОБА_6 , який склав висновок про відсутність у діях позивача дисциплінарного проступку. До того ж позивач не направляв заяви про розгляд справи за його відсутності або про відкладення судового засідання, а приїхати вчасно не зміг з незалежних від нього причин.

12. На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Рух апеляційної скарги

13. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 15 серпня 2019 року поновила ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року, відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вказане судове рішення, а ухвалою від 18 вересня 2019 року призначила справу до розгляду в судовому засіданні.

Позиція учасників справи щодо апеляційної скарги

14. 19 вересня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду від КДКП надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. На думку КДКП, при обранні ОСОБА_1 виду дисциплінарного стягнення Комісія врахувала характер проступку, його наслідки, особу прокурора й ступінь його вини та інші обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

15. Позивач у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній підстав.

16. Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

17. ОСОБА_1 з жовтня 2002 року працює в органах прокуратури. З 15 грудня 2015 року (наказ прокурора Запорізької області від 15 грудня 2015 року № 696к) позивач обіймає посаду заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області.

18. 23 лютого 2018 року до КДКП надійшла дисциплінарна скарга Прокуратури Запорізької області про вчинення заступником керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

19. Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження вказана дисциплінарна скарга розподілена члену Комісії ОСОБА_6 , який 27 лютого 2018 року прийняв рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 11/2/4-314дс-65дп-18 щодо ОСОБА_1 .

20. У подальшому, 15 березня 2018 року, до КДКП надійшла аналогічна дисциплінарна скарга з Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України.

21. Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження зазначену вище дисциплінарну скаргу розподілено члену Комісії ОСОБА_6 , який 16 березня 2018 року прийняв рішення про відкриття щодо прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного провадження, якому присвоєно № 11/2/4-415дс-78дп-18.

22. Рішенням КДКП від 21 березня 2018 року за № 119дп-18 дисциплінарні провадження № 11/2/4-314дс-65дп-18 та № 11/2/4-415дс-78дп-18 об`єднано в одне провадження, якому присвоєно № 11/2/4-314дс-65дп-18.

23. У зазначених дисциплінарних скаргах їх автори зазначали, що заступник керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1. та прокурор цієї ж прокуратури ОСОБА_2 , діючи за попередньою змовою, вимагали і отримали неправомірну вигоду за прийняття рішення в кримінальному провадженні № 12016080140006001 про непритягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності.

24. Зокрема, у дисциплінарних скаргах зазначається, що для цього ОСОБА_2 вступив у позаслужбові стосунки з підозрюваною ОСОБА_4 за посередництва її знайомого ОСОБА_3 , з яким прокурори обговорювали питання про передачу їм неправомірної вигоди в розмірі 1500 доларів США за те, що ОСОБА_4 не буде притягнута до кримінальної відповідальності за злочин, передбачений частиною першою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України), і подальше закриття провадження в цій справі.

25. 13 грудня 2017 року близько 16 год ОСОБА_2 за попередньою змовою зі своїм керівником ОСОБА_1 у приміщенні свого службового кабінету під час розмови з ОСОБА_3 показав останньому на робочому комп`ютері повідомлення про підозру ОСОБА_4 та при цьому повідомив про його вручення останній у разі, якщо ОСОБА_4 до 22 грудня 2018 року не відшкодує потерпілій ОСОБА_5 завдані матеріальні збитки. Водночас ОСОБА_2 наголосив на необхідності надати неправомірну вигоду у розмірі 1500 доларів США за непритягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності та подальше закриття цього кримінального провадження.

26. 20 грудня 2017 року близько 14 год 50 хв ОСОБА_1 у приміщенні свого службового кабінету, отримавши від ОСОБА_3 розписки потерпілої ОСОБА_5 про відшкодування завданої їй шкоди, повідомив ОСОБА_3 про необхідність надання прокурору ОСОБА_2 неправомірної вигоди у сумі 1500 доларів США.

27. Того ж дня близько 15 год на сходах четвертого поверху Мелітопольської місцевої прокуратури ОСОБА_2 . отримав від ОСОБА_3 для себе та ОСОБА_1 неправомірну вигоду у розмірі 1500 доларів США.

