Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 826/23064/15

Провадження № 11-1080апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни (далі - уповноважена особа Фонду; ПАТ «ВіЕйБі Банк» відповідно) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року (суддя Данилишин В. М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (у складі колегії суддів Федотова І. В., Ісаєнко Ю. А., Оксененка О. М.) у справі № 826/23064/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківський м'ясокомбінат» (далі - ПАТ «Івано-Франківський м'ясокомбінат») до уповноваженої особи Фонду, третя особа Приватне сільськогосподарське підприємство «Чернишевське» (далі - ПСП «Чернишевське»), про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року ПАТ «Івано-Франківський м'ясокомбінат» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києваз позовом до уповноваженої особи Фонду, третя особа ПСП «Чернишевське», у якому просило:

- визнати протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемними договорів від 17 лютого 2014 року, 27 лютого 2014 року, 17 березня 2014 року, 30 квітня 2014 року, 15 травня 2014 року, 16 червня 2014 року, 15 липня 2014 року, 12 серпня 2014 року, 15 серпня 2014 року, 15 вересня 2014 року, 15 жовтня 2014 року, 31 жовтня 2014 року про внесення змін до кредитного договору від 02 липня 2012 року № 258-2012, укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ПСП «Чернишевське»;

- визнати протиправним та скасувати повідомлення відповідача від 28 серпня 2015 року № 11/2-27352 щодо нікчемності зазначених договорів про внесення змін до кредитного договору від 02 липня 2012 року № 258-2012, укладеного між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ПСП «Чернишевське».

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 12 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, позов задовольнив. Визнав протиправними дії уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними укладених між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ПСП «Чернишевське» договорів про внесення змін до кредитного договору

№ 258-2012 від 02 липня 2012 року, а саме: від 17 лютого 2014 року, 27 лютого 2014 року, 17 березня 2014 року, 30 квітня 2014 року, 15 травня 2014 року, 16 червня 2014 року, 15 липня 2014 року, 12 серпня 2014 року, 15 серпня 2014 року, 15 вересня 2014 року, 15 жовтня 2014 року, 31 жовтня 2014 року. Визнав протиправним та скасував прийняте уповноваженою особою Фонду рішення, викладене у формі повідомлення від 28 серпня 2015 року № 11/2-27352 про нікчемність укладених між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ПСП «Чернишевське» договорів.

Не погодившись із такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у листопаді 2017 року уповноважена особа Фонду звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року й закриття провадження у справі, оскільки на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, юрисдикція адміністративних судів не поширюється.Відповідач вважає, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 листопада 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»

(далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18 вересня 2018 року вказану вище справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судові рішення першої та апеляційної інстанцій з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

З установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що 02 липня 2012 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» (кредитор) та ПСП «Чернишевське» (позичальник) укладено кредитний договір № 258-2012 та додаткові угоди до нього, які складають невід'ємну частину цього договору із подальшими змінами і доповненнями (договір про внесення змін від 17 лютого 2014 року; договір про внесення змін від 27 лютого 2014 року; договір про внесення змін від 17 березня 2014 року; договір про внесення змін від 30 квітня 2014 року; договір про внесення змін від 15 травня 2014 року; договір про внесення змін від 16 червня 2014 року; договір про внесення змін від 15 липня 2014 року; договір про внесення змін від 12 серпня 2014 року; договір про внесення змін від 15 серпня 2014 року; договір про внесення змін від 15 вересня 2014 року; договір про внесення змін від 15 жовтня 2014 року; договір про внесення змін від 31 жовтня 2014 року).

За умовами кредитного договору № 258-2012 кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 250 млн грн, а позичальник зобов'язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити процентну ставку за користування кредитом 19 % річних, комісії, можливі штрафні санкції та інші платежі, передбачені цим договором, а також виконати інші обов'язки, зазначені цим договором, з кінцевим терміном погашення - 01 липня 2013 року.

У забезпечення виконання основного зобов'язання за кредитним договором № 258-2012 від 02 липня 2012 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» (іпотекодержатель) та ПАТ «Івано-Франківський м'ясокомбінат» (іпотекодавець) укладено договір іпотеки № 258-I-2012 від 04 вересня 2012 року, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно - цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. С. Петлюри, 10.