28. Після того як ОСОБА_2 одержав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду, його та ОСОБА_1 затримали слідчі Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України.

29. На думку скаржників, прокурори ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили дисциплінарні проступки, передбачені пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора, підривають авторитет органів прокуратури і викликають сумнів у об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

30. У дисциплінарних скаргах також зазначено, що протоколами оглядів матеріалів, які здобуто під час проведення НСРД у ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000003519 за частиною третьою статті 368 КК України, підтверджується факт позаслужбових стосунків заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 з підозрюваною у кримінальному провадженні № 12016080140006001 ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , що виразилося в обговоренні питання щодо отримання неправомірної вигоди в розмірі 1500 доларів США за її непритягнення до кримінальної відповідальності та подальше закриття кримінального провадження.

31. Вказані обставини, на думку скаржників, свідчать про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 19, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Кодекс професійної етики).

32. 23 квітня 2018 року за результатами перевірки дисциплінарних скарг член КДКП ОСОБА_6 склав висновок про відсутність у діях прокурора ОСОБА_1 ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 5 (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості) і пунктом 6 (систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики) частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

33. Разом із цим Комісія дійшла висновку, що в діях прокурора ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, - одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

34. КДКП рішенням від 04 липня 2018 року № 301дп-18 за результатами розгляду висновку про відсутність ознак дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_1 у дисциплінарному провадженні № 11/2/4-770дс-164дп-18 притягнула позивача до дисциплінарної відповідальності та наклала на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

35. Вказане рішення мотивоване тим, що заступник керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 разом зі своїм підлеглим - прокурором цієї ж прокуратури ОСОБА_2 , діючи умисно, з метою особистого протиправного збагачення, з корисливих мотивів, упродовж листопада - грудня 2017 року вступили у позаслужбові стосунки із ОСОБА_3 , що проявилися у вимаганні від останнього як посередника неправомірної вигоди у розмірі 1500 доларів США за непритягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12016080140006001, що викликало негативний суспільний резонанс.

36. Обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні цього проступку, Комісія послалася на такі документи:

- висновок про результати службової перевірки стосовно прокурорів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) від 11 листопада 2016 року № 12016080140006001;

- копію постанови про призначення прокурора у кримінальному провадженні;

- копію витягу з ЄРДР від 06 листопада 2017 року № 42017000000003519;

- копію протоколу про прийняття заяви ОСОБА_4 про вчинене кримінальне правопорушення від 06 листопада 2017 року;

- копію протоколу огляду місця події від 20 грудня 2017 року - приміщення Мелітопольської місцевої прокуратури;

- копію протоколів допиту свідків ОСОБА_4 від 06 листопада 2018 року, ОСОБА_3 від 08 грудня 2017 року, ОСОБА_5 від 20 грудня 2017 року, ОСОБА_4 від 20 грудня 2017 року, ОСОБА_3 від 20 грудня 2017 року;

- копію протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 19 квітня 2018 року;

- копію протоколу огляду відеозапису зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що мала місце 16 листопада 2017 року;

- копію протоколу огляду відеозапису зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , що мала місце 20 листопада 2017 року;

- копію протоколу огляду відеозапису зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що мала місце 20 листопада 2017 року;

- копію протоколу огляду відеозапису зустрічі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ;

- копію протоколу огляду відеозапису зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що мала місце 22 листопада 2017 року;

- копію протоколу огляду відеозапису зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що мала місце 13 грудня 2017 року;

- копію протоколу огляду відеозапису зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що мала місце 14 грудня 2017 року;

- копію протоколу огляду відеозапису зустрічі ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , що мала місце 18 грудня 2017 року;

- копію протоколу огляду відеозапису зустрічі ОСОБА_3 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що мала місце 20 грудня 2017 року;

- роздруківки повідомлень інтернет-видань з приводу затримання заступника керівника Мелітопольської місцевої прокуратури та процесуального керівника.

37. Вважаючи рішення Комісії від 04 липня 2018 року № 301дп-18 протиправним, позивач оскаржив його до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

38. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

39. Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

40. Порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора врегульовано Законом № 1697-VII.

41. На підставі частини першої статті 44 вказаного Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дисциплінарне провадження здійснюється КДКП.

42. Відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Ця процедура передбачає: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

43. Частинами четвертою та десятою статті 46 Закону № 1697-VII визначено, що після відкриття дисциплінарного провадження член Комісії проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки.

Член Комісії за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

44. Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Комісії. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а в разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання КДКП має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.

45. Згідно із частиною третьою цієї статті висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з`явився на засідання, не повідомивши про причини неявки; 3) не з`явився на засідання повторно. Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає Комісія.

46. Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні Комісії заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб (частина п`ята статті 47 Закону № 1697-VII).

47. Згідно із частиною першою статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

48. Частиною першою статті 49 Закону № 1697-VII передбачено, що на прокурора можуть бути накладені такі види дисциплінарних стягнень: догана; заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); звільнення з посади в органах прокуратури.

49. За результатами дисциплінарного провадження КДКП може прийняти рішення про неможливість подальшого перебування особи на посаді прокурора (крім Генерального прокурора), у разі якщо дисциплінарний проступок, вчинений прокурором, має характер грубого порушення (пункт 1 частини четвертої статті 49 Закону № 1697-VII).

50. Відповідно до частини третьої статті 48 указаного Закону при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

51. Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення (частина перша статті 50 Закону № 1697-VII).

52. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погодився з висновком Комісії про наявність у діях прокурора ОСОБА_1 ознак складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII,у зв`язку із установленими фактами зустрічей прокурора з ОСОБА_3 та переписки прокурора з ОСОБА_5 упродовж листопада - грудня 2017 року про перебіг кримінального провадження № 12016080140006001, у якому він не здійснював процесуальне керівництво.

53. Також суд визнав обґрунтованим висновок КДКП, що вчинені ОСОБА_1 дії викликали негативний суспільний резонанс, що підтверджується відповідними публікаціями у засобах масової інформації, такі дії прокурора мають характер грубого порушення правил прокурорської етики, а відтак застосування дисциплінарного стягнення до позивача у виді звільнення з посади в органах прокуратури є пропорційним вчиненому.

54. Водночас позивач стверджує про помилковість таких висновків, посилаючись на те, що зустрічі між ним та ОСОБА_3 дійсно були, оскільки останній провокував його на вчинення кримінального правопорушення, однак кожного разу позивач казав йому, що процесуальним керівником - прокурором у кримінальному провадженні № 12016080140006001 є ОСОБА_2 та всі питання щодо цього провадження необхідно вирішувати з ним, питання ж про відшкодування збитків потерпілій ОСОБА_5 та закриття кримінального провадження він з ОСОБА_3 взагалі не обговорював. При цьому позивач наполягає на тому, що спілкування з ОСОБА_5 ним здійснювалось у межах наданих законом повноважень. Указана особа звернулася до позивача на особистому прийомі, що не заперечується і не спростовується стороною обвинувачення, зі скаргою на бездіяльність працівників поліції, його підлеглого працівника ОСОБА_2 та тяганину при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні за її заявою. З метою об`єктивної перевірки наведених у зверненні доводів позивач як керівник прокуратури втрутився у ситуацію, що склалася, задля вжиття організаційно-практичних заходів до активізації досудового розслідування кримінального провадження та відшкодування потерпілій завданих злочином збитків.

55. Велика Палата Верховного Суду з цього приводу зазначає таке.

56. Згідно з пунктами 2, 4, 10 частини першої статті 3 Закону № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності; презумпції невинуватості; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

57. За пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 цього Закону прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

58. Статтями 19, 21 Кодексу професійної етики визначено, що прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі вступати у позаслужбові стосунки з метою використання службових повноважень або службового становища; прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

59. Згідно зі Стандартами професійної відповідальності та основними обов`язками і правами прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори повинні: завжди підтримувати честь та гідність професії; поводитись професійно, відповідно до закону, правил та етики їхньої професії; у будь-який час дотримуватись найвищих норм чесності.