Між ПАТ «ВіЕйБі Банк» (кредитор) та ПСП «Чернишевське» (позичальник) було укладено ряд договорів про внесення змін до кредитного договору № 258-2012 від 02 липня 2012 року, а саме: 17 лютого 2014 року; договір про внесення змін від 27 лютого 2014 року; договір про внесення змін від 17 березня 2014 року; договір про внесення змін від 30 квітня 2014 року; договір про внесення змін від 15 травня 2014 року; договір про внесення змін від 16 червня 2014 року; договір про внесення змін від 15 липня 2014 року; договір про внесення змін від 12 серпня 2014 року; договір про внесення змін від 15 серпня 2014 року; договір про внесення змін від 15 вересня 2014 року; договір про внесення змін від 15 жовтня 2014 року; договір про внесення змін від 31 жовтня 2014 року, згідно умов яких сторони домовились зокрема, про зменшення процентної ставки за користування кредитом, збільшення строку користування кредитом, відстрочення сплати процентів за користування кредитом.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 року № 188 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від № 63 від 20 березня 2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку».

Уповноважена особа Фонду листом № 11/2-27352 від 28 серпня 2015 року, посилаючись на п. 6, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI) повідомила ПАТ «Івано-Франківський м'ясокомбінат» та ПСП «Чернишевське» про нікчемність договорів про внесення змін до кредитного договору № 258-2012 від 02 липня 2012 року.

Указані обставини стали підставою для звернення ПАТ «Івано-Франківський м'ясокомбінат» до суду з адміністративним позовом на захист порушених, на його думку, прав та інтересів.

Суди першої та апеляційної інстанцій розглянули цей спір як публічно-правовий.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ПАТ «Івано-Франківський м'ясокомбінат» звернулося до суду за визнанням протиправним рішення уповноваженої особи Фонду у формі повідомлення.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Стаття 124 Конституції України (у редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали суду) закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язане з процесуальним законодавством.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси (ч. 1 ст. 6 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом).

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС Українисправа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Законом № 4452-VI установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ст. 3 Закону № 4452-VI Фонд є не органом державної влади, а установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у ст. 4, 26, 27, 37, 38 вказаного Закону, свідчить, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку, він ухвалює обов'язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого, - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.

У цій справі правовідносини стосуються визнання протиправним та скасування рішення уповноваженої особи Фонду про віднесення правочинів до нікчемних.

Згідно із ч. 1, 2, 10 ст. 38 Закону № 4452-VI Фонд (уповноважена особа Фонду) зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

За результатами перевірки, здійсненої відповідно до ст. 38 Закону № 4452-VI, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними.

Правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VIнезалежно від того, чи проведена ПАТ «ВіЕйБі Банк» перевірка правочинів, передбачена ч. 2 ст. 38 цього ж Закону, і чи видане з цього приводу рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, яке прийнято уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку.

Така позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16 та від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16.

Оскільки наказ (рішення) про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому внаслідок прийняття цього рішення не можуть порушуватися будь-які права таких осіб.

Із зазначеного можна зробити висновок, що права позивача в цій справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Отже, встановлена правова природа згаданого рішення унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його протиправним, а тому вимога про скасування рішення уповноваженої особи Фонду у формі повідомлення в частині визнання нікчемними договорів про внесення змін до кредитного договору

№ 258-2012 від 02 липня 2012 року, не може бути розглянута у порядку адміністративного судочинства (в тому числі господарських судах).

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про визнання протиправним та скасування рішення у формі повідомлення уповноваженої особи Фонду про визнання нікчемними договорів про внесення змін до кредитного договору

№ 258-2012 від 02 липня 2012 рокуне є публічно-правовим та не може бути розглянутий в судовому порядку, а тому провадження у цій адміністративній справі підлягає закриттю.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 354 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю і закриває провадження у справі з підстав, установлених ст. 238 КАС України, а саме якщо справу не належить розглядами за правилами адміністративного судочинства.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Івано-Франківський м'ясокомбінат» до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» Славкіної Марини Анатоліївни, третя особа Приватне сільськогосподарське підприємство «Чернишевське», про визнання протиправними дій та рішення, скасування рішення - закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. СаприкінаСудді: Н. О. Антонюк С. В. Бакуліна В. В. Британчук Д. А. Гудима В. І. Данішевська О. Р. Кібенко В. С Князєв Л. М. Лобойко Н. П. Лященко О. Б. Прокопенко Л. І. Рогач О. М. Ситнік О. С. Ткачук В. Ю. Уркевич О. Г. Яновська