60. Відповідно до пункту 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 13 квітня 2017 року № 111 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2017 року за № 623/30491), до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать, зокрема, протиправні позаслужбові стосунки, а саме використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов`язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб.

61. Як убачається з мотивувальної частини рішення КДКП від 04 липня 2018 року № 301дп-18, встановлені під час перевірки факти та обставини мають значення виключно для прийняття рішень у межах компетенції Комісії та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень. Під час дисциплінарного провадження не надавалася оцінка доказам, отриманим під час кримінального провадження, та обґрунтованості підозри у вчиненні прокурорами кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України.

62. Зокрема, КДКП встановила, що заступник керівника Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_1. разом із своїм підлеглим - прокурором цієї ж прокуратури ОСОБА_2 , діючи умисно, з метою особистого протиправного збагачення, упродовж листопада - грудня 2017 року вступили у позаслужбові стосунки із ОСОБА_3 , що проявилися у вимаганні від останнього як посередника неправомірної вигоди у розмірі 1500 доларів США за непритягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні № 12016080140006001, що викликало негативний суспільний резонанс. При цьому факт зустрічі з ОСОБА_3 позивачем не заперечується.

63. За висновком КДКП, викладеним в оскаржуваному рішенні, ОСОБА_1 проігнорував етичні норми, які є основоположними нормами поведінки прокурора. Допущення подібної поведінки підриває авторитет самого прокурора, органів прокуратури та держави в цілому, тому що прокурори при здійсненні своїх повноважень представляють державу. Такі дії мають наслідком зростання в суспільстві обурення діями органів влади, провокують соціальні конфлікти та викликають негативний громадський резонанс, в тому числі в засобах масової інформації.

64. Таким чином, зазначені правові положення в сукупності з установленими обставинами свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку - одноразового грубого порушення правил прокурорської етики, а отже, і наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

65. У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що КДКП вийшла за межі наданих повноважень, оскільки вчинений ним дисциплінарний проступок фактично відображає зміст обвинувачення, який за кримінальним та кримінально-процесуальним законом сторона обвинувачення має доводити в суді у межах кримінального процесу, а не на засіданні Комісії. На думку скаржника, хоча у своєму рішенні Комісія і зазначила, що нею не надавалась оцінка доказам, отриманим під час кримінального провадження, однак оцінка таким доказам була надана. Зокрема, на прийняття рішення вплинула надана працівниками Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України інформація щодо укладення ОСОБА_2 угоди про визнання винуватості та надання ним показів про нібито участь позивача у вчиненні кримінального правопорушення, що знайшло своє відображення в оскаржуваному рішенні Комісії.

66. З цього приводу Велика Палата Верховного Суду зазначає, що відомості, необхідні Комісії для здійснення своїх повноважень, можуть бути отримані з будь-яких джерел у порядку, встановленому законодавством.

67. Відповідно до частини першої статті 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

68. На виконання наведених вище положень статті 222 КПК України Комісія витребувала та отримала необхідні для ухвалення оскаржуваного рішення копії матеріалів кримінального провадження, дозвіл на використання яких у межах дисциплінарного провадження надано безпосередньо прокурором.

69. Так, матеріалами справи підтверджується, що член КДКП ОСОБА_6 звернувся до керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Уварова В. Г. із запитом про надання копій аудіо-, відеозаписів за результатами проведенння аудіо-, відеоконтролю особи стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , здійснених у межах кримінального провадження від 06 листопада 2017 року № 42017000000003519, та інших матеріалів, які підтверджують вступ зазначених прокурорів у позаслужбові стосунки, у відповідь на який було надано окремі матеріали вказаного кримінального провадження, а також повідомлено, що до матеріалів кримінального провадження, які в силу частини третьої статті 254 КПК України не можуть бути скопійовані, при потребі буде надано доступ (аркуші 58, 112 тому 2, том 3 матеріалів наглядового провадження).

70. Отже, немає підстав для висновку про те, що вказані докази, використані у дисциплінарному провадженні, були отримані у незаконний спосіб.

71. З цього приводу суд першої інстанції правильно зазначив, що рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності хоча і прийнято на підставі відомостей, наявних у матеріалах кримінального провадження, однак ґрунтується на самостійних правових підставах. Встановлені Комісією в ході дисциплінарного провадження факти і з`ясовані обставини мають значення тільки для прийняття рішень у дисциплінарному провадженні та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні кримінальних правопорушень.

72. До того ж частиною шостою статті 46 Закону № 1697-VII члену Комісії надано право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки.

73. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

74. Висновок щодо можливості використання таких доказів під час дисциплінарного провадження стосовно прокурора Велика Палата Верховного Суду зробила також у своїх постановах від 22 та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 (П/9901/141/18) та 9901/728/18 відповідно).

75. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає помилковими доводи позивача про те, що вчинений ним дисциплінарний проступок фактично відображає зміст обвинувачення, який за кримінальним та кримінально-процесуальним законом сторона обвинувачення має доводити в суді у межах кримінального процесу, а не на засіданні Комісії, оскільки рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності хоч і прийнято з урахуванням відомостей, наявних у матеріалах кримінального провадження № 42017000000003519, але ґрунтується на самостійних правових підставах, у тому числі висновку про результати службової перевірки. Докази, покладені в основу оскаржуваного рішення, отримані Комісією законно і можуть бути враховані нею під час прийняття спірного рішення.

76. Велика Палата Веровного Суду також віхиляє доводи скаржника про порушення відносно нього принципу презумпції невинуватості.

77. Так, стаття 62 Конституції України передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

78. Однак встановлені у ході дисциплінарного провадження Комісією факти та обставини, пов`язані з поведінкою прокурора під час подій, що стали предметом досудового розслідування, мають значення тільки для прийняття рішень Комісією в межах її компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні кримінального правопорушення. Комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 у межах кримінального провадження, а лише перевірила відповідність поведінки позивача вимогам Закону № 1697-VIIта Кодексу професійної етики, внаслідок чого обґрунтовано дійшла висновку, що відсутність обвинувального вироку щодо позивача не перешкоджає ухваленню рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності заодноразове грубе порушення прокурорської етики.

79. Надаючи оцінку доводам скаржника про порушення встановленого законодавством порядку здійснення дисциплінарного провадження, зокрема права на участь у ньому прокурора та повідомлення останнього про час та місце засідання Комісії, Велика Палата Верховного Суду керується таким.

80. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої, абзацу першого частини шостої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні КДКП. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання КДКП має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.

81. Висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з`явився на засідання, не повідомивши про причини неявки; 3) не з`явився на засідання повторно. Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає КДКП.

82. Прокурор, який не братиме участі в засіданні Комісії, вправі надіслати письмові пояснення щодо висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, які оголошуються на засіданні КДКП.

83. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об`єктивності члена КДКП подавати заяву про його відвід.

84. Відповідно до пунктів 34, 38 Положення особа, щодо якої має розглядатися питання, повідомляється письмово про дату, час і місце проведення засідання Комісії не пізніше як за 10 днів до дня проведення засідання Комісії в порядку, визначеному Законом № 1697-VII. Прокурор та його представник мають право: надавати усні чи письмові пояснення, інші докази, які долучаються до матеріалів справи, або відмовитися від їх надання; ставити запитання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання; заявляти відвід члену Комісії. Особи, щодо яких Комісією розглядається питання, за письмовою заявою до комісії, яка проводить перевірку, мають право знайомитися з матеріалами, зібраними Комісією щодо них.

85. Як убачається з матеріалів справи, до часу ухвалення Комісією оскаржуваного рішення ОСОБА_1 знав, у вчиненні якого дисциплінарного проступку його звинувачують, отримав висновок члена Комісії, мав можливість ознайомитися зі змістом проступків, у вчиненні яких його звинувачували автори дисциплінарних скарг, був поінформований про день та час засідання Комісії 30 травня 2018 року.

86. На засіданні 30 травня 2018 року, на якому був присутній ОСОБА_1 , але не з`явився прокурор ОСОБА_2 , Комісія прийняла рішення про визнання присутності прокурора ОСОБА_2 на засіданні обов`язковою та відклала розгляд висновку.

87. До того ж 30 травня 2018 року на засіданні КДКП ОСОБА_1 надав відповідні пояснення та відповіді на запитання членів Комісії.

88. Вказані обставини підтверджуються витягом з протоколу № 26 засідання КДКП від 30 травня 2018 року (а. с. 222-225, т. 1).

89. КДКП листом від 23 червня 2018 року на адресу Мелітопольської місцевої прокуратури надіслала ОСОБА_1 повідомлення про наступне засідання Комісії із розгляду висновку про наявність чи відсутність у його діях дисциплінарного проступку прокурора, яке мало відбутися 04 липня 2018 року.

90. Із долученого до адміністративної справи листа ОСОБА_1 від 02 липня 2018 року, адресованого КДКП (а. с. 40, т. 1), убачається, що останній повідомив Комісію про те, що бажає взяти участь у її засіданні, яке заплановане на 04 липня 2018 року, проте про це засідання довідався лише 02 липня 2018 року о 16 год 12 хв, а квитків на потяг небуло, іншої можливості дістатися до міста Києва для участі у засіданні у нього також небуло.

91. Порядок денний засідання КДКП на 04 липня 2018 року був розміщений на сайті Комісії ще 22 червня 2018 року, з яким прокурор ОСОБА_1 мав можливість ознайомитися.

92. Таким чином, ОСОБА_1 завчасно із дотриманням положень частини першої статті 46 Закону № 1697-VII та пункту 34 Положення повідомлявся листами про дату і час засідання Комісії щодо розгляду його дисциплінарної справи. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю Комісії, а тому не може свідчити про неправомірність її дій. Обов`язок Комісії «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника про засідання, а не забезпечити його участь у цьому засіданні.

93. Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження.

94. Ураховуючи наведене, а також надання ОСОБА_1 пояснень та відповідей на запитання членів Комісії на її засіданні 30 травня 2018 року, немає підстав для висновку про те, що КДКП допустила порушення процедури ухвалення оскаржуваного рішення, які б істотно обмежили чи порушили право позивача на захист та слугували передумовою для скасування цього рішення, на що обґрунтовано вказано й судом першої інстанції.

95. Суд першої інстанції також правильно встановив, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення Комісія врахувала характер проступку, його наслідки (негативний суспільний резонанс), особу прокурора, ступінь його вини та інші обставини.

96. Велика Палата Верховного Суду вважає, що КДКП належним чином з`ясувала обставини, які мали значення для прийняття рішення, навела мотиви, з яких дійшла висновків про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку з посиланням на відповідні докази, та обґрунтувала пропорційність застосованого виду стягнення і його співмірність вчиненому проступку. Оскаржуване рішення Комісії є вмотивованим, містить конкретну визначену законом підставу звільнення позивача, а саме одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, що є підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

97. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає правильним і обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що рішення КДКП про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури прийняте у спосіб, на підставі та в межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

98. Стосовно доводів апеляційної скарги щодо розгляду справи Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за відсутності позивача Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

99. Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

100. Як убачається з матеріалів справи, до суду першої інстанції повернулося рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме повістки від 21 березня 2019 року про виклик у судове засідання на 25 квітня 2019 року, яку було вручено ОСОБА_1 25 березня 2019 року (а. с. 251, т. 1).

101. Відповідно до частини третьої статті 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо у суді.

102. Ураховуючи викладене, розгляд справи за відсутності учасника справи, щодо якого в матеріалах справи є відомості про вручення йому судової повістки не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, не є порушенням вимог статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції.

103. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

104. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

105. На підставі частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

106. Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув справу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Князєв

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л. І. Рогач

Ю. Л. Власов О. М. Ситнік

Д. А. Гудима О. С. Ткачук

В. І. Данішевська В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська

Л. М. Лобойко